ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
18 лютого 2016 року № 813/5927/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кедик М.В.,
за участю секретаря судового засідання Іванес Х.О.,
представника позивача Кулака І.О.,
представника відповідача Антонюка І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
товариство з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (далі - позивач, ТОВ "Яблуневий Дар") звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС), у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015 року № 0000463901/505, № 0000463901/506, № 0000463901/507.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Яблуневий Дар" зазначає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 06.07.2015 № 200/28-06-39-01/32475074 про нереальність господарських операцій з ТОВ "Галич Еко Ресурс" є безпідставними, оскільки у підприємства є всі належним чином оформлені документи, що підтверджують дійсність господарських операцій з контрагентом, тому вимог податкового законодавства позивач не порушував. Вважає, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийняті безпідставно, тому просить суд їх скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав додаткові докази в обґрунтування позовних вимог, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Зазначив, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ "Галич Еко Ресурс", а отже безпідставно завищено витрати за 2014 рік у сумі 46930132 грн, що призвело до заниження податку на прибуток сумі 8447424 грн та безпідставно завищено податковий кредит, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.
СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС у період з 22.05.2015 по 26.06.2015 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Яблуневий Дар" (ЄДРПОУ 32475074) з питань правомірності формування податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТОВ "Галич Еко Ресурс" (ЄДРПОУ 38896500) за період червень, липень 2014 року, про що 06.07.2015 складено акт № 200/28-06-39-01/32475074 (далі - акт перевірки).
Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:
- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 8447424 грн;
- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 9386026 грн, в тому числі: за червень 2014 року на суму 6044596,16 грн та за липень 2014 року на суму 3341430,33 грн ПДВ, що привело до заниження ПДВ на загальну суму 9072535 грн в т. ч. червень 2014 року - 5755917 грн, липень 2014 року 3316621 грн, завищення суми ПДВ що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 19, 20.2) за липень 2014 року на суму 24809 грн, завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд 24) за липень 2014 року на суму 288682 грн.
Вказані у актах порушення ґрунтуються на висновках податкового органу про непідтвердження позивачем факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Галич Еко Ресурс".
За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
- від 23.07.2015 № 0000463901/505 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 13608802,50 грн (основний платіж - 9072535 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4536267,5 грн);
- від 23.07.2015 № 0000463901/506 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 12681136 грн (основний платіж - 8447424 грн, штрафна (фінансова) санкція - 4223712 грн);
- від 23.07.2015 № 0000463901/507 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 313491 грн за липень 2014 року.
Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.
При вирішенні спору суд керувався наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно з п. 14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.
Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.
Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.
У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.
Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).
Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).
Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ "Галич Еко Ресурс" позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи бухгалтерського обліку.
Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо формування податкового кредиту та взаємовідносин позивача з ТОВ "Галич Еко Ресурс".
Між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Галич Еко Ресурс" укладено договір купівлі-продажу від 02.06.2014 № 06/SR/2014, відповідно до умов якого ТОВ "Галич Еко Ресурс" (Продавець) зобов'язується передати у власність Покупця плодоовочеву продукцію, а саме ягоди вишні, у кількості погодженій сторонами, а ТОВ "Яблуневий Дар" (Покупець) прийняти та оплатити її.
Згідно з п. 2.1 Договору асортимент, якість, кількість, ціна та вартість кожної партії товару визначаються сторонами в товарній накладній на кожну партію товару.
На виконання умов Договору ТОВ "Галич Еко Ресурс" передало, а ТОВ "Яблуневий Дар" прийняло товар (вишні, чорниці) згідно видаткових накладних (т. 1 а.с 153-197).
На зазначену продукцію ТОВ "Галич Еко Ресурс" виписало позивачу податкові накладні, скріплені печаткою Продавця (т. 1 а.с. 81-152)
На підтвердження факту поставки товару позивачем також надано товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 62-74, т. 2 а.с. 15-214).
Позивачем надано копії банківських виписок, що підтверджують перерахування коштів підприємству-контрагенту.
Позивачем також долучено до матеріалів справи:
- копії актів на списання матеріалів (т. 1 а.с. 198-218);
- копії випусків готової продукції (т. 1 а.с. 219-237);
- копії протоколів вхідного контролю фруктової та овочевої сировини (т. 1 а.с. 232-248);
- копію акту звіряння взаємовідносин за період з червня 2014 року по липень 2014 року між ТОВ "Галич Еко Ресурс" та ТОВ "Яблуневий Дар" за договором від 02.06.2014 № 06/SR/2014;
- копії наказів від 30.06.2014 № 91 та від 10.06.2014 № 82 про відрядження з метою забору урожаю вишні.
Крім того, позивачем долучено договір оренди обладнання від 10.06.2014 № 33/М/2014, відповідно до умов якого Tank Trans Polska (орендодавець) передає у користування ТОВ "Яблуневий Дар", а орендар приймає у користування: комбайн для збору вишні, марки - Korvan 930, рік випуску-2009, серійний номер - 669840-600036, загальна маса 2300 кг, навантаження на вісь 2140 кг.
