12 квітня 2016 року Справа № 915/268/16
За позовом: Ліквідаційної комісії Первомайського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області
55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 29
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс”
54020, м. Миколаїв, вул. 7-а Поперечна, 3/4
Про: стягнення заборгованості в сумі 10846,00 грн.
Суддя О.Г. Смородінова
Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю.
ОСОБА_2, за довіреністю.
Від відповідача: Не з'явився.
Позивач 17.03.2016 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача за договором № 0353/Г від 17.05.2012 року борг за недопоставку паливно-мастильних матеріалів у сумі 10846,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору про закупівлю рідких нафтопродуктів № 0353/Г від 17.05.2012 року, специфікації № 1; видаткової накладної на нафтопродукти № РНП-001308 від 17.05.2012 року, платіжного доручення № 131 від 18.05.2012 року; претензії № 1 (вх. 19513 від 11.09.2015 року); копії довідки про наявність у відповідача мереж АЗС, інвентаризаційний опис талонів, копій талонів на бензин; норм ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 612, 670 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі умови договору в частині поставки паливно-мастильних матеріалів.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать як відмітки канцелярії на зворотній стороні судової ухвали так і поштове повідомлення про повернення кореспонденції з відміткою, про закінчення терміну зберігання.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Отже, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.
12.04.2016 р. за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд -
встановив:
17.05.2012 року між сторонами був укладений договір № 0353/Г згідно з предметом якого відповідач, як продавець, зобов'язується в обумовлені строки, в порядку, визначених цим договором, передати у власність покупця нафтопродукти, а саме: дизельне паливо, бензин А -80(76), бензин А -92, бензин А - 95 (надалі - товар), а позивач, як покупець, зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити такий товар.
Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється покупцеві партіями в автотранспорт покупця на автозаправних станціях продавця (перелік яких на вимогу покупця надається продавцем) згідно талонів на товар. Талони мають термін дії, який визначений в специфікації та видатковій накладній.
За змістом п. 2.3 договору товар переходить у власність покупця в момент загрузки товару в будь-який автотранспортний засіб покупця та підписання покупцем відповідної видаткової накладної продавця (акт приймання-передачі).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється у безготівковій формі, після підписання видаткової накладної (акту приймання-передачі).
Згідно п. 3.3 договору загальна вартість договору становить 99974,00 грн.
Пунктом 1 специфікації № 1 до договору № 0353/Г від 17.05.2012 року передбачено, що продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити певну суму за наступний товар:
- бензин А -95 заправка в кількості 3500,000 на загальну суму 39550,00 грн.;
- бензин А - 92 заправка в кількості 3500,000 на загальну суму 38500,00 грн.;
- бензин А - 80 заправка в кількості 2160,000 на загальну суму 21924,00 грн.
Всього на загальну вартість 99974,00 грн.
У п. 2 специфікації № 1 визначено, що поставка товару указаного в п. 1 специфікації здійснюється продавцем на протязі 1 день з моменту отримання заявки від покупця.
Оплата за товар зазначеного в п. 1 специфікації здійснюється покупцем на умовах згідно умов договору. Строк дії відомості складає 3 місяці з дати продажу (п. 3 специфікації до договору).
За умовами п.7.1 договору сторони дійшли згоди, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, згідно умов даного договору.
Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Предметом даного спору виступила майнова вимога позивача про стягнення з відповідача боргу за недопоставку паливно-мастильних матеріалів у розмірі 99974,00 грн.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями цивільного законодавства про поставку.
Так, відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Документальні докази, які надані позивачем та містяться в матеріалах справи свідчать про те, що на виконання умов вищенаведеного договору відповідач надав позивачу видаткову накладну на нафтопродукти № РНП - 001308 від 17.05.2012 року за якою останній отримав карточки АЗС на суму 99974,00 грн., після чого, позивач здійснив відповідачу передоплату в розмірі 99974,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 131 від 18.05.2012 року.
В судовому засіданні судом було з'ясовано що з жовтня 2012 року відповідач припинив відпускати паливно-мастильні матеріали за талонами, які вже були оплачені позивачем.
Станом на теперішній час, за твердженням позивача, відповідач не поставив паливно-мастильних матеріалів позивачу на загальну суму 10846,00 грн. Ці доводи відповідачем не були спростовані.
Згідно приписам ст. ст. 34, 36 (абз. 1) ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з даними бухгалтерського обліку станом на 01.09.2015 року та кількості талонів, непоставленими є:
- бензин А - 80 у кількості 100 л. на загальну суму 1015,00 грн.;
- бензин А - 95 у кількості 870 л. на загальну суму 9831,00 грн.
Всього на загальну вартість 10846,00 грн.
11.09.2015 р. позивач оформив претензію № 1 до відповідача, в якій просив останнього в обмін на талони повернути суму коштів в розмірі 10846,00 грн. на розрахунковий рахунок Первомайського МВ УМВС України в Миколаївській області № 35216030017219 у ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 612, 670 Цивільного кодексу України.
Але вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та належного реагування.
Правові наслідки порушення умови договору, щодо кількості товару визначені, зокрема, ч. 1 ст. 670, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якими передбачено право покупця вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Відповідно до норм ст. ст. 629, 525, 526 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти госпо-дарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав суду доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо поставки паливно-мастильних матеріалів в обумовлений договором термін та об'єм.
Отже, на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не здійснив передачу у власність покупцю паливно-мастильних матеріалів відповідно до умов договору № 0353/Г від 17.05.2012 року на суму 10846,00 грн.
За правилами ж ст. 610, п. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, право вимоги позивача до відповідача щодо стягнення боргу за недопоставку паливно-мастильних матеріалів в розмірі 10846,00 грн., в даних спірних відносинах є цілком законним та обґрунтованим.
Отже, виходячи з наведених підстав, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Таким чином, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Дизель Плюс” (54020, м. Миколаїв, вул. 7 - а Поперечна, 3/4, код ЄДРПОУ 33853841) на користь Ліквідаційної комісії Первомайського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (55213, Миколаївська область, м. Первомайськ, вул. Грушевського, 29, код ЄДРПОУ 08674169) борг за недопоставку паливно-мастильних матеріалів у сумі - 10846,00 грн. та 1378,00 грн. судового збору на розрахунковий рахунок 35216030017219 у ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ЄДРПОУ 08674169.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено 13 квітня 2016 року.
Суддя О.Г. Смородінова