Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
16 березня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” про стягнення середньомісячного заробітку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії, -
В грудні 2007 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток з врахуванням індексації заробітної плати з 28.04.2006 року по теперішній час, моральну шкоду в сумі 5 000 грн., зобов'язати відповідача провести необхідні відрахування до фондів державного соціального страхування за період з 26.06.2003 року до теперішнього часу, допустити її до роботи, виплачувати в подальшому заробітну плату згідно чинного законодавства, а також покласти на відповідача плату банківській установі за перерахунок її заробітної плати та судові витрати по справі. В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що вона з 04.09.1995 року працює в санаторії-профілакторії при Комунальному закладі „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” на посаді сестри-господарки. З 24.06.2003 року і до теперішнього часу на порушення ст. 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив її від роботи із зупиненням виплати заробітної плати. 17.10.2003 року відбулася реорганізація санаторію-профілакторію шляхом приєднання до Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” на правах його структурного підрозділу. Вказана реорганізація не привела до скорочення її посади. До теперішнього часу вона з посади не звільнялась і керівництво санаторію-профілакторію її не звільняло. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2006 року за її позовом до Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” на її користь стягнуто з відповідача грошові кошти за час простою. Вказане рішення виконано. З 28.04.2006 року відповідач знову не сплачує їй заробітну плату. До виконання функціональних обов'язків її не допущено, вона не може влаштуватися на іншу роботу без заповненої трудової книжки. Грубе і довготривале порушення її законних прав відповідачем призвело до моральних страждань, стало для неї нервовим потрясінням, втрачені нормальні життєві зв'язки, заробітна плата, яку вона отримувала, була основним джерелом її доходів. У зв'язку з цим, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
18 лютого 2009 року позивачка доповнила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.04.2006 року по теперішній час в сумі 22 261 грн. 64 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн., суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 4 189 грн. 01 коп., зобов'язати відповідача провести необхідні відрахування до фондів державного соціального страхування за період з 24.06.2003 року до теперішнього часу, звільнити її за власним бажанням з моменту винесення судового рішення по справі, зарахувати період вимушеного прогулу до страхового стажу без врахування щомісячної сплати страхових внесків, а також покласти на відповідача плату банківській установі за перерахунок її заробітної плати та судові витрати по справі.
У судовому засіданні позивачка збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28.04.2006 року по теперішній час в розмірі 32 873 грн. 04 коп., а також компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 8 331 грн. 09 коп, посилаючись на підстави зазначені в позові.
Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві, а також вказав на те, що 29.11.2003 року наказом ректора Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” створено структурний підрозділ Санаторій-профілакторій Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. Вказана реорганізація відбулася шляхом приєднання Санаторію-профілакторію до Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” на правах його структурного підрозділу. Створений Санаторій-профілакторій Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти розташований на тих же площах, що і попередній, режим фінансування залишився тим же. Реорганізація не привела до скорочення посади позивачки.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив. В судовому засіданні 17.12.2009 року представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що вони не є належним відповідачем по справі, оскільки позивачка ніколи не перебувала з ними в трудових відносинах, відповідач не видавав наказу про прийом її на роботу, вона не здавала трудову книжку, відповідач не заносив записи до трудової книжки, не нараховував та не сплачував заробітну плату. Крім того Санаторій-профілакторій це окрема юридична особа.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 згідно Наказу № 3 від 01.03.1994 року була прийнята до Санаторію-профілакторію при Дніпропетровському інституті удосконаленні вчителів санітаркою. 04.09.1995 року відповідно до Наказу № 18 переведена сестрою-господаркою. ОСОБА_4 до даних трудової книжки позивачка не звільнена до теперішнього часу.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Як вбачається з цивільної справи № 2-0144-2006 року за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського інституту післядипломної педагогічної освіти про сплату часу простою, Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2006 року було повністю задоволено позовні вимоги та встановлено, що фактично під час реєстрації Санаторію-профілакторію при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбулась реорганізація, оскільки вищевказана установа була розташована на тих же площах, за адресою: вул. Свердлова, 70, режим фінансування виплати заробітної плати залишився таким же (гроші для виплати заробітної платні надавав Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), також як пояснила свідок ОСОБА_5 - головний лікар Санаторію-профілакторію при Дніпропетровському інституті удосконалення вчителів, вона та головний бухгалтер Коляденко, а також деякі робітники столової Санаторію-профілакторію при Дніпропетровському інституті вдосконалення вчителів були прийняті на роботу в Санаторій-профілакторій при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти. Крім того, як вбачається з листа Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності при реєстрації Санаторію-профілакторію при Дніпропетровському обласному інституті післядипломної освіти кошти у сумі 21 652 грн. 05 коп., які були на рахунку Санаторію-профілакторію Дніпропетровського інституту вдосконалення вчителів було перераховано на рахунок новоствореного закладу. Також згідно Наказу начальника Управління освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації № 756/1 від 27 жовтня 2004 року ректора Комунального закладу Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти уповноважено на підписання документів, які забезпечують функціонування Санаторію-профілакторію, заснованого у 1988 році.
Таким чином, суд приходить до висновку що доводи представника відповідача стосовно того, що вони є неналежними відповідачами по справі є безпідставними та необгрунтованими, оскільки Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2006 року набрало законної сили 01.11.2006 року, яким було встановлено, що Санаторій-профілакторій було реорганізовано шляхом приєднання його до Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на правах його структурного підрозділу.
ОСОБА_4 п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).
Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України - працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Як встановлено в судовому засіданні позивачка 21.04.2008 року звернулася з заявою до відповідача про звільнення її за власним бажанням, але відповідач до теперішнього часу не звільнив її та не допускає до виконання своїх трудових обов'язків, не виплачує заробітну плату, при цьому порушуючи законодавство України про працю, тому суд вважає за необхідне задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання КП Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” звільнити її за ч. 1 ст. 38 КЗпП України з дати винесення судового рішення, тобто з 16 березня 2010 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП України - у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Як вбачається з Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 квітня 2006 року на користь ОСОБА_1 з Дніпропетровського інституту післядипломної педагогічної освіти було стягнуто плату за час простою з 26 червня 2003 року по день винесення рішення в сумі 5 095 грн. 02 коп., рішення суду виконано. З 28 квітня 2006 року позивачці знову не нараховувалася заробітна плата, оскільки вона не була допущена до виконання своїх трудових обов'язків, відповідачем не заповнювалася її трудова книжка та на її неодноразові звернення вона не була звільнена, у зв'язку з чим позивачка не мала можливості влаштуватися на іншу роботу. Таким чином, суд приходить до висновку, що необхідно з Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 28 квітня 2006 року по 16 березня 2010 рік.
В силу абз. 3, 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передували події, з якою пов'язана відповідна виплата.
ОСОБА_4 з абз. 1 п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення виплат провадиться шляхом множення середньоденного (погодинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (погодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочих днів на число відпрацьованих робочих днів.
Таким чином, обчислення середньої заробітної плати судом буде здійснюватися відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати. Виходячи з вищенаведеного, попередніми відпрацьованими місяцями роботи позивачки є травень та червень 2003 року.
Заробітна плата, яка була нарахована позивачці в травні та червні 2003 року (два повністю відпрацьованих місяці, які передували звільненню), згідно довідки про нарахування заробітної плати від 09.11.2004 року за № 36, складає: 136 грн. 32 коп. + 167 грн. 86 коп. = 304 грн. 18 коп. ОСОБА_4 Мінпраці „Про норму тривалості робочого часу на 2003 рік” кількість робочих днів в травні та червні 2003 року становить 38 дні. Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає: 304 грн. 18 коп. / 38 дні = 8 грн./день. Відповідно до ОСОБА_6 праці та соціальної політики України з 28.04.2006 року по 16.03.2010 року кількість робочих днів становить 974. Тому необхідно: 8 грн. х 974 днів вимушеного прогулу = 7 792 грн. - середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, який повинен бути стягнутий з відповідача на користь позивачки.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку з врахуванням індексації заробітної плати з 28.04.2006 року по теперішній час, то вони не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ „Про індексацію грошових доходів населення”, середній заробіток не є об'єктом індексації грошових доходів населення.
ОСОБА_4 ч. 1 ст. 24 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій чім мінімальний страховий внесок.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести необхідні відрахування до фондів державного соціального страхування за період з 24.06.2003 року до теперішнього часу та зарахувати період вимушеного прогулу до страхового стажу без врахування щомісячної сплати страхових внесків, то вони підлягають частковому задоволенню, а саме за період з 28.04.2006 року по 16.03.2010 року, оскільки Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.04.2006 року вже виконано, на користь ОСОБА_1 з Дніпропетровського інституту післядипломної педагогічної освіти було стягнуто плату за час простою за період з 24.06.2003 року по 28.04.2006 рік.
Що стосується вимог позивачки щодо стягнення з відповідача на її користь суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з затримкою термінів її виплати в розмірі 8 331 грн. 09 коп., то вони є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 34 Закону України від 20.04.1995 року № 144/95 «Про оплату праці» - компенсація працівникам втрати частини заробітної плати провадиться у зв'язку із порушенням строків її виплати, але як вбачається з матеріалів справи строки виплати заробітної плати порушені не були, так як заробітна плата позивачці не нараховувалася.
Що стосується вимог позивачки щодо покладення на відповідача плату банківській установі за перерахунок її заробітної плати, то вони є безпідставними та необгрунтованими і також не підлягають задоволенню, оскільки судом не можливо встановити, якій саме банківській установі буде здійснюватися плата за перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 та в якому розмірі.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральнихстраждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з грубим і довготривалим порушенням законних прав позивачки відповідачем призвело до моральних страждань, стало для неї нервовим потрясінням, втрачені нормальні життєві зв'язки, заробітна плата, яку вона отримувала, була основним джерелом її доходів. Тому, з урахуванням вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивачки та глибину її душевних страждань, суд приходить до висновку, що необхідно частково задовольнити вимоги позивачки щодо відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1000 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинно бути стягнено судовий збір по справі в сумі 86 грн. 42 коп., оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду, а також на підставі ч. 3 ст. 81 ЦПК України з відповідача в дохід держави повинні бути стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., оскільки позивачка звільнена від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України „Про оплату праці”, Законом України „Про індексацію грошових доходів населення”, ст. ст. 36, 38, 235, 237 КЗпП України, ст. ст. 10, 15, 57-61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” про стягнення середньомісячного заробітку, моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 792 грн. та моральну шкоду в сумі 1 000 грн., а всього 8 792 грн.
Зобов'язати Комунальний заклад „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” провести необхідні відрахування до фондів державного соціального страхування за період з 28.04.2006 року до 16.03.2010 року.
Зобов'язати Комунальний заклад „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” зарахувати період вимушеного прогулу до страхового стажу без врахування щомісячної сплати страхових внесків.
Стягнути з Комунального закладу „Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти” судовий збір в дохід держави в сумі 86 грн. 42 коп., а також на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т. О. Дубіжанська