Згідно з п.3.1 договору обладнання передається у користування строком на 2 місяці з 12.06.2014 до 12.08.2014. Після закінчення строку найму обладнання сторони складають та підписують акт наданих послуг.
31.07.2014 Tank Trans Polska та ТОВ "Яблуневий Дар" склали акт виконаних робіт.
Отже, матеріалами справи підтверджується укладення господарського договору між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Галич Еко Ресурс", факт виконання якого підтверджений належним чином оформленими первинними документами.
Судом встановлено, що 21.07.2014 слідчим управлінням ГУ Міндоходів у Львівській області в ЄДП було внесено кримінальне провадження № 3201414000000170 щодо умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ "Галич Еко Ресурс" за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч. 3 КК України. Генеральною прокуратурою України 26.12.2014 об'єднано кримінальне провадження № 3201414000000170 та кримінальне провадження № 3201414000000154 та присвоєно єдиний номер провадження № 3201414000000154. В рамках кримінального провадження було встановлено, що в діях засновників та службових осіб ТОВ "Галич Еко Ресурс" відсутня подія злочинів, передбачених ст. 212 та ст. 205 КК України, у зв'язку із чим 26.05.2015 вказане кримінальне провадження було закрито, а тому посилання відповідача на зазначене кримінальне провадження суд вважає безпідставним.
Також, суд вважає помилковими посилання відповідача, що згідно з даними системи фіксації та розпізнавання номерних знаків "Відеоконтроль "Рубіж" не підтверджено перевезення ТМЦ на замовлення ТОВ "Галич Еко Ресурс" для ТОВ "Яблуневий Дар" з огляду на наступне.
Згідно відповіді оперативного командування управління СДПІ з ОВП у м. Львові від 12.06.2015 № 909/07-40 СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС надано інформацію за даними системи фіксації та розпізнавання номерних знаків "Відеоконтроль "Рубіж" по номерних знаках причепів ТОВ "Танк - транс" (ЄДРПОУ 32115067), яким згідно наданого переліку товарно-транспортних накладних в період з 01.06.2014 по 01.09.2014 здійснювались перевезення ТМЦ на замовлення ТОВ "Галич Еко Ресурс" (ЄДРПОУ 37122702) для ТОВ "Яблуневий Дар" (ЄДРПОУ 32475074). Крім того, зазначено, що оскільки решта автопричепів зазначених в ТТН мають номерні знаки з іноземною реєстрацією, тому інформація за даними системи фіксації та розпізнавання номерних знаків "Відеоконтроль "Рубіж" не може бути отримана.
Суд звертає увагу що, система фіксації та розпізнання номерних знаків "Відеоконтроль "Рубіж" не може використовуватись під час проведення контролюючим органом податкових перевірок, оскільки вказана система лише розпізнає номерні знаки і не фіксує власника транспортного засобу та замовника перевезення.
Щодо посилань відповідача на відсутність багаторічних насаджень на території Чугуївського району Харківської області, суд вважає такі безпідставними, оскільки відповідно до листа управління Держземагентства у Чугуївському районі Харківської області від 16.06.2015 № 8-04-1283/0-15 станом на 01.01.2015 по Чугуївському району облікуються землі сільськогосподарського призначення (угіддя-багаторічні насадження, у тому числі сади) загальною площею - 2729,9785 га.
Щодо посилань відповідача на відсутність договорів оренди земельних ділянок ТОВ "Галич Еко Ресурс", то судом встановлено, що вказаним суб'єктом господарювання не орендувались земельні ділянки, а виключно багаторічні насадження. До матеріалів справи долучено відповідні договори оренди багаторічних насаджень, які у спірний період були чинними, за формою та змістом не суперечать вимогам закону, в судовому порядку недійсними не визнавались.
У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку, що фактичні обставини справи доводять факт реальності господарських операцій та достатність у позивача та його контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності.
Дослідивши Акт перевірки, суд приходить до висновку, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а на підставі аналізу податкової інформації ДПІ у Личаківському районі ГУ Міндоходів у Львівській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Галич Еко Ресурс" (ЄДРПОУ 38896500) з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з ПДВ за липень 2014 року".
При цьому, суд звертає увагу, що вказаним актом не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Галич Еко Ресурс". Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.
Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ "Яблуневий Дар" та ТОВ "Галич Еко Ресурс" суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що податкові накладні, отримані позивачем від ТОВ "Галич Еко Ресурс" оформлені у відповідності до вимог п. 201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.
У матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарських операцій позивача, а відтак спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сплачений ТОВ "Яблуневий Дар" судовий збір у розмірі 398901,44 грн підлягає стягненню на користь позивача з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби за рахунок її бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби від 23.07.2015 № 0000463901/505.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби від 23.07.2015 № 0000463901/506.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби від 23.07.2015 № 0000463901/507.
5. Судовий збір в розмірі 398901 (триста дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот одна) грн 44 копійки присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий Дар" (80500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а, ЄДРПОУ 32475074) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби.
Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Кедик М.В.