Справа № 22а-7939 / 2006 Головуючий у їй інстанції - Боженко Л.В.
Категорія - 19 Доповідач - Прозорова М. Л.
18 грудня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Прозорової М.Л.
суддів- ЧубуковаО .П., Гокова П.В.
при секретарі- Горобець К.В
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -
ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2006 року , де ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що воно незаконне і необгрунтоване/а.с. 52-54/.
Рішенням Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2006 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду / ах. 48/,
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарга і заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що позивач тривалий час знаходився у трудових відносинах з шахтою «Павлоградська" ВАТ Павлоградвугілля" За час роботи в шкідливих умовах праці він отримав травми згідно акту про нещасний випадок НОМЕР_1 від 05.04.1977 року і НОМЕР_2 від 07.02.1980 р. Згідно висновку МСЕК від 09,11,1995 року йому було встановлено 25% втрати працездатності.
Встановлені обставини судом першої інстанції підтверджуються - довідкою МСЭК від 09.11.1995 року про встановлення позивачу 25% втрати працездатності, трудовою книжкою; актами про нещасні випадки від 05.04.1977 року7 і 05.04.1977 року , довідками про хвороби позивача; поясненнями сторін та іншими матеріалами справи / а.с.4-13/.
За таких обставин, в силу того, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем професійного захворювання на виробництві, а не Законом України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання", суд прийшов
до правильного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про стягнення страхової виплати за моральну шкоду
Доводи представника позивача в апеляційній скарзі про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання", не можуть бути прийняті до уваги, оскільки моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманої травми, - може бути відшкодована виходячи з вимог ст, 12 Закону України від 14.10.1992 року7 / з послідуючими змінами та доповненнями « Про охорону праці" та п. 11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяно працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (затверджених постановою Кабміну України від 23,06.1993 року № 472 - з послідуючими змінами та доповненнями ), а не виходячи з вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача в 1995 році, але він не скористався своїм правом на відшкодування моральної шкоди, у встановлений законом строк, а звернувся до суду з позовом про стягнення страхової виплати за моральну шкоду7 лише в лютому 2006 року.
Доводи представника позивача, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду7, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обгрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли 6 потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайоного суду Дніпропетровської області від 9 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу