Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
22 квітня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1
за участю відповідача ОСОБА_2
за участю представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору дарування та стягнення коштів за найм квартири, -
В жовтні 2005 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати недійсним попередній договір від 02.03.2004 року про укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в ОСОБА_9 до 01.06.2004 року, зобов'язати ОСОБА_2А.о. в місячний термін звільнити його квартиру та стягнути з ОСОБА_2А.о. на його користь 10 280 грн. як оплату за проживання у його квартирі з січня 2004 року по 31 жовтня 2005 року. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що з відповідачем він познайомився наприкінці 2003 року. ОСОБА_2А.о. зайняв йому 2 600 доларів США з терміном повернення грошей до кінця березня 2004 року. Оскільки відповідачеві ніде було жити, він запропонував йому знімати його квартиру АДРЕСА_2 та сплачувати за це 100 доларів США щомісячно. В зазначений термін позивач не зміг повернути відповідачеві кошти, у зв'язку з чим ОСОБА_2А.о. погодився продовжити йому термін, але для цього запропонував укласти попередній договір на продаж його квартири, на той випадок, якщо не буде грошей для повернення, тоді сплатить йому решту грошей за квартиру і він зможе купити собі житло, але менше розміром. Після підписання договору відповідач відмовився сплатити решту грошей за квартиру та змінив в ній замки. З боку відповідача теж не було вільного волевиявлення про купівлю його квартири, а мало на меті придбання його квартири не за її дійсну вартість, а за суму позичених грошей, тобто він його просто ошукав. Таким чином позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Представники позивача неодноразово уточнювали позовні вимоги, остаточно в 25 грудня 2008 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, та просила суд визнати недійсною довіреність від 07.06.2004 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2А.о., посвідчену приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі за № 2059, на підставі того, що довіреність була видана в той час, коли позивач перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і не міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 24, розташованої в будинку № 31-а по вул. Орловській в м. Дніпропетровську, посвідчений 09.06.2004 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за № 4895, визнати недійсним договір дарування квартири № 24, розташовано в будинку № 31-а по вул. Орловській в м. Дніпропетровську, посвідчений 19.10.2004 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_7, стягнути з ОСОБА_2А.о. на користь позивача оплату за проживання в його квартирі з березня 2004 року по день винесення рішення з розрахунку 500 грн. щомісячно.
Позивач в судове засідання не з'явився, але в попередніх судових засіданнях надавав пояснення, де зазначав, що він відповідачеві здавав свою квартиру, оскільки сам жив в квартирі своєї цивільної дружини. Він домовився з ОСОБА_2А.о., що той буде за проживання в його квартирі платити йому 75 доларів США щомісячно. Відповідачеві він казав, що квартиру буде продавати як тільки знайдуться покупці, а ОСОБА_2А.о. повинен буде виселитися. Люди приходили дивитися квартиру, але ніхто її не купував. На той час йому необхідні були гроші, для погашення боргу у банку, тому він звернувся до відповідача з проханням позичити йому гроші, про що була складена розписка та попередній договір купівлі-продажу квартири як гарантія того, що він поверне гроші. Також позивач вказав на те, що зі своєї квартири він не виписувався та не знає хто це зробив. ОСОБА_2А.о. не сплатив йому решту грошей за квартиру.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в уточненій позовній заяві, а також вказала на те, що позивач не знає, яким чином була укладена довіреність від його імені на ім'я ОСОБА_2А.о. на розпорядження його власністю, видана 07.06.2004 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8 і зареєстрована за № 2059. Дана довіреність є або підроблена, або позивач її підписував у такому стані алкогольного сп'яніння, що до цього часу не пам'ятає, щоб надавав кому-небудь доручення на розпорядження його квартирою. Крім того, саме в той період ОСОБА_4 тривалий час постійно вживав алкоголь, що дійшов до стадії алкогольного отруєння і був вимушений звертатися до лікаря-нарколога за допомогою та проходити курс лікування. Проте, так як приїхав ОСОБА_2А.о і пригостив його алкоголем, він внаслідок своєї пагубної звички знову почав випивати і його відмовилися лікувати. Таким чином, якщо позивач і підписав вказану довіреність, то в той час, коли перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння і не міг усвідомлювати значення свої дій та керувати ними.
Відповідач ОСОБА_2А.о. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивач йому здавав квартиру, за що він оплачував 75 доларів США щомісячно. ОСОБА_4 попросив в нього гроші в борг, тоді він познайомив його з ОСОБА_10 і той нотаріально оформив розписку про надання ОСОБА_4 в борг 2 500 грн. Позивач сам йому запропонував купити в нього квартиру за 8 000 доларів США, він погодився та всі гроші йому за неї сплатив. ОСОБА_4 оформив довіреність на його ім'я на розпорядження квартирою, тоді він продав квартиру по довіреності іншій людині.
Представник відповідача ОСОБА_2А.о. в судовому засіданні підтримав пояснення відповідача ОСОБА_2А.о., уточнені позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, щопозивач видавав довіреність на ім'я ОСОБА_2А.о. на розпорядження його власністю, коли не перебував у стані алкогольного сп'яніння і міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Відповідач ОСОБА_5А.о. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач ОСОБА_6М.к. в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, але надав заяву, де просив справу розглядати без його участі, у відповідності до вимог діючого законодавства. В судовому засіданні 20.12.2005 року ОСОБА_8 був допитаний в якості свідка та вказав на те, що саме позивач підписував довіреність, під час її підписання у кабінеті крім нотаріуса та позивача нікого не було, він роз'яснював права, обов'язки та наслідки після видачі вказаної довіреності.
