Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
20 липня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіній А.С.
за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
за участю представника відповідачки ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину майна, -
В березні 2008 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив поновити строк позовної давності для оспорювання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, визнати частково на ? частину недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 24.10.2003 року на ім'я ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6, померлої 02.12.2002 року, визнати за ним право власності в порядку спадкування на ? частину квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6, померлої 02.12.2002 року та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 і посвідчений 20.06.2007 року нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори. В обґрунтування позову він вказав на те, що ОСОБА_7 його рідна сестра. Сестра і їх мати ОСОБА_6 мешкали у АДРЕСА_2. Вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по ? частині. ОСОБА_6 померла 02.12.2002 року. 24.10.2003 року ОСОБА_7 одержала в Третій Дніпропетровській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом на ? частину спірної квартири після смерті матері. Вона приховала від нотаріуса той факт, що крім неї є ще один спадкоємець першої черги. Таким чином, згадане свідоцтво про право на спадщину необхідно було видати як сестрі, так і йому по ? частині кожному. Дізнався він про переоформлення ? частини квартири, яка належала їх матері тільки на ОСОБА_7 після її смерті. Після смерті матері він забрав деякі її речі з квартири, що свідчить про те, що він вступив у володіння частиною спадкового майна. ОСОБА_7 померла 17.09.2007 року, після її смерті відкрилася спадщина на ? частини спірної квартири. Під час подачі заяви до нотаріальної контори він дізнався про те, що сестра 20.06.2007 року зробила заповіт на ім'я ОСОБА_5, який був посвідчений державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори. Волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі, оскільки сестра знаходилася на обліку в ПНД СМСЧ № 6 м. Дніпропетровська, а також перебувала на стаціонарному лікуванні в ПНД СМСЧ № 6 з приводу психічних розладів у період 1995-2002 роках. З 2002 року вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Саме в такий момент ОСОБА_7 зробила заповіт на користь відповідачки, яка була для неї малознайомою людиною, з якою вона підтримувала стосунки на протязі шести місяців 2007 року. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представники позивача доповнили позовні вимоги та просили суд поновити строк позовної давності для оспорювання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, встановити факт прийняття позивачем спадщини після смерті ОСОБА_6, померлої 02.12.2002 року, визнати недійсним на ? частину свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 24.10.2003 року на ім'я ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6, померлої 02.12.2002 року, визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на ? частину квартири АДРЕСА_1, після смерті ОСОБА_6, померлої 02.12.2002 року, визнати за позивачем право власності в порядку спадкування за законом на предмети домашньої обстановки та вжитку в цілому, а саме на 2 ліжка дерев'яні вартістю, шифоньєр, 2 приліжкові тумби, комод, диван, журнальний стіл, 2 придиванні тумби, набір корпусної меблі, електричну піч, набір кухонної меблі та полички для взуття, як після смерті ОСОБА_7 так і після смерті ОСОБА_6, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_3 та визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 і посвідчений 20.06.2007 року нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, посилаючись на підстави зазначені в позовній заяві.
Представник відповідачки в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що позивачем та його представниками не доведений факт отримання яких-небудь матеріальних цінностей після смерті матері. ОСОБА_7 склала заповіт на ОСОБА_5, оскільки вони спілкувалися, відповідачка виховувала своїх внуків, а померла ОСОБА_7 дуже любила дітей, тому часто приходила до неї в гості. Про те, що ОСОБА_7 бажала скласти заповіт на відповідачку, їй про це не було відомо. ОСОБА_7 прийшла в гості до ОСОБА_5 та віддала заповіт. ОСОБА_7 розповідала відповідачці, що у неї нікого не має, з братом вона не спілкується, відкликалася про нього негативно, погано себе почуває, тому вирішила скласти на неї заповіт. Нотаріусом при складенні заповіту була перевірена воля ОСОБА_7 та її дієздатність.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, але надали заяви, де просили суд справу розглядати без їх участі, у зв'язку з виробничою завантаженістю.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ч. 1 ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В судовому засіданні представники позивача просили поновити строк позовної давності для оспорювання свідоцтва про права на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6,оскільки позивач дізнався про порушення свого права лише після смерті ОСОБА_7 в 2007 році.
Таким чином, суд вважає поважною причину пропуску позовної давності для оспорювання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, а тому необхідно поновити ОСОБА_4 пропущений строк для звернення до суду.
