"11" квітня 2016 р.Справа № 921/122/16-г/18
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
Розглянув справу:
за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт - Кіровоград", вул. Промислова, 7, м. Кіровоград
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ", вул. Вибранівська, 14, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область (поштова адреса: вул. Осипова, 36/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська обл.)
про cтягнення заборгованості в сумі 81 902,82 грн.
За участі представників сторін:
позивача: не прибув;
відповідача: не прибув.
Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи: товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт - Кіровоград" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" про cтягнення заборгованості в сумі 81 902,82 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання з оплати за отриманий товар - м'ясо яловичини, внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.02.2016 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 14.03.2016 р., який відкладався на 28.03.2016 р. та 11.04.2016 р.
В судове засідання 11.04.2016 р. представник позивача не прибув. Однак, 09.03.2016 р. на адресу суду надійшло клопотання №5 від 01.03.2016 р. ТОВ "М'ясопродукт - Кіровоград", згідно якого останній просить суд розгляд справи здійснювати без участі його повноважного представника на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи.
Відповідач відзиву на позов не подав, його повноважний представник в призначені судові засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Однак, поштова кореспонденція, що направлялася відповідачу на його юридичну адресу "вул. Вибранівська, 14, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область" повернулася на адресу суду із зазначенням причини повернення "ТОВ закрите". Втім, поштова кореспонденція, що направлялася відповідачу на його поштову адресу, зазначену позивачем у позовній заяві "вул. Осипова, 36/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська область", отримана останнім, зокрема ухвала про відкладення розгляду справи від 28.03.2016 р. вручена відповідачу 30.03.2016 р., що вказує на те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи в порядку ст. ст. 64, 87 ГПК України (повідомлення про вручення знаходяться в матеріалах справи).
За таких обставин, зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).
04.09.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт - Кіровоград" (в подальшому - постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" (в подальшому - покупець) був укладений договір поставки №23 (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар: м'ясо яловичини, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором (п.1.1. договору).
Ціна, кількість, якість, асортимент товару визначається в специфікаціях або накладних, які погоджуються сторонами, додаються до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.2. договору).
Загальна вартість договору орієнтовно становить суму всіх накладних, виписаних в перебіг терміну дії даного договору (п. 4.2. договору).
Згідно розділу 12 договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору за один місяць до закінчення його дії, він вважається продовженим на наступний календарний рік і на тих умовах, які були передбачені цим договором.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами і у відповідності із ст. 11 цього кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань.
Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивачем було поставлено товар - яловичину 1 категорії, в кількості 10 033 кг згідно видаткової накладної № 0143 від 01.10.2015 р. на загальну суму 456 902,82 грн (в т.ч. ПДВ). Як вбачається з товарно-транспортної накладної № 0143 вказаний товар був отриманий відповідальною особою вантажоодержувача 01.10.2015 р.
Згідно розділу 5 "Умови оплати" передбачено 100% передоплату, або по усній домовленості сторонами - оплату по факту отримання продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Як вбачається із виписок по особовому рахунку позивача (копії знаходяться в матеріалах справи), на виконання умов договору відповідачем:
- 30.09.2015 р. платіжним дорученням № 206 оплачено 100 000 грн як авансовий платіж згідно виставленого позивачем рахунку № 0547 від 30.09.2015 р.;
- 13.10.2015 р. платіжним доручення № 214 оплачено 100 000 грн за одержаний товар згідно накладної № 0129 від 07.09.2015 р.
Так, позивач зазначає, що поставка товару згідно накладної № 0129 від 07.09.2015 р. не проводилася, а тому даний платіж зарахований як оплата товару згідно накладної № 0143 від 01.10.2015 р.
Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція про безготівкові розрахунки) передбачено, що платіжне доручення має містити обов'язкові реквізити, зокрема, призначення платежу, який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу (пп. 3.1, 3.8 інструкції).
Платіжні доручення є первинними документами для бухгалтерського та податкового обліку господарських операцій.
Відповідно, у разі допущення в платіжному документі помилки в графі "Призначення платежу" при розрахунках з контрагентами, платник не позбавлений права на виправлення допущеної помилки шляхом надіслання одержувачу листа складеного у довільній формі з поясненням змісту помилки.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач жодних листів з повідомленням про допущену помилку в платіжному дорученні позивачу не надсилав, разом з тим, і не звертався до останнього з проханням повернути безпідставно сплачені кошти, а тому суд вважає обґрунтованим зарахування ТОВ "М'ясопродукт - Кіровоград" вказаного платежу в оплату товару згідно накладної № 0143 від 01.10.2015 р.
- 23.10.2015 р. платіжним дорученням № 225 оплачено 100 000 грн за одержаний товар згідно накладної № 0143 від 01.10.2015 р.;
- 19.11.2015 р. платіжним дорученням № 250 оплачено 85 000 грн за одержаний товар згідно накладної № 0143 від 01.10.2015 р.;
- 22.12.2015 р. платіжним дорученням № 285 оплачено 20 000 грн за одержаний товар згідно накладної № 0143 від 01.10.2015 р., тобто на загальну суму 375 000 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу претензію №22 від 22.12.2015 р. про добровільне погашення заборгованості в сумі 81 902,82 грн протягом 7 днів з дня її одержання. Однак, зазначена претензія залишена товариством з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" без відповіді та задоволення.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).
Таким чином, всупереч умов договору поставки №23 від 04.09.2015 р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару в повній мірі відповідач не виконав, а тому, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 81 902,82 грн. боргу за поставлений товар правомірною та обґрунтованою, та такою що підлягає до задоволення.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У зв'язку з наведеним, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, не заперечені належними доказами відповідачем у справі, підлягають до задоволення.
Судові витрати, в силу ст. 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ЯСО-ЖИР-РЕЗЕРВ" (вул. Вибранівська, 14, м. Хоростків, Гусятинський район, Тернопільська область, поштова адреса: вул. Осипова, 36/2, смт. Підволочиськ, Тернопільська обл., код 38795018) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "М'ясопродукт - Кіровоград" (вул. Промислова, 7, м. Кіровоград, код 30948032):
- 81 902 (вісімдесят одну тисячу дев'ятсот дві) грн 82 коп. заборгованості;
- 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн в повернення сплаченого судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 12.04.2016 р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.В. Охотницька