номер провадження справи 14/164/15
04.04.2016 Справа № 908/5564/15
Господарський суд Запорізької області у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Смірнов О.Г., Топчій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (адреса - 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, б. 137)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (адреса - 69063 м. Запоріжжя, пр. Леніна, б.48)
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (адреса - 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19)
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (адреса - 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
про внесення змін до договору
За участю уповноважених представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 53/20-19 від 05.1.2015р.;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність б/н від 18.06.2015р.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: ОСОБА_4, довіреність № 14-109 від 18.04.2014р.
Суть спору:
03 листопада 2015 року до господарського суду Запорізької області звернувся Позивач - Концерн «Міські теплові мережі» (далі за текстом Концерн «МТМ») з позовною заявою до Відповідача - ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» (далі за текстом АТ «Ощадбанк») про внесення змін до договору, в якій просить змінити правовідносини, внести зміни до Договору банківського рахунку (у національній валюті) №2950 від 29.07.2014р., укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та Концерном «Міські теплові мережі», викласти в редакції додаткового договору №2 (текст додаткового договору №2).
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2015р. порушено провадження у справі № 908/5564/15, судове засідання призначено на 24.11.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали необхідні для вирішення спору.
23.11.2015р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить Внести зміни до Договору банківського рахунку (у національній валюті) №2950 від 29.07.2014 укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та Концерном «Міські теплові мережі», виклавши пункт 3.1.6. в наступній редакції:
« 3.1.6. До отримання Банком від Комісії першого Реєстру кошти, що надходять на Рахунки Клієнта перераховувати у повному обсязі на поточний рахунок Клієнта, згідно реквізитів Клієнта зазначених у пункті 3.1.5. цього Договору.
У разі не включення Комісією нормативів Клієнта до Реєстру нормативів у строк визначений у п. 11 Порядку, кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, перераховувати на поточний рахунок із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника природного газу відкритий цим постачальником відповідно до чинного законодавства. У разі не доведення комісією Банку затвердженого реєстру нормативів з інших підстав (не затверджено норматив, та інше) кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, перераховувати у 100% розмірі на поточний рахунок Клієнта, зазначений в п. 3.1.5 договору.».
Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом прийнята, розглядаються уточнені позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.11.2015р. розгляд справи відкладено до 10.12.2015р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.12.2015р. продовжено строк вирішення спору у справі №908/5564/15 на п'ятнадцять днів, до 19.01.2016р., розгляд справи відкладено до 18.01.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2016р. справу прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сушко Л.М., судді - Смірнов О.Г., Топчій О.А.; залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”; судове засідання призначено на 09.02.2016 р.
09.02.2016р. від Позивач надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій просить внести зміни до Договору банківського рахунку (у національній валюті) №2950 від 29.07.2014р. укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та Концерном «Міські теплові мережі», виклавши пункт 3.1.6. в наступній редакції:
« 3.1.6. До отримання Банком від Комісії першого реєстру нормативів кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком у повному обсязі на поточний рахунок Клієнта, згідно реквізитів Клієнта, зазначених у пункті 3.1.5. цього Договору.
У разі не включення Комісією нормативів Клієнта до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 12 Порядку, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком на рахунки постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, згідно реквізитів цього постачальника, зазначених в пункті 3.1.5 цього Договору.
У разі не прийняття або не доведення Комісією до Банку затвердженого реєстру нормативів з інших підстав (не затверджено норматив, та інше) кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, перераховувати у 100% розмірі на поточний рахунок Клієнта, зазначений в п. 3.1.5 договору» .
Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2016р. розгляд справи відкладено до 02.03.2016р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.03.2016р. продовжено строк вирішення спору у справі №908/5564/15 на п'ятнадцять днів, до 02.04.2016р., розгляд справи відкладено до 16.03.2016р.
В судовому засіданні 04.04.2016р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що станом на 09.02.2016р. набула чинності нова редакція постанови №217. таким чином, Кабінет Міністрів України врегульовано з 01.01.2016р. новий порядок відносин між Комісією, банком, теплопостачальною організацією, постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, а також з'являється ще одна особа, що бере участь в розподілі коштів - оператор газорозподільної системи.
