"13" квітня 2016 р.Справа № 916/233/15-г
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.,
при секретарі судового засідання Горнович Л.О.
за участю представників сторін:
від ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” - не з'явився,
від КП „Теплопостачання міста Одеси” - ОСОБА_1 (довірність №01/11-1316 від 31.12.2015р.),
від органу ДВС - не з'явився,
розглянувши скаргу комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси” (вх.№2-1188/16 від 04.03.2016р.) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
по справі № 916/233/15-г
за позовом публічного акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго”
до відповідача - комунального підприємства „Теплопостачання міста Одеси”
про стягнення 36 314 686,91 грн.
встановив:
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.04.2015р. по справі № 916/233/15-г позовні вимоги ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” задоволено частково: стягнуто з КП „Теплопостачання міста Одеси” на користь ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” 32 155 631,16 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 706 584,46 грн. - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 2 368 454,62 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії, 414 803,30 грн. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії, 1 989 959,19 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електроенергії, 26 343,26 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 3 663,34 грн. - 3% річних, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 15 618,81 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії та 73 080 грн. - витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.
21.04.2015р. на виконання рішення господарського суду Одеської області від 08.04.2015р. по справі № 916/233/15-г видано відповідний наказ.
04.03.2016р. до господарського суду Одеської області від КП „Теплопостачання міста Одеси” надійшла скарга (вх.№2-1188/16 від 04.03.2016р.) в порядку ст.121-2 ГПК України, відповідно до якої скаржник просить суд: скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04.02.2016р. ВП № 49782337 в частині накладення арешту на грошові кошти на поточному рахунку № 26005300416451, код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”, м. Одеса, код банку 328845; звільнити з під арешту грошові кошти КП „Теплопостачання міста Одеси”, що знаходяться на поточному рахунку № 26005300416451, код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”, м. Одеса, код банку 328845 в частині примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 21.04.2015р. по справі № 916/233/15-г.
В обґрунтування поданої скарги КП „Теплопостачання м. Одеси” зазначає, що державний виконавець, застосовуючи заходи примусового виконання рішення у вигляді арешту поточного рахунку № 26005300416451, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", м. Одеса, код банку 328845, залишив поза увагою той факт, що вказаний рахунок використовується виключно для виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного соціального внеску, оплату податків та зборів, оплату за енергоносії (електроенергію, покупну теплову енергію, природний газ, водопостачання, вугілля, тощо), інших обов'язкових зборів та платежів. В скарзі КП „Теплопостачання м. Одеси” зазначає, що саме на вказаний рахунок зараховуються кошти, отримані внаслідок розподілу, згідно постанови КМУ від 18.06.2014р. № 217, якою затверджений порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. В умовах дефіциту грошових коштів для проведення розрахунків арешт вищевказаного рахунку припиняє на тривалий строк, зокрема, виплату заробітної плати працівникам підприємства, сплату єдиного соціального внеску, оплату податків та зборів, інших обов'язкових зборів та платежів, а також фінансування потреб поточної господарської діяльності, що є необхідною складовою для забезпечення сталого та надійного теплопостачання споживачів міста.
Крім того КП „Теплопостачання м. Одеси” вказує, що крім порушення конституційних прав працівників підприємства та обов'язків перед державою щодо сплати податків та зборів, тягне за собою зрив опалювального сезону та, як насідок, виникнення надзвичайної ситуації у м. Одесі.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.03.2016р. вказану скаргу було прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду 30.03.2016 р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.03.2016р. розгляд скарги відкладено на 13.04.2016р. - згідно ст.77 ГПК України.
06.04.2016р. до канцелярії суду від органу ДВС надійшов відзив на скаргу (вх. № 8718/16), згідно якого останній, заперечуючи проти задоволення скарги, вказує на відсутність підстав для скасування постанови про арешт коштів боржника від 04.02.2016р., винесеної під час здійснення зведеного виконавчого провадження ВП №49782337, до якого входить і виконавче провадження №49428213, в частині накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунку № 26005300416451. В обґрунтування своєї позиції відділ ДВС вказує на невиконання боржником рішень суду у строки, надані йому для самостійного виконання. Суб'єкт оскарження зазначає, що нормами чинного законодавства встановлено лише два спеціальних випадку ненакладення арешту на рахунки боржника, зокрема, на кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України „Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки” та на кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України „Про теплопостачання” та статті 15-1 Закону України „Про електроенергетику”. При цьому вказує, що скаржником до скарги не надано жодних доказів на підтвердження того, що кошти, які перебувають на рахунку № 26005300416451 є коштами, які не підлягають стягненню згідно з ч. 5 статті 65 Закону України „Про виконавче провадження”, вказує, що кошти на виплату заробітної плати в зазначеній нормі не згадуються, і вказане не є перешкодою для арешту коштів боржника на його рахунку в банківській установі.
