Провадження №2/485/106/16
08 квітня 2016 року Снігурівський районий суд Миколаїської області у складі: головуючого - Лисенко М.Є.,
при секретарі - Бондаренко С.В.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
з участю представника позивача - ОСОБА_2,
з участю відповідача - ОСОБА_3,
з участю представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в м. Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
У лютому 2016 року ОСОБА_1, звернулася до суду з вище зазначеним позовом. В заяві послалася на таке: що вона працює соціальним працівником та обслуговувала пристарілу ОСОБА_5, яка мешкала за адресою м. Снігурівка вулиця Шевченко буд,65, кв.1. В сусідній квартирі № 2 цього будинку мешкає ОСОБА_3 З якою склалися неприязні стосунки. Оскільки остання дізналася, що за життя ОСОБА_6, уклала заповіт і все належне їй майно заповідала їй за те що вона її доглядала. Після смерті ОСОБА_6, 18 жовтня 2015 року ОСОБА_3М, почала писати листи в різні органи в яких ображала її як особу. Та письмово свідомо, неправдиво викладала відомості про її особисті якості. Внаслідок протиправних дій були порушенні особисті її немайнові права на повагу до честі і гідності. Крім того, їй було завдано душевних страждань у зв'язку з приниженням честі і гідності.
Просить визнати недостовірною розповсюджену інформацію та зобов'язати відповідача припинити неправомірні дії щодо неї, вибачитись, перед нею та її керівництвом. Стягнути з відповідача документально понесені судові витрати за розгляд справи в суді.
У судовому засіданні представник позивача та позивач позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача позов не визнали та надали суду письмове заперечення. Просять в задоволенні позову позивачу відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи суд вважає що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенні з наступних підстав.
Так, за статтями 28,29 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності та особисту недоторканість.
Відповідно до ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
Судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом установлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наказом директора територіального центру № 80 від 04 червня 2010 року призначена на посаду соціального робітника відділення соціальної допомоги вдома територіального центру соціального обслуговування у Снігурівському районі Миколаївської області. (а.с.22-23).
Як вбачається з матеріалів цивільної справи ОСОБА_1В, з лютого 2004 року по 06 жовтня 2015 року обслуговувала підопічну ОСОБА_6, яка мешкала в квартирі №1 житлового будинку № 65, що по вулиці Шевченко в м. Снігурівка Миколаївської області. Яка за життя склала заповіт, що все належне їй майно із чого б воно не складалося заповідала ОСОБА_1 (а.с.11) В сусідній квартирі №2 цього ж будинку фактично мешкає ОСОБА_3М, яка зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2, кв.№70. (а.с.41-42) Після того як відповідач ОСОБА_3М, дізналася про заповіт, яка теж мала намір отримати після смерті ОСОБА_6, цю квартиру. Почала писати листи та скарги на працівника соціальної допомоги в дома ОСОБА_1, що остання неналежно обслуговує підопічну та неякісно надає їй послуги. А після її смерті почала виносити з її будинку речі. Від самої підопічної ОСОБА_6, за життя, зауважень по обслуговуванню її ОСОБА_1В, не було. Заяви скарги неодноразово перевірялися факти викладені в них не найшли підтвердження. (далі спірна інформація) (а.с.8,18-20,25,63,-64)
Зазначені обставини підтвердили допитані в судовому засіданні свідками ОСОБА_7, директор територіального центру, що за весь час обслуговування від підопічної ОСОБА_6, зауважень по обслуговуванню не поступало. Останню часто відвідували її колишні учні ОСОБА_8, ОСОБА_9 Які знали, що остання прийняла рішення зробити заповіт на ОСОБА_1 Також вона скаржилась їм, що її сусідка ОСОБА_3М, також має намір на її квартиру. Свідки ОСОБА_9В, та ОСОБА_8А, підтвердили, що коли відвідували колишню вчительку в кімнатах було чисто, була приготовлена їжа. Остання скаржилась на свою сусідку, яка теж бажає отримати її квартиру. Та постійно пропонує їй свої послуги. Вона ніколи не скаржилась на ОСОБА_1, та просила їх, щоб і надалі продовжувала обслуговувати саме ОСОБА_1
Суд критично ставиться до свідчень ОСОБА_10, який був допитаний в якості свідка за клопотанням відповідача. Який стверджував, що після того як ОСОБА_6, написала заповіт на квартиру ОСОБА_1В, стала рідше до неї приходити. Оскільки вони спростовуються свідченнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9В, ОСОБА_8А, що узгоджується дослідженими доказами по справі.
За місцем роботи та проживання ОСОБА_1В, характеризується виключно позитивно.
Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому, відповідно до ст. 58-60 ЦПК України, кожна із сторін повинна належними та допустимими доказами довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач надав допустимі докази протиправної поведінки відповідача, приниження тим його гідності та порушення права на особисту недоторканість.
Відповідач же, допустимими засобами доказування протилежного не довів.
З огляду на вищенаведені обставини є підстави, передбачені ст. ст. 275,276,297 ЦК України для покладання на відповідачку цивільно-правової відповідальності за порушення спірної інформації, яка виходячи із її змісту є негативною.
Аргументи відповідачки стосовно безпідставності позову спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9В, ОСОБА_8А, та дослідженими в судовому засіданні доказами. Більш того, сама відповідачка зазначала, що вона з позивачкою перебуває в неприязних стосунках щодо користування квартирою. Крім того вона особисто власноруч писала листи та скарги на позивача в яких вказувала негативну інформацію про її поведінку.
Внаслідок названих протиправних дій ОСОБА_3М, були порушенні особисті немайнові права позивача на повагу до честі і гідності. Крім того, позивачці було завдано душевних страждань у зв'язку з приниженням честі і гідності.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд вважає найбільш прийнятим покласти на відповідача обов'язок принести позивачу вибачення.
Позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації позивача та вибачитись перед керівництвом центру за грубе спілкування та нанесення образ суд залишає без задоволення.
Пленум Верховного Суду України у п.9 постанови “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року №4 роз'яснив, що розмір відшкодування моральної шкоди(немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд відповідно до правил, встановлених ч.3 ст.23 ЦК України враховує дані про особу потерпілої, глибину її душевних страждань, відсутність тяжких наслідків, майновий стан відповідача, яка не працює, враховуючи вимоги розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку, що 700 гривень є достатньою компенсацією за завдану шкоду.
Так вимоги позивача задоволено на 30% (700 гривень стягнуто з відповідач на користь позивача моральної шкоди та 2000 грн, правової допомоги х 100%) : 9 000 гривень просив позивач. А відповідно з відповідача на користь позивача стягнути 700 гривень моральної шкоди, 2000 гривень правової допомоги та 577 гривень 80 копійок (1926 гривень судового збору х30%:100), а всього 3277 гривень 80 копійок.
Згідно ч.1 ст.56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст.79 та ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, пов'язаними з розглядом справи.
Згідно положень ч. 4 ст.42 ЦПК України документи, що посвідчують повноваження адвоката як представника, можуть також посвідчуватися ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором.
Матеріалами справи документально підтверджено, що позивач ОСОБА_1В, визнала факт надання їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_2, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер серії МК №47909, а саме підготовку позовної заяви, участь в попередньому та судовому засіданні та, відповідно, здійснила оплату правової допомоги у сумі 2000 грн, згідно квитанції №35 від 04.02.2016 року та відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 04.02.216 року та Акту виконаних робіт від 08.04.2016 року. (а.с.26-29, 32).
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З журналів судових засідань та заяв про ознайомлення з матеріалами справи вбачається, що загальна кількість часу, витраченого представником позивача на правову допомогу становить 5 годин 00 хв. (або 282 хв.), а саме: 29.02.2016 року - 60 хв., (1 година), 11.03.2016 року - 159 хв, (або 2 години 39 хв.,) 08.04.2016 року - 63 хв. (1 год.3хв.), та юридична консультація - 18 хв.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» встановлено, що у 2016 році мінімальна заробітна плата: у місячному розмірі становить 1378 гривень.
Виходячи з зазначеного розміру мінімальної заробітної плати та часу, протягом якого представник позивача брав участь у справі, - граничний розмір витрат на правову допомогу становить: 2756 грн. (1378х40:100=551,20 х 5год. 00 хв = 2756 грн.)
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Суд стягує з відповідача на користь позивача 2000 гривень за надання їй правової допомоги.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Оскільки понесені позивачем витрати на правову допомогу документально підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордеру №35 від 04.02.2016 року, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті послуг особи, яка надавала правову допомогу в розмірі 2000 грн, 700 гривень моральної шкоди та 577 гривень 80 копійок судового збору, а всього 3277 гривень 80 копійок.
Керуючись ст.ст.10,11,57,60, 208,209,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати спірну інформацію негативною та зобов'язати ОСОБА_3 принести вибачення ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 700 гривень компенсації за завдану моральну шкоду, 2000 гривень за надання правової допомоги та 577 гривень 80 копійок судового збору а усього 3277 (три тисячі двісті сімдесят сім) гривень 80 копійок
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.