Постанова №217 не передбачає умов, що у разі взагалі неприйняття Комісією реєстру розподілу коштів (тобто не з вини окремого Концерну «МТМ») всі кошти, що надійшли на спец. рахунок будуть перераховуватися на рахунок постачальника природного газу. Ні в Законі України «Про теплопостачання», ні в постанові КМУ №217 не визначено право Банку самостійно вирішувати питання перерахування коштів на рахунок постачальника природного газу.
Відповідно до умов п. 3.3.3. Договору від 29.07.2014р. №2950, до обов'язків відповідача входить дотримання вимог законодавства України, постанови №217, та внесення змін до договору шляхом укладання додаткового договору.
З урахуванням зазначених обставин, у зв'язку зі зміною істотних обставин, на підставі ст. 652 ЦК України, Позивач просить: внести зміни до Договору банківського рахунку (у національній валюті) №2950 від 29.07.2014р. укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та Концерном «Міські теплові мережі», виклавши пункт 3.1.6. в наступній редакції:
« 3.1.6. До отримання Банком від Комісії першого реєстру нормативів кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком у повному обсязі на поточний рахунок Клієнта, згідно реквізитів Клієнта, зазначених у пункті 3.1.5. цього Договору.
У разі не включення Комісією нормативів Клієнта до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 12 Порядку, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком на рахунки постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, згідно реквізитів цього постачальника, зазначених в пункті 3.1.5 цього Договору.
У разі не прийняття або не доведення Комісією до Банку затвердженого реєстру нормативів з інших підстав (не затверджено норматив, та інше) кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, перераховувати у 100% розмірі на поточний рахунок Клієнта, зазначений в п. 3.1.5 договору» .
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 23.11.2015р. В обґрунтування заперечень посилається на те, що:
1. діюче законодавство, по-перше, використовує термін «гарантований постачальник»; по-друге, Порядок (постанова КМУ №217 від 18.06.2014р.) визначає механізм розподілу коштів організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником; по-третє, Комісія не тільки доводить до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи, а також розміщує реєстр нормативів на власному веб-сайті.
Таким чином, постанова КМУ №217 від 18.06.2014р. «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу» прийнята уповноваженою особою в межах наданої компетенції відповідно до норм Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), положення Порядку жодним чином не обмежують право власності позивача щодо розпорядження грошовими коштами, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог;
2. при наявності істотної зміни обставин, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони лише при наявності одночасно всіх чотирьох обов'язкових умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Наведені позивачем в обґрунтування заявлених вимог обставини не є тими обов'язковими умовами, за наявності яких договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.
Посилаючись на зазначені обставини, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
22.02.2016р. та 18.03.2016р на адресу суду від Третьої особи-1 - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли аналогічні письмові пояснення по справі. В поясненнях зазначено, що у зв'язку з набранням чинності та введенням в дію з 1 жовтня 2015 року Закону України «Про ринок природного газу», статтею 19-1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
На виконання статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу (далі - Порядок).
Разом з тим, статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що термін "гарантований постачальник" вживається у значенні, визначеному Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", який, відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", втратив чинність з 1 жовтня 2015 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" визначено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
На час позову Концерну «МТМ» до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до Закону України «Про теплопостачання» і Порядку зміни не вносились та залишалась чинною постанова Кабінету міністрів України від 25.07.2012 № 705.
За інформацією ПАТ "Державний ощадний банк України" (лист від 01.10.2015 № 31/3-11/1-822/10345), за умови чинності у жовтні 2015 року Порядку та у разі відсутності реєстру нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів) на жовтень 2015 року Банк керується вимогами чинного Порядку та умовами договорів банківських рахунків, укладених з клієнтами, а саме, здійснює перерахування коштів у повному обсязі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника природного газу, яким у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 є НАК "Нафтогаз України".
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення сталого проходження та недопущення зриву опалювального сезону 2015/2016 років, враховуючи пропозицію НАК "Нафтогаз України" (лист від 02.10.2015 № 25-6767/1.2-15) до моменту приведення нормативно-правових актів у відповідність до вимог Закону України "Про ринок природного газу" затвердити реєстр нормативів згідно з Порядком, постановою НКРЕКП від 02.10.2015 №2536 було затверджено реєстр нормативів на жовтень 2015 року, про що листом від 15.10.2015 № 11201/18/61-15 проінформовано Кабінет Міністрів України.
З огляду на зазначене, Комісія просить розглядати вищезазначену справу з урахуванням наданих пояснень та за відсутності повноваженого представника НКРЕКП.
Третя особа-2 - Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 04.04.2016р. через канцелярію суду подала відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву вбачається, що застосування ст. 652 ЦК України можливо виключно за наявності всіх умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України та наявності виняткових умов, визначених ч. 4 ст. 652 ЦК України. На думку Відповідача, заявлені Позивачем обставини в обґрунтування своїх позовних вимог не доводять наявність всіх чотирьох умов, зазначених ч. 2 ст. 652 ЦК України та не свідчать про винятковість випадку, як це передбачено ч. 4 ст. 652 ЦК України.
За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників Сторін, суд встановив наступне.
За рішенням господарського суду Запорізької області від 05.11.2014р. по справі №908/3133/14 між Концерном «МТМ» - Клієнт та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління - Банк укладено Договір банківського рахунку (у національній валюті) №2950 (далі за текстом Договір).
За умовами п. 1.1 Договору, за цим Договором, відповідно до законодавства України, в т.ч. Закону України «Про теплопостачання», Постанови №217 від 18.06.2014р., нормативно-правових актів Національного банку України Банк відкриває Клієнту поточні рахунки із спеціальним режимом використання на балансовому рахунку 2603 «Розподільчі рахунки суб'єктів господарювання»:…».
Відповідно до п. 3.1.6 Договору, Банк зобов'язується: до отримання Банком від Комісії (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) першого Реєстру кошти, що надходять на Рахунки перерахувати у повному обсязі на поточний рахунок Клієнта, згідно реквізитів Клієнта, зазначених у п. 3.1.5 цього Договору.
У разі не включення до Реєстру або неотримання від Комісії Реєстрів у встановлений Порядком термін, до отримання Реєстру, перераховувати всі кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання гарантованого постачальника згідно реквізитів гарантованого постачальника, зазначених в п. 3.1.5 цього Договору.
Листом №5197/17-8 від 06.10.2015р. Позивач надіслав Банку Додаткову угоду №2 від 05.10.2015р. про внесення змін до п. 3.1.6. Договору №2950.
Відповіді на пропозицію Банк не надав, у зв'язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив внести зміни до Договору в редакції Додаткової угоди №2.
В процесі розгляду справи Позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги та 09.02.2016р. подав до суду остаточну заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої посилаючись на набуттям чинності 09.02.2016р. нової редакції постанови №217, на підставі ст. 652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин, Позивач просить внести зміни до Договору банківського рахунку (у національній валюті) №2950 від 29.07.2014р. укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі філії Запорізьке обласне управління акціонерного товариства «Ощадбанк» та Концерном «Міські теплові мережі», виклавши пункт 3.1.6. в наступній редакції:
« 3.1.6. До отримання Банком від Комісії першого реєстру нормативів кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком у повному обсязі на поточний рахунок Клієнта, згідно реквізитів Клієнта, зазначених у пункті 3.1.5. цього Договору.
У разі не включення Комісією нормативів Клієнта до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 12 Порядку, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, перераховуються Банком на рахунки постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, згідно реквізитів цього постачальника, зазначених в пункті 3.1.5 цього Договору.
У разі не прийняття або не доведення Комісією до Банку затвердженого реєстру нормативів з інших підстав (не затверджено норматив, та інше) кошти, що надходять на Рахунок(и) Клієнта за теплову енергію, перераховувати у 100% розмірі на поточний рахунок Клієнта, зазначений в п. 3.1.5 договору» .
Заслухавши пояснення представників Сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши приписи чинного законодавства України, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог виходячи з наступного.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором (ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України). За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частин 1-4 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною першою ст.652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Частиною другою ст.652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі №2/52-09).
Щодо першої умови суд зазначає, що з аналізу постанови КМУ №217 від 18.06.2014р., якою Сторони керувалися під час укладання Договору №2950 та на внесення змін до якої Позивач посилається як на підставу для зміни умов Договору, вбачається, що дана постанова не містить положень, що б змінили умови перерахування коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання у випадку, на який посилається Позивача - неподання НКРЕКП своєчасно реєстру нормативів.
