ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.04.2016Справа № 910/2416/15-г
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"
про стягнення 7 077 905,08 грн.
та за зустрічною позовною заявою Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес"
до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"
про стягнення 3 490 090, 00 грн.
за участю представників:
від позивача (відповідача за зустрічним позовом):Божков Т.І. - представник за довіреністю № 27/11-12Д від 18.01.2016
від відповідача (позивача за зустрічним позовом):Шульга А.В.- представник за довіреністю № 406 від 29.02.2016 Радванська Н.В.- представник за довіреністю № 402 від 20.01.2016
До господарського суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (далі - ДГЗІФ "Укрінмаш") з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (далі - ДПЗСФ "Прогрес") про стягнення 7077 905,08 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору купівлі-продажу № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р. щодо передачі позивачу замовленого виробу - головного швидкісного патрульного катеру, проект 1100, шифр "Марлін", за наявності вчасно перерахованої ДГЗІФ "Укрінмаш" передоплати у сумі 4 500 000,00 грн. за цей товар.
У позові Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 4 500 000,00 грн., пеню у сумі 1 861 820,34 грн. та штраф у сумі 716 084,74 грн., а всього - 7 077 905,08 грн.
До початку розгляду справи по суті від Державного підприємства "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення 3 490 090, 00 грн. збитків, яка відповідно до ст. 60 ГПК України була прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що відповідач за зустрічним позовом - ДГЗІФ "Укрінмаш" зі свого боку неналежно виконав зобов'язання за договором купівлі-продажу № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р., не прийнявши обумовлений виріб та не здійснивши повний розрахунок за нього, що спричинило ДПЗСФ "Прогрес" збитки у сумі 3 490 090, 00 грн., які останній поніс перед своїм контрагентом - ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" за договором комісії № Д-1-01/2012/П від 26.01.2012 р.
У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом свої вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти задоволення первісних позовних вимог заперечили, зазначили, що ДПЗСФ "Прогрес" належно виконало зобов'язання по виготовленню катеру у строк, встановлений договором купівлі-продажу, про що повідомлявся позивач, але з невідомих причин останній не отримав замовлений виріб та його повну вартість, яка складає 7 990 090,00 грн., не сплатив. У подальшому відповідач звернувся до позивача з заявою № 28/312 від 12.02.2015 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму передплати за договором купівлі-продажу - 4 500 000,00 грн., у зв'язку з чим зобов'язання ДПЗСФ "Прогрес" на цю суму відповідно до ст. 601 ЦК України припинились, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають. Також представники відповідача за первісним позовом заявили клопотання про застосування строків позовної давності до нарахованих позивачем штрафних санкцій.
За зустрічним позовом представники позивача - ДПЗСФ "Прогрес" у судовому засіданні вимоги про стягнення збитків у сумі 3 490 090, 00 грн. підтримали, просили їх задовольнити.
Представник відповідача за зустрічним позовом зазначені вимоги не визнав, вказавши, що повідомлення про готовність товару ДГЗІФ "Укрінмаш" не отримало, у той час, як умовами договору купівлі-продажу передбачено обов'язок продавця повідомити про готовність виробу. Отже, оскільки порушення умов договору з боку відповідача за зустрічним позовом не було, то відсутні й підстави для стягнення збитків, спричинених невиконанням зобов'язання. Вважав зустрічний позов необґрунтованим та просив відмовити у його задоволенні.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва по справі № 910/5849/15-г про визнання правочину від 12.02.2015 р. (зарахування зустрічних однорідних вимог) недійсним.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.02.2015 р. провадження у даній справі поновлено у зв'язку з набранням зазначеним рішенням законної сили.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а у зустрічних позовних вимогах необхідно відмовити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 05.07.2013 р. між Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (покупець) та Державним підприємством "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (продавець) був укладений договір № 3/77-Д/Д-21-01/2013/П (далі - договір купівлі-продажу).
Відповідно до умов п. 1.1 цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і сплатити головний швидкісний патрульний катер (проект 1 100, шифр "Марлін") із додатковим озброєнням (далі - виріб) у кількості 1 (одна) одиниця, ціна якого зазначена в додатку № 1 до даного договору, що складає його невід'ємну частину.
