ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
12.04.2016Справа № 910/6559/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши
позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Кременчанка», м. Кременець
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно.Уа», м. Київ
про скасування бухгалтерської операції по здійсненню переоформлення зерна,
Позивач, Товариство з додатковою відповідальністю «Кременчанка», 08.04.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 346 від 06.04.2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно.Уа» про скасування бухгалтерської операції по здійсненню переоформлення зерна.
Подана Товариством з додатковою відповідальністю «Кременчанка» позовна заява № 346 від 06.04.2016 року про скасування бухгалтерської операції по здійсненню переоформлення зерна, не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Виходячи з аналізу вимог ч.1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обов'язок позивача, прокурора направити відповідачу копії доданих до позовної заяви документів не залежить від того чи є у наявності у відповідача дані документи.
Пунктом 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, що позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб).
Нормами ст. 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до абз. 2, 6 п.п.3.1 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"). У випадках, передбачених статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
За змістом п.20.1 Постанови №10 від 24.10.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", визначаючи територіальну підсудність справи, судам необхідно виходити з того, що місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідно до поданого заявником фіскального чеку № 3569 від 07.04.2016 року та опису вкладення у цінний лист від 07.04.2016 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Зерно.Уа» направлено кореспонденцію за адресою: 03062, м. Київ, пр.-т,Перемоги, буд. 65, офіс 473-475, яка вказана в позовній заяві.
При цьому, судом встановлено, що у відповідності до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що функціонує відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417 місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно.Уа» є: 01033, м.Київ, вул. Шота Руставелі, будинок 20 «В», що позбавляє суд можливості перевірити факт дотримання заявником вимог ст. 56 Господарського процесуального кодексу України та достовірно встановити факт направлення відповідачу саме позовної заяви та доданих до неї документів, а не іншої кореспонденції.
Отже, фіскальний чек № 3569 від 07.04.2016 року та опис вкладення у цінний лист від 07.04.2016 року не може вважатись належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 6 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України.
Суд дійшов висновку, що зазначені обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, проте у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат. Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду.
Разом з тим, відповідно до п. 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Проте, у наданій разом з позовною заявою платіжному дорученні № 3578 від 31.03.2016 року, відсутні докази зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, що суперечить вимогам Закону України "Про судовий збір".
З огляду на викладене, платіжне доручення № 3578 від 31.03.2016 року не може вважатись належним доказом сплати судового збору за подання відповідної заяви, що є підставою для застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, де зазначено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Як зазначено у ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, суд обмежений у праві самостійного витребування доказів. Тому, суд у разі порушення позивачем ст. 57 Господарського процесуального кодексу України не має права скористатися приписами ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, а навпаки, є зобов'язаним виконати вимоги ст. 63 зазначеного Кодексу України.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
Отже, позовна заява з доданими до неї документами не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню заявнику без розгляду для усунення допущених порушень.
Одночасно, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 63 вказаного Кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладення розгляду справи, зупинення, припинення провадження у справі, залишення позову без розгляду тощо), господарський суд виносить ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст., 56, 57, 59, п. 4, 6 ч. 1 ст. 63, ст.ст. 65, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву № 346 від 06.04.2016 року Товариства з додатковою відповідальністю «Кременчанка» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Зерно.Уа» про скасування бухгалтерської операції по здійсненню переоформлення зерна, з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.
Роз'яснити Товариству з додатковою відповідальністю «Кременчанка», що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Суддя О.С. Комарова