Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська
м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 77-б, 49006, (056) 371-27-02
30 червня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіної А.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника відповідача
та третьої особи ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я міської лікарні № 20 м. Дніпропетровська, третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним, відшкодування моральної шкоди, -
В квітні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила ухвалити рішення, яким визнати незаконним наказ № 97 від 18.03.2008 року по міській лікарні № 20 про адміністративне покарання лікаря-невропатолога ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь 5 000 грн. В обґрунтування позову позивачка вказала на те, що з 1997 року вона працює у відповідача лікарем-невропатологом. Наказом № 97 від 18.03.2008 року по міській лікарні № 20 „Про адміністративне покарання лікаря невропатолога ОСОБА_1В.” їй оголошено догану за грубе порушення вимог посадової інструкції та бездушне ставлення до хворих, які потребують допомоги”. Відповідач виніс їй фактично дисциплінарне стягнення за ніби-то два порушення, що не відповідає встановленому законодавством порядку. Хвора ОСОБА_3 безпосередньо до неї не зверталася, бо вона звернулася до диспетчера швидкої медичної допомоги і лікаря швидкої допомоги, який прибув за викликом і залишив хвору у загрожуючому життю стані вдома. До неї звернулася родичка хворої, вимагаючи призначити лікування вдома. Вона як лікар поліклініки, не може надати такій хворій цілодобового нагляду і тому рекомендувала тій родичці звернутися до швидкої допомоги для транспортування хворої в стаціонар. На порушення наказу МУОЗ № 20 від 1998 року головний лікар і завідуючий поліклінікою вимагали від неї лікувати хвору вдома, для чого був оформлений виклик і запропоновано скористатися транспортом родичів хворої у робочій час. Працюючи добросовісно і старанно вона дуже переживала з приводу отримання цього стягнення, змінила свої погляди на роботу, це стягнення привело до важких моральних страждань, втрати авторитету серед працівників лікарні та хворих. У зв'язку з цим, позивачка вимушена звернутися до суду для захисту своїх порушених прав.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на підстави зазначені в уточненій позовній заяві, крім того вона вказала на те, що неврологічний кабінет поліклініки не забезпечується медикаментами для надання невідкладної допомоги хворим та апаратурою для надання такої допомоги, а тому навіть на амбулаторному прийомі вона може надати тільки консультативну допомогу. Обслуговування хворого Подсєвакіна не може входити в її функціональні обов'язки і не обумовлено трудовим договором, стороною якого є лікар-невропатолог поліклінічного відділення 20-ї міської лікарні, Подсєвакін не мешкає в селищі Фрунзенський. Також позивачка зазначила, що її заробітна платня дуже маленька і грошових коштів за обслуговування викликів на дому вона не одержує. Крім того, адміністративне покарання винесено їй органом, не повноважним виносити адміністративні покарання.
Представник відповідача та третя особа в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідач належить до суб'єкта владних повноважень і саме застосував свої владні повноваження у відповідності до чинного законодавства п. 5.1. посадової інструкції головного лікаря ОСОБА_2 затвердженої начальником управління охорони здоров'я міської ради ОСОБА_4 Скарга ОСОБА_5 була розглянута керівництвом лікувального закладу, при перевірці факти вказані в скарзі підтвердилися, лікар-невропатолог ОСОБА_1 дійсно не оглянула хвору ОСОБА_3, не надала медичної допомоги. 29.02.2008 року хворому Подсєвакіну також було відмовлено в медичному огляді, тим самим не надавши медичної консультації та лікування. Головним лікарем ОСОБА_2 у відповідності до чинного законодавства ст. 147-1, ст. 149 КЗпП України застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Позивачкою були порушені вимоги посадової інструкції лікаря-невропатолога поліклінічного відділення. Вимога щодо стягнення моральної шкоди з відповідача є безпідставною.