Щодо другої умови - Позивачем не надано доказів вчинення відповідних дій для усунення обставин та негативних наслідків, на які він посилається як на підставу позову (затвердження НКРЕКП реєстру нормативів із запізненням).
Відносно третьої обов'язкової умови суд зазначає, що за приписами ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Постановою КМУ від 18.06.2014р. №217 визначено порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу.
Жодним із зазначених нормативних актів не передбачено повернення грошових коштів, призначених для оплати газу, на рахунок теплогенеруючої організації, відтак запропонована Позивачем редакція змін до Договору суперечить приписам діючого законодавства України та порушує співвідношення інтересів сторін.
Пункт 4 ч.4 ст.652 Цивільного кодексу України визначає однією з необхідних умов, за наявності якої можливе розірвання договору за рішенням суду, те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Ризик є однією із ознак підприємництва, а наявність ризиків випливає з суті терміну господарська діяльність, зміст якої визначений ст.ст.3,42 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, с підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Стаття 42 вказаного Кодексу встановлює, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст.44 ГК України). Отже труднощі, які виникли у позивача із виконанням спірних кредитних договорів, охоплюються його підприємницьким ризиком, тому у суду відсутні правові підстави перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом звільнення позивача від виконання прийнятих на себе обов'язків за кредитними договорами.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до переконання, що Позивачем не доведено наявності всіх умов, передбачених частиною 4 статті 652 Цивільного кодексу України, за якими встановлена можливість зміни договору за рішенням суду.
Крім того, як вже зазначалося, в обґрунтування своїх вимог щодо істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, Позивач посилається на внесення змін до редакції Постанови №217 щодо порядку перерахування коштів Банком.
Однак, відповідно до п. 18 Постанови №217 в редакції, що діяла на момент укладання Сторонами Договору: «У разі неподання теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями нормативів разом з довідками, зазначеними у пункті 9 цього Порядку, або подання їх з порушенням вимог цього Порядку нормативи таких організацій не включаються до реєстру нормативів до усунення порушень.
У разі невключення нормативів до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 11 цього Порядку, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті відповідними теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, перераховуються уповноваженим банком гарантованому постачальникові на спеціальний рахунок, відкритий ним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 р. № 247 “Про вдосконалення порядку розрахунків за спожитий природний газ”.
У разі невключення до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 11 цього Порядку, нормативів для теплопостачальної організації, яка не купує природний газ у гарантованого постачальника, а купує теплову енергію у теплогенеруючої організації, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті такою теплопостачальною організацією, перераховуються уповноваженим банком на спеціальні рахунки теплогенеруючої організації.
При цьому не виплачені таким теплопостачальним і теплогенеруючим організаціям кошти відшкодовуються їм у наступних розрахункових періодах шляхом встановлення в наступних розрахункових періодах за формулами, зазначеними у цьому Порядку, нормативів, які враховують здійснену у попередніх розрахункових періодах додаткову оплату гарантованому постачальнику або теплогенеруючій організації».
Відповідно до п. 25 Постанови №217 в редакції, що діє на даний момент: «У разі неподання теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями інформації, зазначеної у пункті 10 цього Порядку, або подання її з порушенням вимог цього Порядку нормативи таких організацій не включаються до реєстру нормативів.
У разі невключення нормативів до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 12 цього Порядку, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті відповідними теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, перераховуються уповноваженим банком на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками.
У разі невключення нормативів до реєстру нормативів у строк, визначений у пункті 12 цього Порядку, для теплопостачальної організації, яка не купує природний газ у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, а купує теплову енергію у теплогенеруючої організації, кошти, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті такою теплопостачальною організацією, перераховуються уповноваженим банком на спеціальні рахунки теплогенеруючої організації».
Тобто, порядок розподілу коштів в попередній редакції постанови №217 є ідентичним порядку, визначеному постановою №17 в новій редакції, відтак відсутні підстави вважати, що має місце істотна зміна обставин, яка тягне за собою необхідність внесення змін до Договору №2950, укладеного між Сторонами.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Концерну «МТМ» до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про внесення змін до договору не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Позивача.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України суд, -
В задоволенні позову Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі Філії Запорізьке обласне управління АТ «Ощадбанк» про внесення змін до договору відмовити.
Головуючий суддя Сушко Л.М.
Суддя Смірнов О.Г.
Суддя Топчій О.А.
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 11.04.2016р.