Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
30 листопада 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю відповідача ОСОБА_3
за участю представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
В липні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Красногвардійського району ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 про передання у спадщину квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право на спадкування на загальних підставах, як спадкодавця першої черги за законом. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала на те, що вона є єдиною спадкоємицею за законом після смерті батька ОСОБА_5, який помер 07 березня 2008 року. 23.06.2008 року вона звернулася до нотаріальної контори Красногвардійського району з заявою про прийняття спадщини, але їй стало відомо про існування заповіту, за яким все майно ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 Вона впевнена, що вказаний заповіт не відповідає волевиявленню її батька, оскільки за час життя він неодноразово говорив, що все майно залишить їй у спадок. В той же час відповідач не має ніяких родинних стосунків з ОСОБА_5 і з нею також. Крім того батько був дуже хворий, постійно лікувався, він би не зміг самостійно потрапити до приміщення нотаріату. Крім того відповідно до ст. 255 ЦК України правочин, який фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним за позовом інших осіб в разі її смерті, чиї цивільні права або інтереси порушені. Таким чином, позивачка вимушена звернутися до суду.
У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_5, посвідчений нотаріусом Красногвардійського району ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3, у зв'язку з тим, ОСОБА_5 постійно хворів та не міг підписати заповіт. Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок смерті. Право на заповіт здійснюється особисто. Також просила визнати за нею право на спадкування на загальних підставах, як спадкодавця першої черги за законом, посилаючись на підстави в уточненій позовній заяві, а також вказала на те, що вона з батьком спілкувалася, але не часто. За ним ніхто не доглядав та не навідував. ОСОБА_5 не збирався писати ніякого заповіту, а лише казав про те, що його квартира залишиться їй, його єдиній дочці, а тому вона вважає, що в заповіті проставлений підпис, який не належить ОСОБА_5
Представник позивачки підтримав уточнену позовну заяву та просив її задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в уточненій позовній заяві, а також вказав на те, що ОСОБА_5 з дочкою був у нормальних відносинах, квартиру бажав залишити їй, оскільки вона залишилася єдиною його рідною людиною. ОСОБА_5 не мав волі на складення заповіту, а тому підпис в заповіті від 10.10.2006 року не належить ОСОБА_5 Крім того, ОСОБА_5 був хворою людиною, постійно лікувався, перебував на обслуговуванні у Красногвардійському територіальному центрі обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, та ОСОБА_3 йому не приходиться родичем.
Відповідач в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що він з ОСОБА_5 познайомився на роботі, оскільки разом працювали, потім коли ОСОБА_5 захворів він його доглядав та проживав разом з ним з жовтня 2004 року. ОСОБА_5 ще в 2006 році зробив на нього заповіт в залізничний лікарні, посилаючись на те, що він є єдиною людиною, яка піклується про нього, а його донька ОСОБА_1 зовсім не цікавилася його долею, не допомагала йому, хоча знала, що він дуже хворий. ОСОБА_1 сам попросив його привезти до лікарні нотаріуса для посвідчення заповіту, оскільки він не міг пересуватися через хворобу ніг.
Представник відповідача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_5 склав заповіт на користь ОСОБА_3 за власної волі, в приміщенні лікарні, де нотаріусом Третьої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори була перевірена його дієздатність. З моменту посвідчення заповіту до часу смерті ОСОБА_5 минуло півтора роки, за які заповідач не змінив свого наміру щодо свого розпорядження, що також підтверджує власну волю ОСОБА_5
Державний нотаріус 3-ї державної нотаріальної контори ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, про час там місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила. В попередньому судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що в 2006 році до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_3 з проханням виїхати в залізничну лікарню для посвідчення заповіту ОСОБА_5 Нею в приміщенні лікарні було посвідчено заповіт, перевірено волю та дієздатність заповідача ОСОБА_5, який на той час мав хворобу ніг. Вона з'ясувала чи є у заповідача родичи та ким йому приходиться ОСОБА_3, на що ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_3 разом з ним проживає та піклується про нього, інші родичі ним не цікавляться.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1234 ЦК України - право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
У відповідності до ч. 2 ст. 1257 ЦК України - за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
В судовому засіданні було встановлено, що 10.10.2006 року нотаріусом Третьої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори ОСОБА_8 було посвідчено Заповіт ОСОБА_5, який на випадок своєї смерті зробив розпорядження на усе належне йому майно на користь ОСОБА_3 (а.с. 49). 07.03.2008 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 12.03.2008 року Відділом реєстрації смерті ОСОБА_7 міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с. 48).
Судом була призначена комплексна почеркознавча та технічна експертиза підпису ОСОБА_5 З експертного висновку № 1857/1866-10 від 29.09.2010 року вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 в графі „Підпис” та рукописні записи від імені ОСОБА_5 на лицьовій стороні заповіту від 10 жовтня 2006 року серії ВЕВ № 661969 виконаний самим ОСОБА_5
Таким чином суд приходить до висновку, що підпис в Заповіті від 10.10.2006 року, посвідченого нотаріусом Третьої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори ОСОБА_8, належить самому ОСОБА_5
З показань свідків в судовому засіданні ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, вбачається, що ОСОБА_3 проживав останній час з ОСОБА_5, доглядав його, оскільки він був дуже хворим, він бажав, щоб після його смерті його квартира залишилася ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_13, колишня дружина ОСОБА_5 та мати позивачки, в судовому засіданні вказала на те, що при телефонній розмові з ОСОБА_5, він казав, що його навідує його співробітник ОСОБА_3, який йому приходиться майже родичем.
Що стосується показання свідка ОСОБА_14, то суд не приймає їх до уваги, оскільки свідок бачила ОСОБА_5 останній раз лише у 1985 році.
Що стосується показань свідка ОСОБА_15, стосовно того, що вона не бачила щоб разом з ОСОБА_5 в квартирі хтось проживав або хтось за ним піклувався, то судом вони також не приймаються до уваги, оскільки даний свідок приходила до ОСОБА_5 як працівник відділу соціальної допомоги лише два рази на тиждень, та її показання спростовуються Актом ЖБК м. Дніпропетровська № 118 „Ореол” від 09.03.2008 року, де зазначено, що з жовтня 2004 року ОСОБА_3 проживав разом з ОСОБА_5 в одній квартирі (а.с. 51) та Довідкою СМЧ-6 м. Дніпропетровська, з якої вбачається, що на протязі всіх курсів лікування тяжко хворий ОСОБА_5 відвідувався ОСОБА_3, який допомагав медичному персоналу в догляді за ним (а.с. 53).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що волевиявлення заповідача ОСОБА_5 при складенні Заповіту від 10.10.2006 року, посвідченого нотаріусом Третьої ОСОБА_7 державної нотаріальної контори ОСОБА_8А, було вільним і відповідало його волі, а тому в задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57- 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1233, 1234, 1257 ЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т.О. Дубіжанська