Вислухавши сторони та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України - за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Згідно ст. 147-1 КЗпП України - дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка з 01.08.1997 року працює лікарем-невропатологом в міській лікарні № 20 м. Дніпропетровська. 21.02.2008 року головному лікарю міської лікарні № 20 м. Дніпропетровська ОСОБА_2 надійшла скарга від ОСОБА_6, де вона зазначила, що лікар-невропатолог ОСОБА_1 відмовилася приїхати на виклик до хворої ОСОБА_3, яка потребує консультації лікаря-невропатолога, мотивувавши тим, що вона за це кошти не отримує. Дані пояснення скаржника позивачка підтвердила у судовому засіданні. Наказом № 97 від 18.03.2008 року міської лікарні № 20 м. Дніпропетровська ОСОБА_1 оголошено догану за грубе порушення вимог посадової інструкції та бездушне ставлення до хворих, які потребують її допомоги.
У відповідності до розділу 6 п. 1 Посадової інструкції лікаря-невропатолога поліклінічного відділення ОСОБА_1 лікар -невропатолог в своїй роботі підпорядковується завідуючому поліклінічним відділенням та головному лікарю.
Згідно розділу 3 п. п. 1, 2, розділу 4 п. 6 Посадової інструкції лікаря-невропатолога поліклінічного відділення ОСОБА_1 - лікар-невропатолог зобов'язаний забезпечити своєчасну кваліфіковану неврологічну допомогу населенню району на амбулаторно-поліклінічному етапі і на дому, з подальшою госпіталізацією в стаціонари хворих з неврологічною патологією, якщо в цьому є необхідність; невідкладну медичну допомогу хворим, незалежно від їх місця проживання, в випадку безпосереднього звернення при виникненні стану, що потребує невідкладної допомоги; для виконання своїх функцій лікар-невропатолог повинен проводити консультації хворих за направленням інших фахівців закладу в поліклініці стаціонарі та на дому.
Як вбачається з пояснень позивачки в судовому засіданні, вона дійсно відмовилася обслуговувати виклик хворої ОСОБА_3 та оглянути хворого Подсєвакіна, що також підтверджується скаргою ОСОБА_6, таким чином нею були порушені вимоги посадової інструкції лікаря-невропатолога поліклінічного відділення, а тому її вимоги стосовно визнання незаконним наказу № 97 від 18.03.2008 року по міській лікарні № 20 про адміністративне покарання лікаря-невропатолога ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
Що стосується посилань позивачки на те, що вона відмовилася обслуговувати виклик хворої ОСОБА_3, так як неврологічний кабінет поліклініки не забезпечується медикаментами для надання невідкладної допомоги хворим та апаратурою для надання такої допомоги, то вони є необґрунтованими, оскільки як вбачається зі скарги ОСОБА_6 лікаря-невропатолога вони викликали для консультації, а не для надання невідкладної допомоги, за що вона й отримала догану.
Що стосується посилань позивачки на те, що вона відмовилася оглядати хворого Подсєвакіна, у зв'язку з тим, що він не проживає в селищі Фрунзенське, то вони також є необґрунтованими, оскільки згідно розділу 3 п. 2 Посадової інструкції лікаря-невропатолога поліклінічного відділення ОСОБА_1 - лікар-невропатолог зобов'язаний забезпечити невідкладну медичну допомогу хворим, незалежно від їх місця проживання, в випадку безпосереднього звернення при виникненні стану, що потребує невідкладної допомоги.
Що стосується посилань позивачки на те, що адміністративне покарання винесено їй органом, не повноважним виносити адміністративні покарання, то вони також є необґрунтованими та безпідставними, оскільки на ОСОБА_1 було накладено дисциплінарне стягнення органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, відповідно до ст. 147-1 КЗпП України. ОСОБА_1 було винесено догану за підписом головного лікаря міської лікарні № 20 ОСОБА_2, який призначений на посаду Наказом № 334-о від 30.12.2003 року. Згідно Статуту комунального закладу охорони здоров'я міської лікарні № 20 керівництво лікарнею здійснює головний лікар.
Згідно ст. 1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини. Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України - власник або уповноважений їм орган повинен відшкодувати заподіяну моральну шкоду працівнику, якщо порушення його законних прав привели до моральнихстраждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено неправомірних дій відповідача і не доведено факту спричинення такими діями моральної шкоди, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 ЦПК України з позивачки на користь держави повинні бути стягнуті витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 147, 147-1, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 15, 57-61, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу охорони здоров'я міської лікарні № 20 м. Дніпропетровська, третя особа ОСОБА_2 про визнання наказу про накладення дисциплінарного стягнення незаконним, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя Т. О. Дубіжанська