Справа № 2-2126-2010 рік
16 червня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого - судді: Некрасова О.О.
при секретарі: Гула А.В.
за участю позивачки: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання неповнолітньої дитини, -
В березні 2010 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, в якій просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі ? частина витрат на навчання неповнолітнього ОСОБА_3 в розмірі 1 450 грн., а також судові витрати в розмірі 171 грн.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивачка вказала на те, що з відповідачем вона перебувала у шлюбі з липня 1992 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ними розірвано. Від шлюбу вони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З моменту розірвання шлюбу, у зв'язку зі складними стосунками між відповідачем і нею вона разом із сином вимушена тимчасово проживати у своїх батьків в Харківській області. Відповідач надає матеріальну допомогу шляхом виплати аліментів. Розмір аліментів складає 350-380 грн. на місяць. Позивачка також зазначила, що їх син обдарована дитина і з метою розвинення його здібностей навчається в Харківському ліцеї та архітектури Харківської обласної ради. Навчання проводиться на платній основі. Відповідач ухиляється від сплати додаткових витрат на навчання, мотивуючи тим, що сплачує аліменти. Тому вона змушена звертатися з позовом до суду.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, та просила задовольнити. Пояснила суду, що рішенням суду з відповідача на її користь стягувались аліменти на утримання сина до досягнення ним повноліття. На теперішній час син навчається в Харківському ліцеї будівництва та архітектури Харківської обласної ради. Відповідач в добровільному порядку коштів на утримання сина не надає, працює, інших утриманців не має. Просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1\2 частини витрат на навчання неповнолітнього сина в розмірі 1 450 грн..
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що після розірвання шлюбу вони стали жити окремо, але він справо з 2006 року щомісячно на підставі рішення суду сплачую аліменти на утримання сина. Заборгованості по аліментам у нього немає. Відповідач також зазначив, що у 2006 та 2007 роках в літній період він возив за власні кошти сина на оздоровлення до моря, купував йому різні речі. Також, якщо у позивачки виникали фінансові труднощі він додатково надавав їй та сину певні грошові кошти, а саме: 17.04.2008 року-400 грн., 20.06.200 року-100 грн., 03.08.2008 року-500 грн., сину: 09.012009 року-450 грн., 28.07.2009 року -430 грн., 21.08.2009 року-600 грн., 18.03.2010р.-350 грн., про що можуть засвідчити позивачка та син. Також відповідач вказав, що в березні 2010 року він переказав позивачці 3000 грн. Проте, зараз він знаходиться в скрутному матеріальному становищі, лише з комунальні услуги й квартплату він вимушений щомісячно додатково плати зайві кошти на двох осіб на позивачку та сина,оскільки вони зареєстровані і не проживають у його квартирі більше п'яти років. За ці роки сума комунальних послуг склала 15 000 грн. таким чином, він несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг. Також пояснив, що його син закінчив навчання у середньому навчальному закладі, якщо він продовжить навчання у вищому учбовому закладі то він в добровільному порядку буде здійснювати матеріальну підтримку.
Заслухавши позивачку, відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимоги слід відмовити.
Відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
.
У судовому засіданні було встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано шлюб, що підтверджується актовим записом № 127 відділу реєстрації актів громадянського стану виконкому Красногвардійської районної ради м. Дніпропетровська в свідоцтві про розірвання шлюбу від 16 квітня 2008 року (а.с.5). Відповідач є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження останнього від 27 липня 1993 року, актовий запис № 616 відділу РАЦС Красногвардійського району м. Дніпропетровська (а.с.6).
Згідно довідки № 18/с від 15.03.2010 року неповнолітній ОСОБА_3 навчається в 11-А класі Харківського ліцею будівництва та архітектури Харківської обласної ради.
Як встановлено в судовому засіданні, окрім аліментів, які відповідач щомісячно сплачує через бухгалтерію він в добровільному порядку перераховував позивачі кошти на додаткове утримання сина, так 02 лютого 2008 року ним було перераховано 3 043,20 грн. (а.с. 15) та 22 березня 2010 року було перераховано 3 043,20 грн. (а.с. 15-16), а також в судовому засіданні було встановлено, що 10 грудня 2008 року відповідач надав позивачці кошти в сумі 1024 грн. Проти наданих відповідачем доказів щодо надання матеріальної допомоги на утримання сина позивачка не заперечувала, пояснивши, що витрачала їх за необхідністю. А саме: 02.02.2008 року було витрачено 3 043 грн. на поїздки сина в ліцей та на екскурсії, також додаткові кошти, які були перераховані відповідачем в березні 2010 року були витрачені на випускний вечір. Документів, які б це підтвердили у позивачки немає.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат по справі, то вони також не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 185 СК України, ст. ст. 10, 57-61, 79, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України,суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на навчання неповнолітньої дитини - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя О. О. Некрасов