73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
тел. /0552/ 49-31-78
Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
08 квітня 2016 р. Справа № 923/215/16
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1, місцезнаходження АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1
до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Синта" місцезнаходження м.Херсон Острівське шосе, буд.36, код ЄДРПОУ 14120089
про стягнення сум заробітної плати та вихідної допомоги - 12 119,39 грн., компенсації за затримку розрахунку при звільненні - 29 334,25грн., моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати - 50 000грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1
від відповідача - ліквідатор АНВО "Синта" - арбітражний керуючий Ляшко О.В., посвідчення № 343 від 28.02.2013р.
ОСОБА_1 (в подальшому Позивач) звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Синта" (в подальшому Відповідач ) з позовом та просить суд прийняти рішення, яким стягнути з Відповідача на користь Позивача суми заробітної плати та вихідної допомоги - 12 119,39 грн., компенсації за затримку розрахунку при звільненні - 29 334,25грн., моральної шкоди за несвоєчасну виплату заробітної плати - 50 000грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що був звільнений з посади 31.12.2014 р., згідно ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника мав право на виплату в день звільнення всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проте і до дня подання позову Відповідач не здійснив розрахунок з Позивачем, не виплатив заборгованості по оплаті праці.
Окрім заборгованості по оплаті праці, Позивач просить стягнути з Відповідача компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 29 334,25грн. згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України та 50 000грн. моральної шкоди у зв'язку із невиплатою заробітної плати.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. В частині стягнення заборгованості із заробітної плати вважає, що відсутній предмет спору, оскільки сума боргу по заробітній платі включена до реєстру вимог кредиторів у повному розмірі.
Стосовно вимоги Позивача про виплату компенсації за затримку розрахунку при звільненні в сумі 29334,25грн. згідно ст. 117 Кодексу законів про працю України та 50 000грн. моральної шкоди у зв'язку із невиплатою заробітної плати Відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими та недоведеними. При цьому Відповідач вважає, що у підприємства-банкрута, яким є Закрите акціонерне товариство "Науково-виробниче об'єднання "Синта", в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не може виникати нових додаткових зобов'язань, якими по своїй суті є позовні вимоги Позивача.
На підставі викладеного Відповідач просить припинити провадження в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору щодо стягнення заробітної плати в розмірі 12119.39 грн., та відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки невиплати заробітної плати та моральної шкоди в загальній сумі 85790.30 грн.
Ухвалою від 02.03.2016р. суд прийняв позовну заяву та порушив провадження у справі, призначив справу до розгляду в засіданні господарського суду на "24" березня 2016 р., явку в засідання представників сторін з доказами про повноваження, визначеними ст. 28 ГПК України, визнати обов'язковою, зобов'язав сторони до 22.03.2016р. через канцелярію господарського суду Херсонської області, з супровідним листом, подати: Позивачу: - докази (поштова квитанція) направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу; - письмово та документально пояснити розбіжності : у розрахунку заробітку зазначено середньоденну з/плату 125,30грн., оскільки у довідці відповідача від 12.11.2014р. зазначено 88,52грн., - довідку про середньоденну заробітну плата із зазначенням сум нарахованих на неї обов'язкових податків та зборів (тобто, з урахуванням та без урахування податків та зборів), Відповідачу: письмовий відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин або належні докази оплати боргу, копії статутних та реєстраційних документів .
Позов подано саме до господарського суду Херсонської області, оскільки господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство Відповідача. Суди керуються приписами пункту 4 ст. 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", яким встановлено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до Боржника, у тому числі вимоги про стягнення заробітної плати.
В судовому засіданні 24.03.2016р. оголошено перерву до 08.04.2016р. для надання сторонами додаткових документів.
Позивачем додатково надано до суду копію ухвали Комсомольського районного суду від 11.02.2016р. про відмову у відкритті провадження у справі про стягнення заробітної плати, додаткові пояснення до позовної заяви від 06.04.2016р., з доданням копії епікризу № 1753 від 05.06.2013р., консультативного висновку від 05.06.2013р., результатів дослідження від 24.03.2015р., ультразвукового дослідження від 21.03.2015р., та від 09.12.2015р.
В судовому засіданні сторони погодились з відсутністю предмету спору щодо стягнення заробітної плати в розмірі 12119,39 грн.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін суд встановив наступне.
ОСОБА_1, далі Позивач, наказом № 75 від 04.01.1999 р. був прийнятий на ЗНВО "Синта" на посаду інженера відділу збуту.
