43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54 а
"17" квітня 2007 р.
Справа № 02/9-2А.
Господарський суд Волинської області у складі: судді Костюк С.В.,
при секретарі судового засідання Сур'як О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача : Васютич Ю.У., доручення від 02.02.2007р.
від відповідача : Редько Л.І., довіреність 1 від 09.01.2007р.
Розглянув справу
за позовом Державного комунального підприємства «Любомль-ринок»
до Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції
про скасування рішення Любомльської МДПІ та зобов'язання видати свідоцтво про право сплати єдиного податку
Відповідно до п. 6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, спір розглядається за нормами КАС України.
В судовому засіданні сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.49, 50 КАС України. Заяви про відвід судді відповідно до ст.27 КАС України та про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступило.
Суть спору: Позивач звернувся з позовом, уточненим заявою від 17.02.2007р., в якому просить зобов'язати Любомльську МДПІ видати свідоцтво про право сплати єдиного податку з 01.01.2007р.
Обгрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначає, що звернення про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку було направлено в Любомльську МДПІ 08.12.2006р., 22.12.2006р. відмовлено у видачі свідоцтва з посиланням на ч.4 ст.17 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». В частині 4 ст.17 даного Указу зазначається, що його дія не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам -учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищує 25 відсотків.
Заперечуючи відмову податкового органу у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, позивач посилається на статті 8, п.1 ст.24, 63, 78 Господарського кодексу України, ст.1 закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» та зазначає, що комунальне підприємство -це підприємство, яке засноване на майні територіальної громади, а Любомльська міська рада це орган управління майном територіальної громади, тому засновниками ДКП “Любомльський ринок» є не юридичні особи, а жителі м. Любомль. Виходячи з зазначеного, позивач не може підпадати під обмеження визначені п.4 ст.1 Указу, так як в його засновниках немає жодних юридичних осіб, що підтверджується Статутом.
В поясненні від 26.02.2007р. позивач зазначає, що позиція податкового органу є хибною ще й тому, що обмежує право суб'єкта малого підприємництва, визначене Указом №727, за ознакою форми власності. В підтвердження правомірності зазначеної вимоги посилається на Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2006р. по аналогічному предмету спору.
Відповідач у відзиві на позов вимоги позивача відхиляє і в їх заперечення посилається на узагальнююче податкове роз'яснення, затв. наказом ДПА України від 23.06.2006р. №352.
В даному роз'ясненні зазначається, що незалежно від наявності чи відсутності статутного фонду єдиним засновником (учасником) державних та комунальних підприємств є відповідно держава чи територіальна громада в особі уповноважених органів, тобто їх частка в цих підприємствах перевищує 25 відсотків. Враховуючи визначення суб'єкта малого підприємництва, наведене в ст.1 Указу, уповноважені органи, які діють від імені держави чи територіальних громад, не є суб'єктами господарювання. Згідно Статуту ДКП “Любомль ринок», затв. рішенням сесії Любомльської міської Ради від 28.03.2002р., підприємство належить до комунальної власності Любомльської міської Ради і є самостійним статутним суб'єктом, який має право юридичної особи, засновником якого є Любомльська міська Рада, частка якої становить 100 відсотків, оскільки у його статутному фонді немає часток інших засновників. Заперечуючи твердження позивача щодо відсутності повноважень у ДПА України та Любомльської МДПІ щодо тлумачення законодавства України, відповідач посилається на п.4 ст.8 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»та ЗУ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Щодо вимоги про визнання нечинним рішення МДПІ, то така є безпідставною, оскільки ніякого рішення не виносилось.
З представлених суду матеріалів вбачається наступне.
26.03.2002р. виконавчим комітетом Любомльської міської ради прийнято рішення про створення та реєстрацію державного комунального підприємства “Любомль-ринок», даним рішенням затверджено статут підприємства.
В даному рішенні зроблено посилання на ухвалу господарського суду Волинської області по справі № 1/56-56 за позовом Любомльської міської ради до Любомльського госпрозрахункового ринку.
Згідно ухвали суду від 13.03.2002р. № 1/56-56 було затверджено мирову угоду, якою Любомльський госпрозрахунковий ринок зобов'язувався передати, а Любомльська міська рада прийняти майно ринку балансовою вартістю 147 тис. грн.
18.04.2002р. на підставі ухвали господарського суду від 13.03.2002р. № 1/56-56 та рішення виконавчого комітету Любомльської міської ради від 26.03.2002р. № 27 складено акт інвентаризації відповідно до якого майно Любомльського госпрозрахункового ринку в сумі 130534,81 грн. передано на баланс ДКП “Любомль-ринок»(а.с. 39-45).
24.09.2002р. виконавчим комітетом було прийнято рішення № 98 про оформлення права власності на м'ясний, молочний павільйони та адмінприміщення, що знаходяться за адресою м. Любомль, вул. 1-го Травня, 32 за Любомльською міською радою. На підставі даного рішення Волинським обласним бюро технічної інвентаризації 20.11.2002р. було видано свідоцтво про право власності на майно: м'ясний павільйон В-1 пл. 269,9 м2, молочний павільйон Б-1 пл. 352 м2, адмінприміщення А-1 пл. 171 м2. Рішенням господарського суду Волинської області від 10.03.2004р. № 03/107/2-72, залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.06.2004р., право власності на майно в сумі 19488,78 грн. визнано за Волинською обласною спілкою споживчих товариств та зобов'язано Любомльську міську раду повернути облспоживспілці майно залишковою вартістю станом на 01.01.2000р.: адмінприміщення - 1441,37 грн., огорожу металеву -883,53 грн. ворота металеві -359,28 грн. огорожу металеву -217,73 грн., стіл піднавісний -9-58 грн. та стіл піднавісний -82,16 грн., туалет на речовому ринку 2033,18 грн., павільйон на продовольчому ринку -3173,80 грн., туалет на речовому ринку -6643,71 грн., ворота металеві 944,43 грн., павільйон овочевий -без залишкової вартості, павільйон м'ясний без залишкової вартості.