Відповідно до п. 3.3 договору загальна вартість виробу складає 10 229 782,08 грн., а загальна сума договору складає 12 275 738,50 грн.
За умовами п. 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 18.07.2013 р.) покупець сплачує продавцю 4 500 000,00 грн. протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту надання продавцем відповідного рахунку на оплату. Залишок вартості виробу сплачується на протязі 10-ти днів після передачі виробу покупцю та підписання відповідного акту приймання-передачі (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 5.1 договору приймання-передача виробів здійснюється уповноваженими представниками продавця та покупця у м. Феодосія, з оформленням відповідного акту приймання-передачі та видаткових накладних.
Пунктами 5.3, 5.4 договору сторони визначили, що приймання-передача виробу здійснюється протягом 90 календарних днів з моменту отримання продавцем (відповідачем) оплати, визначеної пунктом 4.1 договору. Датою передачі виробу вважається дата підписання акту приймання-передачі та видаткових накладних.
Належним чином оформлений та підписаний акт приймання-передачі виробу та видаткових накладних є підтвердженням виконання зобов'язань сторін щодо передачі виробу за даним договором (п. 5.5 договору).
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до його остаточного виконання, але не пізніше 31.12.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору ДГЗІФ "Укрінмаш" перерахувало відповідачу попередню оплату у сумі 4 500 000,00 грн., про що свідчать платіжні доручення № 1618 від 05.07.2013 р., № 1672 від 11.07.2013 р., № 1747 від 18.07.2013 р.
У свою чергу, продавець (відповідач за первісним позовом) замовлений виріб у визначений договором строк (до 16.10.2013 р.) покупцю не передав, у зв'язку з чим 20.10.2014 р. ДГЗІФ "Укрінмаш" направило на адресу ДПЗСФ "Прогрес" вимогу № 27/3-7307, в якій просило повернути позивачу грошові кошти у сумі 4 500 000,00 грн., сплачені у якості авансу.
12.11.2014 р. відповідач листом № 1366 повідомив позивача про належне виконання своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу, де зазначив, що виготовлення виробу, який перебуває у місті Феодосія (місце передачі товару покупцю) для передачі його покупцю (позивачу), було забезпечено у передбачений договором строк.
У подальшому і на час розгляду справи головний швидкісний патрульний катер позивачу переданий не був.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості, тощо), які стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору.
Згідно зі ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це.
Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
З урахуванням наведених вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами правочину суд приходить до висновку, що у продавця виник обов'язок передати товар (виріб) покупцеві у місцезнаходженні цього товару, проінформувавши покупця про готовність товару.
Разом з тим, судом встановлено, що повідомлення продавця про готовність катеру для його передачі покупцю в м. Феодосії позивач (за первісним позовом) - ДГЗІФ "Укрінмаш" не отримував, тому і дії, направлені на одержання товару, ним не вчинялись.
Одночасно суд враховує, що законодавством встановлені обов'язки саме продавця належним чином проінформувати покупця та передати виріб (катер). Посилання відповідача за первісним позовом на листи від 17.09.2013 р. № 28/442 та від 10.12.2013 № 28/712, якими останній повідомляв позивача про готовність виробу (катеру) та прохання позивача направити свого представника для отримання цього виробу за актом приймання-передачі, суд відхиляє, як такі, що не підтверджені належними доказами.
Як встановлено судом та слідує з пояснень представника ДПЗСФ "Прогрес", вказані повідомлення були направлені покупцю факсимільним зв'язком, а згідно з п. 11.2 договору направлення документів факсимільним зв'язком повинне бути підтверджене наданням оригіналів цих документів. Однак, доказів направлення оригіналів повідомлень про готовність виробу до передачі позивачу відповідач суду не надав. При цьому витяг з журналу вихідної кореспонденції, наданий ДПЗСФ "Прогрес" за період з 16.09.2013 р. по 19.09.2013 р. та за період з 09.12.2013 р. по 11.12.2013 р., містить лише інформацію про те, що зазначені листи були направлені ДГЗІФ "Укрінмаш" факсимільним зв'язком. У той же час, позивач заперечив ту обставину, що його було проінформовано про готовність виробу до передачі, та він зі свого боку надав докази, які свідчать про те, що зазначені відповідачем листи або факсограми до нього не надходили, у зв'язку з чим він 20.10.2013 р. пред'явив вимогу до продавця про повернення сплачених коштів.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 693 ЦК України якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити таку оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звіряння взаємних розрахунків за договором № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р., підписаного сторонами 01.10.2014 р., ДПЗСФ "Прогрес" визнало свою заборгованість перед позивачем із попередньої оплати на суму 4 500 000,00 грн., та ця обставина ним не заперечувалась.
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки ДПЗСФ "Прогрес" не виконало свої зобов'язання по передачі виробу позивачу у строк, визначений договором (16.10.2013 р.), то вимоги позивача про повернення попередньої оплати у сумі 4 500 000,00 грн. є обґрунтованими.
Водночас, посилання позивача за первісним позовом на ст. 1212 ЦК України (безпідставне набуття майна), як на підставу стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 4 500 000,00 грн., суд відхиляє, оскільки вказана сума була набута відповідачем в порядку виконання договірного зобов'язання (договору купівлі-продажу № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р.), а отже, суд не вважає її набутою безпідставно (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 03.06.2015 р. у справі № 6-100цс15, від 02.10.2013 р. у справі № 6-88цс13).
Щодо посилань відповідача за первісним позовом на відсутність у нього заборгованості з попередньої оплати в силу зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 12.02.2015 р. № 28/312, якою взаємні зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу на суму 4 500 000,00 грн. припинились, суд враховує наступне.
Як вже зазначалось, 20.10.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога № 27/3-7307 про повернення грошових коштів (передплати) у розмірі 4 500 000,00 грн. Також 03.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 27/11-8951 повернути вказану суму, яку відповідач листом № 28/6 від 05.01.2015 р. відхилив.
У свою чергу, відповідач звернувся до позивача з вимогою № 28/64 від 17.01.2015 р., в якій просив сплатити на користь відповідача 7 990 090,00 грн. збитків, понесених ним на оплату коштів за виготовлення катеру "Марлін" згідно договору комісії № Д-1-01/2012/П від 26.01.2012 р., укладеного з ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море". А 12.02.2015 р. відповідач надіслав на адресу позивача заяву № 28/312 про зарахування зустрічних однорідних вимог сторін за договором № 3/77-Д/Д-21-01/213/П від 05.07.2013 р., в якій зазначив, що його заборгованість перед позивачем у сумі 4 500 000,00 грн. зарахована ним в рахунок часткового відшкодування збитків в розмірі 7 990 090,00 грн., завданих неналежним виконанням умов цього договору.
Вказані обставини та заява про зарахування зустрічних однорідних вимог були предметом дослідження у справі № 910/5849/15-г, до розгляду якої зупинялось провадження в даній справі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. у справі № 910/5849/15-г, яке набрало законної сили, встановлено, що вимоги про сплату збитків (з якими ДПЗСФ "Прогрес" звернувся до ДГЗІФ "Укрінмаш" в якості зустрічних однорідних вимог) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань (тобто вимоги не є однорідними), до того ж строк їх сплати не настав, відтак зустрічні вимоги сторін в порядку статті 601 Цивільного кодексу України зарахуванню не підлягають.
Таким чином, зазначеним рішенням господарського суду міста Києва, заява ДПЗСФ "Прогрес" № 28/312 від 12.02.2015 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 4 500 000,00 грн. визнана недійсною.
Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За таких обставин доводи відповідача про те, що вимоги позивача за договором купівлі-продажу на суму 4 500 000,00 грн. є припиненими шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, спростовані судом та до уваги не приймаються.
Отже, з урахуванням викладеного та зважаючи на доведеність позовних вимог за первісним позовом про стягнення попередньої оплати, суд приходить до висновку, що позов ДГЗІФ "Укрінмаш" в цій частині підлягає задоволенню.
Крім вказаної суми грошових коштів, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 1 861 820,34 грн., нараховану за прострочення зобов'язання за період з 16.10.2013 р. по 16.04.2014 р. та 7 % штрафу в сумі 716 084,74 грн.
У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Як встановлено судом, пунктами 9.1, 9.2 договору купівлі-продажу передбачено, що за порушення строку поставки виробу продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,1 % від вартості виробу за кожен календарний день прострочення. Якщо прострочення строку поставки склало понад 30 календарних днів від дня, коли поставка на умовах договору мала завершитися, продавець одноразово додатково сплачує на користь покупця штраф у розмірі 7 % від вартості виробів.
У даному випадку суд приймає до уваги, що сторони у справі є суб'єктами господарювання, що належать до державного сектора економіки, а також зважає на вимоги ч. 2 ст. 231 ГК України, якими передбачено застосування штрафних санкцій до порушень негрошових зобов'язань (оскільки повернення попередньої оплати не є наслідком порушення відповідачем грошового зобов'язання), а тому вважає, що нарахування позивачем пені і штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України є обґрунтованим.
Разом з цим, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу строків спеціальної позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язання.
Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Як вже було встановлено судом, відповідач взяв на себе зобов'язання передати товар позивачу на протязі 90 календарних днів з моменту отримання відповідачем попередньої оплати, тобто 16.10.2013 р. сплив строк виконання зобов'язання (п. 5.3 договору) та з 17.10.2013 р. розпочався перебіг позовної давності, а з даним позовом до суду ДГЗІФ "Укрінмаш" звернулося 05.02.2015 року. Таким чином, строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій сплинув 17.10.2014 р.
Доводи позивача про визнання боргу відповідачем, що свідчить про поновлення строку позовної давності, суд не приймає до уваги, оскільки актом звірки від 01.10.2014 р. ДПЗСФ "Прогрес" визнало лише основну суму заборгованості, а не штрафні санкції, до яких застосовуються спеціальні строки позовної давності в один рік.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 1 861 820,34 грн. за період з 16.10.2013 р. по 16.04.2014 р. та 7 % штрафу в сумі 716 084,74 грн. задоволенню не підлягають.
Розглядаючи зустрічну позовну заяву ДПЗСФ "Прогрес" до ДГЗІФ "Укрінмаш" про стягнення збитків в сумі 3 490 090, 00 грн., суд виходив з наступного.
Як вже встановлено судом, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р. щодо продажу ДГЗІФ "Укрінмаш" головного швидкісного патрульного катеру. Відповідно до умов договору передача виробу мала бути здійснена у строк до 16.10.2013 р., проте відповідач у порушення умов договору виріб позивачу не передав.
Також судом встановлено, що 26.01.2012 між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (комітент) та ДП СЗТФ "Прогрес" (комісіонер) був укладений договір комісії № Д-1-01/2012/П (договір комісії), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити правочин з продажу головного швидкісного патрульного катеру, проекту 1100 шифр "Марлін", у кількості 1 одиниця, укомплектованого необхідним ЗІП, обладнанням, експлуатаційною документацією, документацією для проведення випробувань катера (пункт 1.1 договору комісії).
До вказаного договору комісії сторонами були укладені додаткові угоди від 26.01.2012 р. № 1, від 31.01.2012 р. № 2, від 07.02.2012 р. № 3, від 03.04.2012 р. № 4, від 10.04.2012 р. № 5, від 28.09.2012 р. № 6, від 04.10.2012 р. № 7 та від 04.07.2013 р. № 8.
Відповідно до пунктів 1-2 додаткової угоди № 7 до договору комісії з метою забезпечення розрахунків за договором комісії та відшкодування витрат, понесених комітентом на виробництво продукції за даним договором комітент доручає комісіонеру вжити заходів щодо надходження від замовника коштів в розмірі 200 000,00 доларів США до 05.10.2012 р. На виконання доручення комітента комісіонер приймає на себе поруку за перерахування замовником грошових коштів у розмірі 200 000,00 доларів США до 10.10.2012 р. У разі відсутності такого платежу від замовника комісіонер на умовах делькредере перераховує на рахунок комітента суму, еквівалентну 200 000,00 доларів США в гривнях за курсом НБУ на день перерахування.
Згідно з пунктом 1.3 договору комісії (в редакції додаткової угоди № 8), виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно вчиняє угоду на внутрішньому ринку з третьою особою (покупцем).
Судом встановлено, що ДПЗСФ "Прогрес" в рахунок оплати вартості катеру було перераховано ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" 7 990 090,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.01.2012 р. № 62, від 01.02.2012 р. № 70, від 07.02.2012 р. № 102, від 12.04.2012 р. № 241, від 02.10.2012 р. № 664 та від 05.10.2012 р. № 155.
Як стверджує позивач за зустрічним позовом, виріб був повністю виготовлений та протягом всього строку дії договору, укладеного між позивачем та відповідачем знаходився у місті Феодосія, що підтверджується актом приймання-передачі для проведення тактико-технічних випробувань від 14.09.2012 р., підписаним між ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" та Управлінням державної охорони України.
При цьому сертифікатом Торгово-промислової палати України від 03.02.2015 р. № 2806 було підтверджено факт настання форс-мажорних обставин щодо зобов'язань за договором комісії, виконання яких стало неможливим, у тому числі, щодо прийняття у комітента на комісію катеру, реалізації його та отримання коштів від замовника як компенсації понесених витрат на будівництво цього катера.
ДП СЗТФ "Прогрес", заявляючи зустрічний позов, вважає, що наявні підстави для стягнення з позивача збитків у розмірі 3 490 090, 00 грн., оскільки в частині збитків на суму 4 500 000,00 грн. зобов'язання відповідача за зустрічним позовом припинилось шляхом зарахування зустрічних вимог на вказану суму (заява ДП СЗТФ "Прогрес" від 12.02.2015 № 28/312).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто, настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, пов'язане з наявністю складу правопорушення, що включає в себе: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх чотирьох зазначених умов відповідальності. При цьому саме на кредитора покладено обов'язок доведення належними та допустимими доказами підстав для застосування такої міри відповідальності як застосування збитків. Збитки, які не визнано боржником підлягають доведенню в судовому порядку.
Як вже встановлено судом, умови договору № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р. щодо повідомлення про готовність виробу та його передачі не були виконані з вини позивача за зустрічним позовом, при цьому порушень договору з боку ДГЗІФ "Укрінмаш" щодо отримання даного виробу судом не встановлено.
Отже, суд вважає, що відсутність порушення господарського зобов'язання в діях відповідача за зустрічним позовом, а також відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та понесеними збитками, виключає можливість стягнення збитків, які поніс позивач за іншим договором.
Також суд звертає увагу на п. 5.6 договору № 3/77-Д/Д-21-01/20-13 від 05.07.2013 р., відповідно до якого усі ризики втрат і/або ушкоджень виробу, та/або відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам, зберігаються за продавцем до моменту підписання уповноваженими представниками продавця і покупця відповідного акта приймання-передачі виробу та видаткових накладних у місці передачі згідно з п. 5.1 договору.
Виходячи з умов цього договору, всі ризики понесення витрат за договором купівлі-продажу покладаються на продавця до підписання акту приймання-передачі.
Крім того, посилання позивача на сертифікат Торгово-промислової палати України від 03.02.2015 р., яким підтверджено факт настання форс-мажорних обставин щодо неможливості виконання зобов'язань за договором, суд не враховує, оскільки він не має значення для спірних правовідносин, а стосується обставин виконання іншого договору - договору комісії та не є підставою для стягнення збитків з відповідача.
За таких обставин доводи позивача у зустрічному позові про спричинення йому збитків з вини відповідача є необґрунтованими, а тому суд вважає, що відсутні підстави для застосування до останнього господарської відповідальності у вигляді стягнення збитків, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні зустрічного позову.
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 60, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва -
Позов Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення 7 077 905,08 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 2, корпус 39, літера В, ідентифікаційний код 05311609) на користь Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 36, ідентифікаційний код 14281072) попередню оплату у сумі 4 500 000 (чотири мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 46 462 (сорок шість тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 90 коп.
У решті первісних позовних вимог - відмовити.
У задоволенні зустрічного позову Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" Державне підприємство "Спеціалізована зовнішньоторговельна фірма "Прогрес" про стягнення 3 490 090,00 відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні у присутності представників сторін 4 квітня 2016 року.
Повний текст рішення підписаний 11 квітня 2016 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя Головіна К.І.