31.12.2014 р. Позивач був звільнений з посади комерційного директора на підставі наказу № 27-к за п. 1 ст. 40 КЗпП. Розрахунок на день звільнення з Позивачем Відповідач по справі не здійснив.
Згідно з довідкою від 27.02.2015 р. за № 73-5024/1837/2012 заборгованість з виплати заробітної плати складає 12119 грн. 39 коп., в тому числі вихідної допомоги в розмірі середньомісячного заробітку.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.
У відповідності до ст. 116 цього ж Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно зі ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника чи уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки Відповідач не здійснив виплату нарахованої Позивачу заробітної плати в день звільнення, з відповідача на користь Позивача підлягає стягне середній заробіток за час затримки розрахунку. У відповідності зі ст. 117 КЗпП України Відповідач зобов'язаний виплатити Позивачу середній заробіток за весь час затримки невиплати заробітної плати, тобто за період з 01.01.2015р. по 01.03.2016 р. в сумі 35790 грн.30 коп. ( за розрахунком Позивача).
В період з 02.02.2015 р. по 28.01.2016 р. Позивач отримував допомогу по безробіттю Херсонському міському центрі зайнятості. За цей період Позивачем отримано 6456 грн. коп. допомоги. Зазначена сума відрахована Позивачем від загальної суми позовних вимог.
На переконання Позивача станом на 27.04.2015 р. Відповідач зобов'язаний виплатити Позивачеві 12119 грн. коп. невиплаченої зарплати та 29334 грн. 25 коп. за несвоєчасну виплату зарплати (відраховуючи допомогу по безробіттю), а всього 41453 грн. 64 коп.
Позивач стверджує, що діями Відповідача йому нанесена і моральна шкода, яка складається з того, що той не має можливості одержати зароблену заробітну плату, яка потрібна для потреб сім'ї: придбання продуктів харчування, купівлю одягу та інше. Все це згубно діє на Позивача, негативно впливає на його життя. Моральну шкоду Позивач оцінює в 50000 грн. 00 коп.
Згідно ст. 115 Кодексу законів про працю України (вподальшому - КзпП України) заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
При звільненні 31.12.2014 року розрахунку з ОСОБА_1 адміністрація Відповідача не здійснила. Заборгованість по заробітній платі перед Позивачем Відповідачем не погашена.
Згідно ст.117 КЗпП України за затримку розрахунку при звільненні Відповідач повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Зважаючи на те, що добровільно Відповідач належних Позивачеві сум не виплачує, Позивач змушений звертатися за захистом своїх прав до суду.
До позовної заяви додано розрахунок заробітку за час затримки невиплати зарплати, копія трудової книжки, копія довідки № 73-5024/1837/2012 від 27.02.2015 р., копія довідки про середньомісячну заробітну плату.
Відповідач позовну заяву в частині стягнення заробітку за час затримки невиплати заробітної плати та моральної шкоди не визнає, вважає її безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. В частині стягнення заборгованості із заробітної плати вважає, що відсутній предмет спору, з огляду на наступне.
Щодо заборгованості зі сплати заробітної плати в розмірі 12119,39 грн. Відповідач звертає увагу суду на наступне.
Постановою господарського суду Херсонської області від 21.10.2014 у справі № 5024/1837/2012 АНВО «Синта» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором Клигіну І.В.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24.02.2016 у справі № 5024/1837/2012 про банкрутство ЗАНВО "Синта" ліквідатором призначено Ляшко О.В. та продовжено строк ліквідаційної процедури на 6 місяців.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників боржника про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.
Листом від 27.02.2015 № 73-5024/1837/2012 ліквідатором ЗАНВО "Синта" Клигіною І.В. визнано заборгованість Позивача в розмірі 12119,39 грн. та повідомлено ОСОБА_1 про те, що вказана вимога внесена до реєстру вимог кредиторів та підлягає задоволенню в І чергу у відповідності до ст. 45 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, окрім коштів, одержаних від продажу заставного майна.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 05.05.2015р. у справі № 5024/1837/2012 затверджений реєстр вимог кредиторів, згідно з яким заборгованість по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги в розмірі 244588,66 грн. включено до 1 черги.
Згідно з даними бухгалтерського обліку заборгованість з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 складає 12119,39 грн., яка входить до суми заборгованості; включеної до І черги вимог кредиторів та затвердженої ухвалою суду від 05.05.2015 р.
Оскільки стосовно боржника судом введена процедура ліквідації, погашення вимог, в т.ч. І черги (заробітна плата) має здійснюватися з урахуванням вказаного Закону.