На підставі рішення господарського суду від 10.03.2004р. БТІ зареєструвало право власності на вищезазначене майно за Волинською обласною спілкою споживчих товариств, що підтверджується також довідкою БТІ від 22.01.2007р. № 111, однак зміни до Статуту в зв'язку з зазначеним не внесені.
Згідно Статуту ДКП “Любомль-ринок» підприємство належить до комунальної власності Любомльської міської ради, яка є його єдиним засновником. В пункті 2.1 Статуту зазначено, що майно ринку сформоване за рахунок власних коштів міської ради, кредиторів, коштів ринкового збору та послуг. Майно належить ринку на праві повного господарського відання, вартість майна ринку, яка належить до комунальної власності міста, відображається в самостійному балансі ринку, який здається до міськвиконкому при статистичній звітності. Згідно балансу ДКП “Любомль-ринок» залишкова вартість основних засобів станом на 31.12.2006р. становить 136 тис. грн. Як слідує з довідки підприємства від 21.02.2007р. № 36 розмір статутного фонду станом на 01.01.2007р. становить 127,7 тис. грн., який сформований на основі передачі основних засобів та матеріальних цінностей 18.04.2002р., що підтверджується актом від 18.04.2002р. та за період з квітня 2002р. по даний час не змінювався, також не змінювались учасники і засновники.
Не погоджуючись з даною відмовою товариство звернулося з адміністративним позовом, в якому зазначає, що дана відмова є незаконною та просить суд зобов'язати видати йому свідоцтво на право сплати єдиного податку на 2007 рік.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, господарський суд дійшов висновку про те, що податковий орган діяв всупереч чинного законодавства, а тому вимогу позивача слід задоволити.
При цьому суд виходить з наступного.
Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва» визначено основні напрями підтримки малого підприємництва, серед яких і запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності. У ст.1 цього закону визначено поняття суб'єктів малого підприємництва - це юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500000 євро. Згідно зі ст.11 даного закону спрощена система оподаткування, обліку та звітності застосовується в порядку, встановленому законодавством.
Статтею 1 Указу № 727/98 встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно правової форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.
Отже, цією статтею Указу визначено критерії суб'єктів малого підприємництва, до яких застосовується спрощена система оподаткування, обліку та звітності, і це положення не суперечить Закону.
Як слідує з матеріалів справи, КП «Любомль-ринок» відповідає критеріям суб'єкта малого підприємництва. Крім того, позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з моменту державної реєстрації по 31.12.2006р. і будь-яких змін до Статуту та Установчого договору не вносилось, заява про видачу свідоцтва платника єдиного податку на 2007 рік також була подана підприємством своєчасно 15.12.2006р. у відповідності до Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА № 599 від 29.10.1999 року, зареєстрованого в МЮ 02.11.1999 за № 752/4045.
Як слідує зі Статуту ДКП «Любомль-ринок» створено згідно з рішенням виконкому Любомльської міської ради 26.03.2006р. на майні , переданому ринком згідно ухвали господарського суду № 1/56-56 від 13.03.2002р.
Згідно Статуту підприємство належить до комунальної власності, його засновником є Любомльська міська рада, частка якої становить 100 відсотків. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, частина майна ринку є власністю споживчої кооперації, однак зміни до Статуту не вносились.
Відповідно до абзацу 3 пункту 7 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» дія цього Указу не поширюється на суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 відсотків.
Як вважає податкова інспекція, оскільки засновник державних та комунальних підприємств, в даному випадку засновником ДКП «Любомль-ринок» згідно Статуту є Любомльська міська рада, яка не є суб'єктом малого підприємництва і її частка в Статутному фонді становить 100 відсотків, дія Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727 на зазначене підприємство не поширюється.
З зазначеного слідує висновок, що Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» введено обмеження для суб'єктів малого підприємництва за ознакою форми власності.
Така позиція податкового органу суперечить абзацу 3 пункту 1 цього Указу, де зазначається, що суб'єктом малого підприємництва може бути підприємство з будь-якою формою власності.
Відповідно до п.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач не довів належними доказами обґрунтованість своїх заперечень, його позиція щодо відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку фактично базується на узагальненому податковому роз'ясненні, а оскільки не доведено належним чином правомірність відмови у видачі свідоцтва про сплату єдиного податку, суд задовольняє вимоги позивача.
Враховуючи зазначене та керуючись Законом України «Про державну підтримку малого підприємництва», Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст.ст. 71, 86, 158, 160-162 КАС України, господарський суд
1. Адміністративний позов задоволити.
2. Зобов'язати Любомльську міжрайонну державну податкову інспекцію видати Державному комунальному підприємству «Любомль-ринок»свідоцтво на право сплати єдиного податку на 2007 рік.
Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
На постанову в 10-денний строк з дня виготовлення її повного тексту може бути подано заяву про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана в 10-денний строк без попереднього подання заяви.
Суддя С.В.Костюк
Дата виготовлення повного тексту
постанови 20.04.2007р.
Суддя Костюк С.В.