печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46079/15-ц
Категорія
(ЗАОЧНЕ)
04 квітня 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІЗИНГ УКРАЇНА" про захист прав споживачів та визнання договору недійсним,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №001275 від 28.10.2015р. укладений між ним та ТОВ «ЄВРОЛІЗИНГ УКРАЇНА», застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 74 150грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача було введено в оману щодо наявності у відповідача відповідних ліцензій, та можливістю настання реального виконання взятих відповідачем зобов'язань. Крім того більша частина умов договору є несправедливими, що свідчить про те, що укладений правочин є недійсним в цілому.
В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги підтримав, а також надав доповнення, за яких просив врахувати відсутність нотаріального посвідчення укладеного правочину, а також відсутність у відповідача ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, та врахувати правову позицію висловлену ВСУ у постанові від 16.12.2015р. (справа №6-2766цс15).
Відповідач ТОВ «ЄВРОЛІЗИНГ Україна» в судове засідання представника не направив, письмових заперечень не подав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.
Судом за згодою представника позивача проведено заочний розгляд справи.
Вивчивши матеріали справи слід зазначити наступне. Встановлено, що 28.10.2015 між сторонами укладено договір №001275 фінансового лізингу , предметом якого є транспортний засіб - TOYOTA RAV4 .
До підписання договору, 28.10.2015 позивачем було здійснено перерахування коштів на рахунок ТОВ "ЄВРОЛІЗИНГ УКРАЇНА" в розмірі 74 150 (сімдесят чотири тисячі сто п'ятдесят) гривень .
Позивач вказує на те, що перераховуючи на рахунок Відповідача 74 150 (сімдесят чотири тисячі сто п'ятдесят) був впевнений, що частково оплачує вартість автомобіля у розмірі 20% від його вартості.
Вирішуючи даний спір суд враховує правову позицію висловлену ВСУ у постанові від 16.12.2015р. (справа №6-2766цс15). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.
Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).
Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).
За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Під час розгляду позову ОСОБА_1 було встановлено, що договір нотаріально посвідчений не був, відповідач ліцензії на здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб не мав. Окрім того, умови договору в частині : відсутності відповідальності відповідача за невиконання умов договору ; можливості одностороннього розірвання договору у випадку неможливості придбання предмети лізингу; можливості відповідача не повертати грошові кошти отримані від споживача; відсутність можливості споживача впливати на предмет лізингу, а також сама обставина відсутності чіткого визначення предмету лізингу в договорі, свідчать про несправедливість договору в цілому .
Вказане переконує суд в обгрунтованості поданого позову, необхідності його задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 93, 203, 215, 216, 220, 227, 628, 799,808 ЦК України, п.17 ст.1, ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215,224-226 ЦПК України, суд -
позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним договір фінансового лізингу №001275 від 28.10.2015р. укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "ЄВРОЛІЗИНГ УКРАЇНА". Стягнути з ТОВ "ЄВРОЛІЗИНГ УКРАЇНА" на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 74 150,00грн. та судові витрати в розмірі 1 228,70грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня отримання його копії, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя Цокол Л.І.