нп 2/490/422/2016 Справа № 490/11708/15-ц
Центральний районний суд м. Миколаєва
Іменем України
03 березня 2016 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.
при секретарі - Гудковій Є.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача в порядку суброгації майнову шкоду в сумі 34 837,82 грн.
Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся судом належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Ухвалою суду справу розглянуто за відсутності сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, в порядку заочного розгляду.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи,14 серпня 2015 року, близько 09 год. 50 хв., ОСОБА_1О, керуючи транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись вулицею ОСОБА_2 в м. Миколаєві, в районі будинку № 65, порушивши п.13.1 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки та не обрав безпечної дистанції, в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 2101, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався попереду, після чого транспортний засіб ВАЗ2101 продовжив самовільний рух та допустив зіткнення з транспортним засобом Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, що рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень
Постановою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10 вересня 2015 року за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 (трьохсот сорока) гривень, що підлягає перерахуванню до місцевого бюджету Центрального району.
Транспортний засіб Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 застрахований ПрАТ «СК «Уніка» на умовах договору добровільного страхування наземного транспорту «Каско» №015107/4600/0000040 від 10.07.2015 року.
18.08.2015 року ОСОБА_4 звернулася до позивача з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку.
Страховик керуючись договором страхування визнав дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася-страховою подією, про що 27.08.2015 року складено страховий акт №00174352.
Відповідно до звіту №56/08-15, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Land Cruiser, реєстраційний номер НОМЕР_3 становить 34 837,82 грн., яка була виплачена ОСОБА_4 ПрАТ «СК «Уніка».
Відповідно до довідки ВДАЇ Миколаївського МУ ГУМВС України в Миколаївській області від 25.08.2015 року цивільно-правова відповідальність транспортного засобу ВАЗ 21099, д/з ВЕ 3794 ВО на момент скоєння ДТП не була застрахована.
Разом з тим, статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Таким чином, регрес, це нове право що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу, це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов'язок за страховим зобов'язанням. Отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов'язання страховиком суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.
Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 Цивільного кодексу України), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.
Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, тому з урахуванням положення статті 515 Цивільного кодексу України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Враховуючи викладені обставини та роз'яснення щодо застосування понять «регрессу» та «суброгації», суд дійшов до висновку, що у позивача виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1, в порядку суброгації.
З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
В порядку ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1218,00 грн.
Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд -
Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» суму матеріальної шкоди в порядку суброгації у розмірі 34 837 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять сім) грн. 82 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом десяти днів з моменту отримання копії рішення суду.
Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення
СУДДЯ О.А.ГУДЕНКО