В період здійснення процедури ліквідації (2014-2016 рр.) продаж майна банкрута ЗАНВО "Синта" не здійснювався.
Таким чином, посилання Позивача стосовно відмови у виплати заробітної плати відповідає дійсності, оскільки несплата заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 відбувається з об'єктивних причин.
Саме з огляду на вищенаведене, Відповідач вважає, що в даному випадку відсутній предмет спору, оскільки заборгованість Позивача із заробітної плати визнана ліквідатором боржника, віднесена до І черги вимог кредиторів та буде погашатися за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута.
Суд погоджується з доводами Відповідача та припиняє провадження стосовно вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати перед ОСОБА_1 в сумі 12119,39 грн., оскільки зазначена сума повністю входить до суми заборгованості по заробітній платі перед працівниками боржника, включеної до І черги вимог кредиторів та затвердженої ухвалою суду від 05.05.2015 р.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки невиплати заробітної плати у розмірі 35790,30 грн. Відповідач пояснює наступне. Стосовно боржника ЗАТ НВО "Синта" 21.10.2014р. судом введено процедуру ліквідації (постанова господарського суду Херсонської області, справа №5024/1837/2012).
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 38 Закону у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів, (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута та ін.
Згідно статті 45 Закону, у першу чергу задовольняються вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі.
Згідно статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складає основну, додаткову заробітну плату та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Вказане положення також кореспондується із наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5 "Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати".
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. № 13 "Про застосування судами законодавства про оплату праці" роз'яснено, що відповідно до загальних положень ст.ст. 1, 2 Закону "Про оплату праці" розмір заробітної плати за працю на підставі трудового договору залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності й умов виконуваної ним роботи, результатів останньої та господарської діяльності підприємства і що за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за викопану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків), із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість та за особливі умови прані (доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.
Пунктом 3.9 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати передбачено, що суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці.
З огляду на вищезазначені положення, виплати за час затримки розрахунку при звільненні працівника за своєю правовою природою не віднесені до структури основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, передбачених ст. 2 Закону України "Про оплату праці", а тому не підлягають задоволенню з огляду на вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Разом з тим, статтею 117 Кодексу законів про працю України встановлено беззаперечний обов'язок роботодавця в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього кодексу, виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Приписи пункту 3.9 розділу 3 Інструкції зі статистики заробітної плати про те, що суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні не належать до фонду оплати праці, не скасовують та не спростовують обов'язку роботодавця здійснити виплату такої компенсацію за рахунок інших джерел, окрім фонду заробітної плати.
Позивачем усунено невідповідність здійсненого розрахунку середнього заробітку за час затримки невиплати заробітної плати вимогам законодавства.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, перед за правилами п. 8 розділу 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 р. N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно п. З розділу 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 р. N100 Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.
Як зазначено в п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N13 від 24.12.99р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
З первісного розрахунку Позивача вбачається, що ним зазначено середньоденну заробітну плату у розмірі 125,58 грн. При цьому, до позовної заяви додана копія довідки про середню заробітну плату (дохід), в якій зазначено, що середньоденна (середньогодинна) заробітна плата ОСОБА_1 складає 88,52 грн. Позивач уточнив, що вважає дійсною середньоденну (середньогодинну) заробітну плата 88,52 грн., що становить 2171, 88 грн. за місяць. Компенсаційну виплату за час затримки розрахунку Позивач визначив на підставі довідки про середню заробітну плату (дохід), складену і видану Відповідачем (а.с.9), у розрахунку Відповідача відповідно довідки визначено середньоденний заробіток, який складає 125 грн. 58 коп. Проте суд приймає до уваги довідку Відповідача про середню заробітну плату (дохід), складену і видану Відповідачем (а.с.9).
Отже, сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні згідно ст. 117 КЗпП України має становити:
2171,88грн. х 14 місяців ( з 01.01.2015 по 01.03.2016 р.) = 23 950,27грн. (без врахування податків та зборів)
Крім того, Позивач окремо пояснив, що в тексті позовної заяви та у розрахунку суми позову ним зазначається період, за який він просить стягнути середній заробіток, а саме за 14 місяців ( з 01.01.2015 по 01.03.2016 р.) , та що з цього розрахунку ним була виключена сума допомоги по безробіттю, виплачена Херсонським міським центром зайнятості в період з 02.02.2015р. по 28.01.2016р.
Суд приймає до уваги надані Відповідачем пояснення по суті позову. Згідно ст. 116 КЗпП України підприємство зобов'язано при звільненні працівника виплатити всі суми, що належать йому від нього, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у цій частині повністю і стягнути з Відповідача заборгованість з компенсації за час затримки розрахунку, оскільки відповідно до ст. 117 КЗпП України звільнений працівник має право на таку компенсацію.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. судом встановлено наступне.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Аналогічне роз'яснення також міститься у п. З Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)".
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані. на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими девізи висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довела обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
До позовної заяви ОСОБА_1 не було додано доказів про факт заподіяння душевних, фізичних чи психічних страждань чи порушення майнових прав постраждалого, що призвело до моральних переживань; письмові докази, наявні результати медичного обстеження та ін.
Вищенаведеним, на думку Відповідача, спростовується твердження Позивача, що наслідком несвоєчасної виплати заробітної плати є заподіяння моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн., оскільки доказів на підтвердження своїх доводів в розумінні ст. 32, 33 ГПК України. ОСОБА_1 не надано.
В позовній заяві Позивач дійсно не зазначив, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, проте надав додаткові пояснення до позовної заяви від 06.04.2016р., з доданням копії епікризу № 1753 від 05.06.2013р., консультативного висновку від 05.06.2013р., результатів дослідження від 24.03.2015р., ультразвукового дослідження від 21.03.2015р., та від 09.12.2015р.
Відповідні пояснення щодо суті причиненої йому моральної шкоди надані Позивачем у судовому засіданні усно. Зазначені додатково надані пояснення та документи досліджені в судовому засіданні. При цьому суд дійшов висновку, що факти несвоєчасної виплати заробітної плати безпосередньо не були причиною загальних захворювань Позивача, що встановлені йому до дня звільнення. Так, гострий інфаркт міокарду та супутні загальні захворювання виникли у Позивача у травні - червні 2013р., тоді як звільнення Позивача відбулось 31.12.2014р.
Разом з тим, суд погоджується з поясненнями Позивача про те, що відсутність грошових коштів, невиплачених своєчасно та до дня розгляду справи Відповідачем, вплинула на якість необхідного особливого харчування, можливість купувати ліки, якість та об'єм лікування та способу життя. При цьому Позивач відчував приниження честі та гідності фізичної особи.
З урахуванням викладеного позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 50000,00 грн. судом задовольняються частково, в сумі 1000грн.
Отже, загальна сума визнаних та задоволених позовних вимог становить : сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні (2171,88грн. х 14 місяців за період з 01.01.2015 по 01.03.2016 р.) = 23 950,27грн. та моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн., всього в сумі 24 950,27грн.
Відповідно до частини 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Згідно ст.5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674 - У1, Позивач звільнений від сплати судового збору.
За таких обставин суд, частково задовольняючи заявлений позов у відсотковому відношенні ( 91 453, 64 грн. = 100%, 24 950,27грн. = 27,28 % ), стягує з відповідача в доход бюджету судових збір пропорційно розміру задоволених вимог.
Мінімальний розмір судового збору при поданні заяви до господарських судів України, відповідно до ст. 2 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674 - VІ, становить 1,5 % від суми позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати. Судовий збір, що стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, становить : 1378 грн. х 27,28% = 375,92 грн.
В судовому засіданні суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, роз'яснив порядок отримання судового рішення та його оскарження.
Керуючись ст. ст. 1, 2 , 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 116, 117 КЗпП України, ст. ст. 1, 10 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " , суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Синта"( місцезнаходження м. Херсон Острівське шосе, буд.36, код ЄДРПОУ 14120089 ) на користь ОСОБА_1 ( місцезнаходження АДРЕСА_1, ідентифікаційний код платника податків НОМЕР_1) компенсацію за час затримки розрахунку у сумі 23950 ( Двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят ) грн 27 коп. без урахування податків та зборів та 1000 (Одна тисяча) грн. моральної шкоди .
3. Припинити провадження стосовно вимог про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 12119,39 грн.
4. У стягненні 5383,98 грн. компенсації за час затримки розрахунку ( 29 334,25грн. - 23950,27 грн. = 5383,98 грн.) та 49 000грн.моральної шкоди відмовити.
5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання "Синта " ( місцезнаходження: м. Херсон, Острівське шосе, буд.36, код ЄДРПОУ 14120089 ) в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні., призначення платежу - судовий збір код 03500045, код класифікації доходів бюджету 22030101 - судовий збір в сумі 375 (Триста сімдесят п'ять) грн. 92 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня підписання даного рішення, згідно ст. 93 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано
Повне рішення складено
12.04.2016р.
Суддя Т.Г. Пінтеліна