АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м. КРИВИЙ РІГ
Справа № 22ц-12258/2006 Головуючий
Категорія - 2 (П) у 1 інстанції - Деміденко Ю.Ю.
Доповідач - Михайлів Л.В.
Ухвала
Іменем України
2006р. грудня 21 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: Михайлів Л.В.
судді в: Карнаух В.В., Митрофанової Л.В.
при секретарі Кобзєвій К.І.
за участю: ОСОБА_2, Артеменко С.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення заборгованості по щомісячних виплатах втраченого заробітку, компенсації, -
Встановила:
28 березня 2006 року до суду звернулась ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що у зв'язку з профзахворюванням ОСОБА_1 частково втратив працездатність і отримував відшкодування втраченого заробітку у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
Представник позивача вважає, що у свій час ВАТ «КЗРК» застосувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів, що призвело до недоплат суми відшкодування шкоди та несвоєчасної виплати цих сум і просила стягнути, крім
2
заборгованості, і компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з затримкою виплат.
З 1.04.2002 року після створення Фонду, позивач просив стягнути суми страхових виплат з Фонду.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2006 року позовні вимоги задоволено.
Постановлено стягнути на користь ОСОБА_1 з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» заборгованість по щомісячних виплатах відшкодування шкоди здоров'ю за період з 01.01.1996р. по 01.04.2001р. у сумі 10 209грн.07коп., компенсацію втрати частини відшкодування шкоди у зв'язку з порушенням строків виплати за період з 1.01.1998 року по 1.04.2001 року - 7 207,71грн.
- з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 1.04.2001 року по 1.03.2006 року у сумі 26 716грн.09коп.
Згідно рішення відділення виконавчої дирекції Фонду...
зобов'язано сплачувати ОСОБА_1 щомісячно страхові виплати у
сумі 829,93грн., починаючи з 1.03.2006 року до зміни обставин,
що тягнуть перерахунок.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» та відділення Фонду ставлять питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, вказуючи на порушення норм матеріального і процесуального права.
Заперечують проти застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, оскільки суд не перевірив чи мало місце фактичне підвищення заробітної плати по професії позивача.
Відділення Фонду, крім того, посилається на те, що у Фонду існує інтерес 3-ї особи, а суд притягнув його по справі як відповідача.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених в суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 працював ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 шахти «Нова» ВО «Кривбасруда» в теперішній час ВАТ «КЗРК» в шкідливих умовах праці, і у зв'язку з чим в 1960 році отримав професійне захворювання і частково втратив професійну працездатність.
3
Згодом він визнаний інвалідом 3-ої групи з втратою професійної працездатності 55%, з 25.04.1992 року безстроково.
Як посилається в позовній заяві представник позивача, суми відшкодування шкоди з травня 1992 року розраховані відповідачем виходячи із середнього базового заробітку за січень-квітень 1992 року у сумі 10 242крб., який він не оспорює.
На час передачі особової справи ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду... він отримував відшкодування шкоди здоров'ю у сумі 101,53грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що у свій час ВО «Кривбасруда» (ВАТ»КЗРК») застосувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів для розрахунку відшкодування шкоди здоров'ю ОСОБА_1, а тому є підстави для перерахунку, починаючи з 1.01.1996 року і без будь-яких обмежень.
Проте з таким висновком суду, колегія суддів погодитися не може, оскільки суд дійшов такого висновку на неповно досліджених обставинах справи і з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Згідно абзацу 5 пункту 22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (із змінами і доповненнями) (далі - Правила), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, середньомісячний заробіток підлягав коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу (дільниці, цеху) підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
Проте, посилаючись на те, що відповідач ВАТ «КЗРК» не вірно розрахував суму відшкодування шкоди, суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутні дані про те, коли і в якому розмірі позивачеві вперше встановлена втрата професійної працездатності; в якому розмірі виплачувалися підприємством суми відшкодування втраченого заробітку і на підставі яких документів.
В порушення вимог цивільно-процесуального законодавства, рішення суду грунтується на припущеннях щодо сум нарахування і виплати відшкодування шкоди здоров'ю за оспорюємий період. В рішенні відсутні розрахунки, із яких виходив суд, визначаючи розмір відшкодування шкоди на 1.01.1996 року 53,82грн. не зазначені коефіцієнти, які застосовувалися підприємством при коригуванні сум відшкодування шкоди.
4
Суд не врахував, при застосуванні п. 28 Правил те, що в матеріалах справи присутня довідка по середньомісячну заробітну плату прохідника (бурильника) а.с.64, в якій немає даних що цей заробіток за умови роботи протягом повного календарного або в перерахунку на повний календарний місяць роботи, не з'ясував розмір середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.
Стягуючи з ВАТ «КЗРК» суми недоплачених виплат з 1996 року, суд не звернув уваги на норми ст.71 ЦК України 1963 року (з урахуванням правила п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК 2003 року) та на роз'яснення, викладені в пунктах 1, 1.1, 1.2, 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди (з наступними змінами) , згідно яких загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права (позовна давність) встановлюється тривалістю у три роки у випадку, коли вимоги потерпілого стосуються перерахунку сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем (у тому числі й у разі неправильного обчислення суми щомісячних платежів) при задоволенні позову, кошти стягуються за час, що не перевищує трьох останніх років, які передували моменту звернення особи до суду.
Відповідно до Закону від 23 вересня 1999 року «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» особам, які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги з моменту передачі відповідними підприємствами в установленому порядку документів, що підтверджують право цих працівників на виплати.
Однак, стягуючи з Фонду щомісячні страхові платежі за період з 1 квітня 2001 року по 1 березня 2006 року, суд не звернув уваги на це правило та всупереч вимогам ст.ст.202, 203 ЦПК 1963 року не встановив, чи дотримано позивачем строк позовної давності при пред'явленні вимог до Фонду з урахуванням наведених мотивів.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд не розглянув всі вимоги позивача, оскільки не перевірив правильності нарахування позивачеві сум відшкодування шкоди та їх коригування, а в рішенні послався тільки на позовні вимоги і фактично рішення суду копіює позовну заяву без будь-яких доказів і їх перевірки.
5
За вказаних обставин, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд в суд першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 311 п.5 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» -задовольнити.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 19 червня 2006 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий -Судді:
Доповідач -
Л.В.Михайлів