Відповідно до ст. 1301 ЦК України - свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом. Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" - іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 рідна сестра ОСОБА_4, а ОСОБА_6 їх рідна мати, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7, виданого Ферганським міським бюро 13.08.1959 року (а.с. 11) та свідоцтвом про народження ОСОБА_4, виданого Ферганським міським бюро 28.12.1951 року (а.с. 12). ОСОБА_7 та ОСОБА_6 мешкали у квартирі АДРЕСА_3. Вказана квартира належала їм на праві спільної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням від 27.04.1994 року (а.с. 18). ОСОБА_6 померла 02.12.2002 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого 12.12.2002 року Відділом реєстрації смерті в м. Дніпропетровську ДМУЮ (а.с. 41). 24.10.2003 року ОСОБА_7 звернулася до Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6 24.10.2003 року Державним нотаріусом ОСОБА_8 Третьої Дніпропетровської державної нотаріально контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_6 на ? частину квартири АДРЕСА_3 (а.с. 48). 20.06.2007 року Державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 було посвідчено заповіт складений ОСОБА_7 на ім'я ОСОБА_5 на все належне їй майно (а.с. 50). 17.09.2007 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 20.09.2007 року Відділом реєстрації смерті ДМУЮ Дніпропетровської області (а.с. 13).
Таким чином, оскільки в заяві ОСОБА_7 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_6Ф, вказала на те, що інших спадкоємців, передбачених законом України, що прийняли спадщину у спадкодавця немає (а.с. 40), чим було порушено право на спадщину ОСОБА_4, тому суд приходить до висновку, що необхідно визнати недійсним на 1/4 частину свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчене третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 24.10.2003 року за реєстром № 2-1944 на ім'я ОСОБА_7 після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6
Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) - визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Як вбачається з пояснень в судовому засіданні представників позивача, показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та фотокарток, ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_14 взяв собі речі, які належали його матері, а саме: сережки, обручку та коври.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач фактично вступив у володіння спадковим майном, а тому можливо встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4, скасувавши попередню реєстацію від 23.12.2003 року свідоцтва про право на спадщину /ВАР № 404236/ реєстр № 2-194424.10.2003 року посвідчене третьою Дніпропетровською Державною нотаріальною конторою в єдиному державному реєстрі прав власності за реєстраційним № 2951179.
Що стосується вимог позивача, щодо визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом на предмети домашньої обстановки та вжитку в цілому, а саме на 2 ліжка дерев'яні вартістю, шифоньєр, 2 приліжкові тумби, комод, диван, журнальний стіл, 2 придиванні тумби, набір корпусної меблі, електричну піч, набір кухонної меблі та полички для взуття, які знаходяться у квартирі АДРЕСА_3, то вони є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем та його представниками не надано доказів того, що зазначені речі належали померлій ОСОБА_6
Що стосується вимог позивача, щодо визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 і посвідченого 20.06.2007 року нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 на момент складення заповіту не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними, то вони є безпідставними та також не підлягають задоволенню, оскільки згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 „Про судову практику у справах про спадкування” - для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (стаття 145 ЦПК), але позивачем та його представниками не було заявлено клопотання про призначення такої експертизи, хоча судом неодноразово роз'яснювалося таке право.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь держави необхідно стягнути недоплачені позивачем при подачі позову витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 90 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1261, 1301 ЦК України, ст. ст. 257, 267, 549 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Поновити ОСОБА_4 пропущений строк для звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора, сьома Дніпропетровська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом на 1/4 частину майна - задовольнити частково.
Визнати недійсним на 1/4 частину свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчене третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою 24.10.2003 року за реєстром № 2-1944 на ім'я ОСОБА_7 після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6.
Встановити факт прийняття ОСОБА_4 спадщини після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6.
Визнати за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування за законом після померлої 02.12.2002 року ОСОБА_6 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_4, скасувавши попередню реєстацію від 23.12.2003 року свідоцтва про право на спадщину /ВАР № 404236/ реєстр № 2-194424.10.2003 року посвідчене третьою Дніпропетровською Державною нотаріальною конторою в єдиному державному реєстрі прав власності за реєстраційним № 2951179.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 90 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т.О. Дубіжанська