У судове засідання 13.04.2016р. з'явився представник скаржника, який у наданих суду уточненнях до скарги вказує, що державним виконавцем, згідно рішень господарського суду Оденської області накладено арешт на рахунки КП „Теплопостачання м. Одеси” на загальну суму 113 614 678,94 грн., зокрема вказує, що в рамках справи № 916/233/15-г було накладено арешт в межах суми 37 754 138,14 грн., з урахуванням чого і просить скасувати оспорювану постанову в частині накладення арешту на грошові кошти у вказаному розмірі.
Представник скаржника в повному обсязі підтримав вимоги, викладені в уточненнях до скарги, наполягав на їх задоволенні.
Представник органу ДВС в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Позивач - ПАТ „ЕК „Одесаобленерго” в жодне судове засідання не з'явився, письмових пояснень щодо скарги не надав, проте, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду скарги шляхом надсилання ухвал суду на його адресу.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та суб'єкта оскарження, надані в ході розгляду скарги, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
За змістом п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, зокрема, визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними та зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Крім того, за змістом ст.2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих ОСОБА_2 України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Таким чином, підставою для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця є, в будь-якому випадку, факт порушення вказаною бездіяльністю прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.
При цьому, у відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 3 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, ст.1 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець в ході виконавчого провадження зв'язаний не лише вимогами Закону України „Про виконавче провадження”, а здійснює виконавче провадження в межах повноважень та у спосіб, визначених також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. 1-3 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Оцінюючи вимоги щодо зняття арешту, накладеного на грошові кошти КП „Теплопостачання міста Одеси” на суму 37 754 138,14 грн., що містяться на поточному рахунку №26005300416451, код ЄДРПОУ 34674102, відкритому в ТВБВ 10015/0535 філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”, м. Одеса, код банку 328845, суд вказує наступне.
Відповідно до ст.ст. 8, 9 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з ст. 43 ОСОБА_2 України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.2, ч.2 ст.10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949р. № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961р., ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватись заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оплату праці” заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України “Про оплату праці” своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантувала та захистила законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.
Як встановлено судом з матеріалів справи , і це не спростовано в ході судового розгляду, поточний рахунок №26005300416451, відкритий у філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”, використовується, зокрема, для сплати заробітної плати працівникам підприємства.
Згідно з наявною у матеріалах справи довідкою скаржника, загальний фонд середньомісячної заробітної плати працівників підприємства за 2016р. складає, разом з податками та зборами 12,9 млн. грн., у тому числі нарахованої заробітної плати 10,6 млн. грн. (разом з ПДФО та військовим збором) та нарахування на заробітну плату (єдиний соціальний внесок) 2,3 млн. грн.
За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити відповідні вимоги частково та зняти арешт з грошових коштів КП „Теплопостачання м. Одеси”, що призначені для оплати праці та для здійснення нарахувань на заробітну плату працівників боржника, для сплати яких застосовується поточний рахунок №26005300416451, відкритий у філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”.
Вищевказані висновки суду повністю відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Вищого господарського суду України від 16.04.2014 у справі № 915/321/13-г, про яку також зазначено у Інформаційному листі ВГСУ № 01-06/131/16 від 28.01.2016р.
В решті вимоги заявника про зняття арешту з поточного рахунку №26005300416451 задоволенню не підлягають у зв'язку з необґрунтованістю, оскільки вказаний поточний рахунок застосовується не тільки для виплати заробітної плати працівникам боржника, а і для інших потреб, тобто на ньому акумулюються грошові кошті на інші потреби боржника, і цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання.
Разом з тим, вимоги про скасування постанови від 04.02.2016р. про накладення арешту задоволенню не підлягають, оскільки арешт коштів вказаною постановою було здійснено в порядку ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" і при накладенні арешту у органу ДВС була відсутня інформація про призначення рахунків, що унеможливлює висновок про її неправомірність.
Натомість, здійснивши системний аналіз положень ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", суд доходить висновку, що закон пов'язує необхідність вчинення дій по зняттю арешту із надходженням відповідної інформації, а не забороняє накладати арешт на відповідні рахунки.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України у справі №916/233/15-г задовольнити частково.
2. Зняти арешт з коштів, які містяться на поточному рахунку №26005300416451, відкритому у філії Одеське обласне управління ПАТ „Державний ощадний банк України”, що призначені для оплати праці та для здійснення нарахувань на заробітну плату працівників Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси", накладений постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 від 04.02.2016р. ВП 49782337 в частині примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 21.04.2015р. № 916/233/15-г.
3. У задоволенні решти скарги відмовити.
Ухвала набирає законної сили 13.04.2016р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко