"05" квітня 2016 р. Справа № 916/362/16
За позовом: публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 30 124,36 грн.
Суддя Цісельський О.В.
Представники:
від позивача: Черняк Д.А. (за довіреністю)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 30 124,36 грн., де 9 485,42 грн. - заборгованість за кредитом, 8 717,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 10 348,81 грн. - пеня, 1 536,66 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2016р. позовну заяву (вх.№386/16) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/362/16 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Письмове клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (вх.№6877/16 від 21.03.2016р.) судом було задоволено.
Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:
08 січня 2014р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" із заявою про відкриття поточного рахунку, де зазначив, що погоджується на те, що порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.
Так, згідно заяви від 08.01.2014р. відповідач погодився на надання йому позивачем кредитного ліміту на поточний рахунок НОМЕР_2 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування.
Відповідно до п.3.2.1.1.1. Умов та правил надання банківських послуг Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
Згідно п.3.2.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню Кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний Ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком Ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю та сумою нового Ліміту не пізніше дня, зазначеного в повідомленні банку про зміну Ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю та новою сумою Ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.
У відповідності до п.п.3.2.1.4.1, 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. Умов та правил надання банківських послуг за користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процента ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів* з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.
За умовами п.п.3.2.1.4.1.3., 3.2.1.4.1.4. Умов та правил надання банківських послуг у разі непогашення кредиту протягом 90 днів * з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го * дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Строк позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (п.3.2.1.5.7. Умов та правил надання банківських послуг).
На виконання вищенаведеного договору позивач надав відповідачу кредит, однак, відповідач його не повернув, проценти за його користування та комісію не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом в сумі 9 485,42 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 8 717,47 грн. та заборгованісті по комісії за користуванням кредитом в сумі 1 536,66 грн.
Про наявну у відповідача заборгованість зі сплати кредиту та процентів свідчить виписка по рахункам за період з 01.05.2014р. по 01.02.2016р.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати кредиту та процентів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно заяви від 08.01.2014р., Умов та правил надання банківських послуг кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача НОМЕР_2 та неповернення останнім кредитних коштів, несплату процентів за користування ними, у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про погашення суми кредиту в розмірі 9 485,42 грн., сплату суми заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 8 717,47 грн., заборгованості по комісії в розмірі 1 536,66 грн., розрахованої за період з 01.05.2014р. по 01.02.2016р.. згідно Умов та правил надання банківських послуг, які судом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 348,81 грн. пені.
У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
Частина перша статті 223 ГК України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.
За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відтак частина шоста статті 232 ГК України визначає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.
Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 10 384,81 грн., при цьому судом встановлено що надані позивачем розрахунки здійснені належним чином.
Однак, за наявності підстав, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, може бути зменшений за рішенням господарського суду, при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.п.1, 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.
Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним в матеріалах справи доказам.
Разом з тим, апеляційним судом приймається до уваги, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ймовірність збитків Банку у зв'язку з неправомірними діями Відповідача щодо невчасної оплати саме за даним Договором.
Так, у зв'язку з тим, що позивачем не надано до суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов даного Договору, судова колегія апеляційної інстанції погоджується зі зменшенням місцевим господарським судом суми пені, оскільки стягнення вказаної суми пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 3 800,00 грн.
Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК", у зв'язку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 9 485,42 грн. - заборгованість за кредитом, 8 717,47 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 800,00 грн. - пеня, 1 536,66 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 378,00 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" - задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРЮОФОП 14360570) 9 485 (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 42 коп. - заборгованості за кредитом, 8 717 (вісім тисяч сімсот сімнадцять) грн. 47 коп. - заборгованості по процентам за користування кредитом, 3 800 (три тисячі вісімсот) грн. 00 коп. - пені, 1 536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 66 коп. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - витрат на оплату судового збору.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.04.2016р.
Суддя О.В. Цісельський