Третя особа приватний нотаріус ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилася, але надала заяву в якій просила справу розглядати без її участі у відповідності до вимог діючого законодавства.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України - правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У судовому засіданні було встановлено, що 02.03.2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2А.о. було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровського області ОСОБА_11, відповідно до якого ОСОБА_2А.о. передав ОСОБА_4 до підписання цього договору частку вартості квартири в сумі 13 884 грн., про що ОСОБА_4 підтвердив своїм підписом в договорі (а.с. 8). 07.06.2004 року ОСОБА_4 було видано довіреність на ім'я ОСОБА_2А.о., якою уповноважив його користуватися, продати, обміняти, здати в оренду, тощо на умовах, йому відомих, належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3, зареєстрована приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, в реєстрі № 2059 (а.с. 22). ОСОБА_2А.о. від імені ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5А.о. купив в житловому будинку № А-5 квартиру АДРЕСА_3, продаж вчинено за 11 521 грн., які представник продавця одержав повністю від покупця ОСОБА_5А.о. при підписанні цього договору (а.с. 19).
Відповідно пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" - для визначення наявності в особи стану, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.), на момент укладення спірної угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною на цих підставах вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
У зв'язку з неодноразовою зміною позивачем підстав визнання договору недійсним, судом неодноразово призначалися експертизи, остаточно була призначена судово-психіатрична експертиза для визначення психічного стану ОСОБА_4 на момент підписання довіреності (07.06.2004 року). З частини першої експертного висновку № 176 від 19.10.2009 року вбачається, що ОСОБА_4 на момент складання довіреності (07.06.2004 року) знаходив, та на теперішній час знаходить психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності. З частини другої експертного висновку вбачається, що вирішити експертні питання у відношенні ОСОБА_4 на період 07.06.2004 року не є можливим у зв'язку з відсутністю в матеріалах цивільної справи відомостей стосовно його психічного стану на той період часу.
Згідно з п. 6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу.
Першу частину висновку експертної комісії, а саме „ОСОБА_4 на момент складання довіреності (07.06.2004 року) знаходив, та на теперішній час знаходить психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності” суд не бере до уваги, оскільки вона протирічить другій частині висновку, та її було зроблено на підставі довідки яка надана в матеріали справи (а.с. 188), а саме зазначений один і той же діагноз як у довідці так і у першій частині експертного висновку. У даній довідці зазначено, що „ОСОБА_4 стоїть на обліку у нашому закладі у нарколога з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності та проходив лікування з 08.06.2004 року по 12.06.2004 року. Але дана довідка не може бути допустимим доказом по справі у відповідності до ст. 59 ЦПК України, згідно якої суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. З даної довідки не зрозуміло яким лікарським закладом вона видана, у якому закладі позивач стоїть на обліку. Крім того дана довідка не має печатки або штампу якоїсь небудь лікарні.
До матеріалів справи позивачем та його представником не надано жодного доказу, що на момент складання довіреності (07.06.2004 року) ОСОБА_4 стояв на обліку у психіатра чи нарколога, тому експертна комісія не змогла вирішити питання стосовно усвідомлення значення своїх дій ОСОБА_4 у цей період.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем на надано доказів, що на момент підписання довіреності, а саме 07.06.2004 року ОСОБА_4 не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, а тому не має підстав для задоволення позовних вимог стосовно визнання недійсною довіреність від 07.06.2004 року, видану від імені ОСОБА_4 на ім'я ОСОБА_2А.о., посвідчену приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_8, зареєстровану в реєстрі за № 2059.
Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог стосовно визнання недійсною довіреності, то й вимоги стосовно визнання недійсними договору купівлі-продажу та договору дарування, стягнення коштів за найм квартири, також не підлягають задоволенню.
Крім того, з показань в судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та позивача вбачається, що ОСОБА_4 мав намір продати спірну квартиру, з показань ОСОБА_13 вбачається, що він на той час працював Головою ЖСК та ОСОБА_4 сам приходив виписуватися з квартири. Також намір продажу кварти ОСОБА_4 підтверджується його ж поясненнями у судовому засіданні 20.12.2005 року (а.с. 72, 73), з яких вбачається що він обговорював продаж квартири з відповідачем ОСОБА_2, мав бажання продати квартиру у зв'язку з потрібністю коштів, та укладав попередній договір купівлі-продажу з ним.
Що стосується посилань позивача на те, що про довіреність видану на ім'я ОСОБА_2А.о. він дізнався лише після звернення до суду, то вони спростовуються показаннями приватного нотаріуса ОСОБА_8, який був допитаний в судовому засіданні в якості свідка та зазначив, що саме позивач підписував довіреність, під час її підписання у кабінеті крім нотаріуса та позивача нікого не було, він роз'яснював права, обов'язки та наслідки після видачі вказаної довіреності. Крім того з довіреності від 07.06.2004 року вбачається, що особу сторін встановлено та перевірено їх дієздатність (а.с. 8).
Що стосується посилань представника позивача на те, що ОСОБА_4 не було передано грошей ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу його квартири, то це є лише підставою для звернення ОСОБА_4 до суду про стягнення суми по договору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 225 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 57-60, 147, 209, 212-215 ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи приватний нотаріус ОСОБА_7, приватний нотаріус ОСОБА_8 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання недійсною довіреності, визнання недійсним договору дарування та стягнення коштів за найм квартири- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т.О. Дубіжанська