Справа № 203/6038/15-ц
2/0203/214/2016
06 квітня 2016 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Місюра К.А.
за участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачів - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом,-
Позивачі звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилались на те, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу між нею та ОСОБА_6, який діяв по дорученню від ОСОБА_7, купила земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську. 09.08.2006 року ОСОБА_5 померла. 09.08.2005 року остання склала заповіт, згідно якого заповідала належну їй земельну ділянку в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 В передбачений законом шестимісячний строк вони звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, але 04.05.2007 року отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки померла ОСОБА_5 після укладення договору купівлі-продажу не переоформила документи та не зареєструвала право власності на земельну ділянку. Посилаючись на те, що вони є співвласниками домоволодіння по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську, той факт, що ОСОБА_5 за життя була власником земельної ділянки, але не провела державної реєстрації цього речового права, позивачі просили суд визнати за ними право власності в порядку спадкування після померлої ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську в рівних частках.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивачів позовні вимоги підтримали та, посилаючись на викладені в позові підстави, просили задовольнити останній.
Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2015 року проти задоволення позову заперечував. В призначене на 06.04.2016 року судове засідання, будучі належним чином повідомленим, не з'явився, не повідомивши про причини неявки.
Від третьої особи - ОСОБА_4 надійшла заява, в якій остання просила проводити розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що не заперечує проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що земельна ділянка площею 0,0632 га по вул.Чичеріна в м.Дніпропетровську, кадастровий номер 1210100000:06:061:0020, належала на праві власності ОСОБА_7 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії Д №026150 код ДЗК 75028050, виданого Дніпропетровською міською радою 06.07.1999 року на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради №1085 від 20.05.1999 року (а.с.6-7,35).
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 03.03.2000 року державним нотаріусом П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, ОСОБА_6, що діяв за дорученням від імені ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_5 купила зазначену вище ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна в м.Дніпропетровську (а.с.8).
09.08.2005 року державним нотаріусом Петропавлівської державної нотаріальної контори було посвідчено заповіт від імені ОСОБА_5, згідно якого остання заповідала належну їй на підставі договору купівлі-продажу від 03.03.2000 року земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна в м.Дніпропетровську в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а все інше майно доньці ОСОБА_4 (а.с.5).
Згідно свідоцтва про смерть серії І-КИ №098229, виданого виконкомом Дмитрівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області 11.08.2006 року, ОСОБА_5 померла 09.08.2006 року (а.с.4).
Після смерті останньої позивачі звернулись до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_5, але постановою державного нотаріуса Петропавлівської державної нотаріальної контори від 04.05.2007 року останнім було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, через відсутність Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 та реєстрації права власності (а.с.9).
Відповідно до ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року, що діяв на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 03.03.2000 року, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Відповідно до ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Дію вказаної ст.23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року було зупинено щодо власників земельних ділянок, визначених ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року (далі Декрет).
Пунктом 3 вказаного Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст.1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Пунктом 4 Декрету встановлено, що громадяни України мають право продавати або іншими способами відчужувати земельні ділянки, передані їм для цілей, вказаних у ст.1 цього Декрету, без зміни їх цільового призначення.
Договір купівлі-продажу або іншими способами відчужування земельної ділянки посвідчується у нотаріальному порядку і реєструється у сільській, селищній, міській Раді народних депутатів, на території якої розташована земельна ділянка.
Згідно з п.7 Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною першоюст.1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до п.г) ч.1 ст.81 діючого Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна в м.Дніпропетровську у порядку, передбаченому ст.22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 року та Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року.
В подальшому останній на підставі нотаріального посвідченого договору купівлі-продажу продав, а ОСОБА_5 купила зазначену вище земельну ділянку, тобто у відповідності до п.4 Декрету набула право власності на земельну ділянку, але останнє в подальшому у передбаченому законодавством порядку не зареєструвала.
Таким чином, враховуючи зазначене, той факт, що ОСОБА_5 за життя у передбаченому законом порядку набула право власності на земельну ділянку площею 0,0632 га по вул.Чичеріна в м.Дніпропетровську, але відсутність державної реєстрації права власності за нею на цю земельну ділянку, перешкоджає на теперішній час позивачам, як спадкоємцям останньої за заповітом, у передбаченому законом нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню та за позивачами слід визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0632 га, що розташована по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську, в рівних частках - по 0,0316 га за кожним, в порядку спадкування за заповітом після померлої 09.08.2006 року ОСОБА_5
На підставі викладеного, керуючись п.п.3.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» №15-92 від 26.12.1992 року, ст.ст.22,23 Земельного кодексу України 1990 року, ст.81 Земельного кодексу України 2001 року, ст.ст.10,11,58-60,158,169,212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - ОСОБА_4, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, що розташована по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську, в порядку спадкування за заповітом після померлої 09 серпня 2006 року ОСОБА_5.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0316 га, що розташована по вул.Чичеріна,71 в м.Дніпропетровську, в порядку спадкування за заповітом після померлої 09 серпня 2006 року ОСОБА_5.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С.Ю.Казак