Справа № 129/1824/15-к
Провадження №11-кп/772/239/2016
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
09 березня 2016 рокум. Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за №12015020120000364, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань 09.05.2015 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 діючого в інтересах обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.12.2015 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку і жительку АДРЕСА_1 , українку, громадянку України, з середньою освітою, непрацюючу, неодружену, раніше судиму:
-25.05.1994 р. Ленінським районним судом м. Вінниці за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 143, ст. 42, 46-1 КК України (в редакції 1960 р.) до 2 років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки;
-17.12.1997 р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст. 140, 43 КК України (в редакції 1960 р.) до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
-19.03.1998 року Вінницьким районним судом Вінницької області за ч.2 ст. 140, ст. 42 ч.3 КК України (в редакції 1960 р.) до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнена 06.09.2002 року умовно-достроково на 6 місяців 17 днів;
-07.07.2004 року Вінницьким районним судом за ст. 185 ч.2 КК України до 1 року та 8 місяців, звільнена за постановою Тернопільського районного суду умовно-достроково із не відбутим строком покарання 5 місяців 29 днів;
-30.04.2009 року Гайсинським районним судом за ст. 185 ч.2, ст. 357 ч.3 КК України до 2 років та 8 місяців позбавлення волі;
-14.11.2012 року Вінницьким районним судом за ст. 185 ч.2 ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання із двохрічним іспитовим строком
визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави за проведення експертизи витрати в сумі 982 грн. 68 коп.
Вирішено питання про речові докази.
Відповідно до вироку суду, 09.05.2015 року приблизно о 09.00 год. ОСОБА_9 повторно, з метою викрадення чужого майна, шляхом розбиття віконного скла проникла до належного ОСОБА_10 житлового будинку по АДРЕСА_2 , звідки таємно викрала гроші в сумі 2250 грн., заподіявши матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_10 .
В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 ставиться питання про зміну вироку Гайсинського районного суду Вінницької області від 23.12.2015 року щодо останньої. Просить призначити їй покарання не пов'язане із позбавленням волі. Апеляційна скарга мотивована тим, що вирок суду винесено з порушенням норм кримінального законодавства, є надто суворим та таким, що не відповідає призначенню покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, оскільки ОСОБА_9 щиро розкаялась у вчиненому, вину визнала повністю, активно сприяла у розкритті злочину, відшкодувала нанесену потерпілій шкоду.
В апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_9 також ставиться питання про зміну вироку суду через суворість призначеного покарання. Просить звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком. На думку обвинуваченої суд не врахував наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини, каяття у вчиненому, сприяння в розкритті злочину, відшкодування шкоди. Також на її думку суд безпідставно вказав на наявність обтяжуючої обставини - вчинення злочину проти особи похилого віку.
Прокурор ОСОБА_11 відмовилась від апеляційної скарги відповідно до ст.403 КПК України, через що провадження в цій частині підлягає закриттю відповідно до ст.403 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просить її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_6 заперечив проти задоволення апеляції вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника підлягають до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.405 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з вироку, суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, які в апеляційних скаргах не заперечуються.
Водночас при призначенні покарання судом не в повній мірі додержано вимоги ч.2 ст.65 КК України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. При цьому відповідно до ч.2 ст.52 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Окрім наведеного відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізан проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Суд зазначав, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним.
Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 15.10.2008 року) Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи», чого суд першої інстанції не дотримав.
Як убачається з вироку, при призначенні покарання суд врахував характеристику особи, наявність попередніх судимостей, соціальну адаптованість. Крім цього судом встановлено ряд обставин, які пом'якшують покарання, а саме визнання вини, каяття у вчиненому, відшкодування заподіяної шкоди. Проте зазначеним обставинам належна оцінка не дана.
Відповідно до ч.1 ст.69 КК України за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією статті або перейти до іншого, більш м'якого основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
На переконання апеляційного суду кримінальне покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення та усвідомлення винною особою необхідності її понести та з іншої сторони такі заходи примусу мають повинні бути достатніми для перевиховання особи та попередження нових злочинів.
З урахуванням наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, які були встановлені судом першої інстанції та перераховані у вироку, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_9 покарання на підставі ч.1 ст.69 КК України нижче за найнижчу межу, встановлену санкцією статті.
Проте доводи апеляційних скарг в частині звільнення особи від відбування покарання з іспитовими строком задоволенню не підлягають. Так, Відповідно до ст.75 КК України суд може звільнити особу від відбування покарання зх. Іспитовим строком лише у випадку, коли дійде висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Проте дані про особу ОСОБА_9 , наведені вище не дають підстав для прийняття такого рішення.
Крім цього відповідно до ч.5 ст.72 КК України слід зарахувати в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 09 травня 2015 року по 09 березня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Немирівської місцевої прокуратури ОСОБА_11 закрити у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_9 та її захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Гайсинського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2015 року у кримінальному провадженні №12015020120000364, внесеному в єдиний реєстр досудових розслідувань 09.05.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України змінити в частині призначення покарання через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок суворості.
Вважати засудженою ОСОБА_9 за ч.3 ст.185 КК України з застосуванням ч.1 ст.69 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати в строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 09 травня 2015 року по 09 березня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення до двох днів позбавлення волі.
На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Судді:
З оригіналом вірно: