Справа № 2 - 1933
2009 рік
08 вересня 2009 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді: ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г. С.
при секретарі : Кононової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до державного підприємства «Лівадія» про поновлення на роботі та стягнення заробітної платні за час вимушеного прогулу,
Позивач, уточнивши позовні вимоги, просить поновити його на роботі в ДП «Лівадія» на раніше займаній ним посаді агромилеоратора, а також стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Позов мотивує тим, що наказом ДП «Лівадія» від 05 лютого 2009 року він був звільнений з 02 лютого 2009 року у зв'язку із скороченням штату працівників. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки з 09 січня по 02 лютого 2009 року включно він знаходився на стаціонарному лікуванні, про що повідомив керівництво підприємства. В останній день стаціонарного лікування він відчув біль в області лівого плеча і лопатки і звернувся 02 лютого 2009 року по медичну допомогу в травмпункт, проте брати лікарняний лист відмовився, маючи намір вийти на роботу. Разом з тим, відчувати краще він себе не став і 04 лютого 2009 року знову звернувся до травмпункту, де йому оформили листок непрацездатності, який він здав у відділ кадрів підприємства, після чого йому стало відомо, що з 02 лютого 2009 року він є звільненим. Вважає, що в момент звільнення він був непрацездатним, у зв'язку з чим просить поновити його на роботі. При скороченні, іншої роботи за фахом йому не запропонували.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що позивач знаходився на лікарняному, а отже був непрацездатним до 02 лютого 2009 року, про що він повідомив адміністрацію підприємства. 02 лютого 2009 року ніяких документів, підтверджуючих, що він продовжує хворіти, від позивача не надійшло, у зв'язку з чим був виданий наказ про його звільнення з 02 лютого 2009 року, а це означає, що відповідно до Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», він вважається звільненим з наступного дня, тобто з 03 лютого 2009 року, коли ОСОБА_1 був працездатним. Також вважає, що звернення ОСОБА_1 02 лютого 2009 року по медичну допомогу, про що в нього є довідка, не є підставою для визнання його того дня непрацездатним, оскільки єдиною підставою для звільнення від роботи може бути листок непрацездатності.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 01 жовтня 1985 року ОСОБА_1, по переводу, був прийнятий на посаду інженера - меліоратора радгоспу - заводу «Лівадія» Кримського об'єднання «Массандра» (а.с. 13).
30 жовтня 2008 року Державним підприємством «Лівадія» був виданий наказ № 117, у зв'язку із зменшенням обсягу робіт, виходячи з фінансових можливостей господарства, про скорочення посад і внесення змін до штатного розкладу, згідно якому з 31 грудня 2008 року ряд посад на підприємстві, у тому числі і посада інженера - агромелиоратора, скорочені (а.с. 14).
Про майбутнє звільнення ОСОБА_1 був ознайомлений під розпис 31 жовтня 2008 року (а.с. 16).
У виконання наказу про скорочення посад, 24 грудня 2008 року ДП «Лівадія» був прийнятий наказ № 121-к про звільнення 31 грудня 2008 року ОСОБА_1 - інженера - агромелиоратора, з відома профкому, у зв'язку із скороченням штату працівників (а.с. 17, 28).
Проте, ОСОБА_1 був наданий листок непрацездатності, згідно якому з 30 грудня 2008 року по 08 січня 2009 року він знаходився на амбулаторному лікуванні (а.с. 20).
У зв'язку з його хворобою і на підставі представленого листка непрацездатності, наказом № 3-к від 14 січня 2009 року ДП «Лівадія», пункт наказу № 121-к від 24 грудня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 був скасований (а.с. 19).
З 09 січня 2009 року по 02 лютого 2009 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ялтинській міській лікарні, на підтвердженні чого йому також був виданий листок непрацездатності, представлений їм відповідачеві (а.с. 22, 65).
Після надання позивачем листка непрацездатності, наказом ДП «Лівадія» № 13-к від 15 лютого 2009 року ОСОБА_1 був звільнений 02 лютого 2009 року у зв'язку з скороченням штату працівників (а.с. 3).
Згідно ч. 1 ст. 40 КзПП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників. При цьому не допускається звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, правила про неприпустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосується всіх випадків, коли звільнення здійснюється за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого ним органу не можна визнати обґрунтованим, якщо в день звільнення працівникові був виданий листок непрацездатності (довідка у встановлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.
Як встановлено судом, по 02 лютого 2009 року включно ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Ялтинській міській лікарні.
02 лютого 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Ялтинської міської поліклініки - в травматологічний пункт зі скаргами на болі в області шиї, лопатки і лівого плечового суглоба, проте на той момент він знаходився на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з чим від виписки йому листка непрацездатності відмовився.
Проте, 04 лютого 2009 року він повторно звернувся до поліклініки з тими ж скаргами, після чого йому було призначено лікування і виписаний листок непрацездатності, на якому він знаходився з 04 по 08 лютого 2009 року (а.с. 57).
Така інформація з приводу стану здоров'я ОСОБА_1 була надана лікарем Ялтинської міської поліклініки Киляковим А.І., до якого позивач звертався по медичну допомогу 02, а потім 04 лютого 2009 року і не вірити їй у суду немає підстав (л.д. 60,64-68).
Представником відповідача було надано суду лист голови ВКК Ялтинської міської поліклініки, виданий на їхній запит, в якому повідомляється, що довідка лікаря - травматолога Килякова від 02 лютого 2009 року не є звільненням від роботи.
Разом з тим, суд вважає даний висновок необґрунтованим, оскільки 04 лютого 2009 року у ОСОБА_1 були ті ж симптоми і ті ж захворювання, що й 02 лютого 2009 року, проте вони виявилися підставою для виписки йому лікарняного листа, який є документом, підтверджуючим його непрацездатність.
Таким чином, суд приходить до однозначного висновку, що за станом на 02 і 03 лютого 2009 року ОСОБА_1 був непрацездатним, а отже звільняти його з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 КзПП України відповідач не мав права.
Згідно ст. 235 КЗПП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник має бути поновлений на колишній роботі органом, що розглядає трудовий спір. При ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, що розглядає трудовий спір, одночасно ухвалює рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Середньомісячна заробітна плата позивача складає 1176 гривень (л.д. 58).
Таким чином, оскільки судом було встановлено, що позивач був звільнений незаконно і має бути поновлений на раніше займаній ним посаді, з відповідача на його користь також підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто з 02 лютого 2009 року по 08 вересня 2009 року. Розмір середнього заробітку позивача за вказаний період складає 8526 гривень.
Оскільки позов підлягає задоволенню, з відповідача на користь держави також підлягає стягненню судовий збір в сумі 85,26 гривень і витрати по інформаційно - технічному забезпеченню справи в сумі 120 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 40, 235 КзПП України, Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі в Державному підприємстві «Лівадія» з 02 лютого 2009 року на колишній посаді агромилеоратора.
Стягнути з Державного підприємства «Лівадія» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 8526 (вісім тисяч п'ятсот двадцять шість) гривень.
Стягнути з Державного підприємства «Лівадія» судовий збір на користь держави в сумі 85 (вісімдесят п'ять) гривень 26 копійок і витрати по інформаційно - технічному забезпеченню справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі і стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1176 (одна тисяча сто сімдесят шість) гривень підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя :