"07" квітня 2016 р. м. Київ К/800/54820/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року у справі № 127/20621/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про скасування постанови по справі про адмінправопорушення, -
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Вінницькій області про скасування постанови від 21 серпня 2015 року №317 про накладення адміністративного стягнення по частині 1 статті 188-42 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначена постанова суперечить вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки винесена на підставі Акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 04.08.2015 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 04.08.2015 року, що стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності та винесення оскаржуваної постанови, без дотримання процедури складення останніх. Також позивач зазначає що він не є суб'єктом адміністративного проступку, оскільки будь-яких цегляних добудов до частини житлового будинку по АДРЕСА_1 він не здійснював, в зв'язку з тим, що не є власником або співвласником відповідного житлового будинку, а тому і не має права вчиняти жодних дій стосовно приведення частини житлового будинку по АДРЕСА_1 до вимог чинного законодавства.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2015 року, залишеною без змін ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав..
Суди першої і апеляційної інстанційзазначили, що позивач самовільно без розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації побудував цегляну прибудову до житлового будинку по АДРЕСА_1, чим порушив вимоги статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", що зафіксовано в Акті №456-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 05.06.2013р. та протоколі про адміністративне правопорушення від 05.06.2013р. Відповідальність за правопорушення передбачена статтею 97 КУпАП
За вчинене адміністративне правопорушення, передбачене статтею 97 КУпАП позивачем в добровільному порядку було сплачено штраф у розмірі 255,00 грн., згідно квитанції № від 07.06.2013р.
За фактом вчинення правопорушення позивачу, як забудовнику 05.06.2013р. винесений припис №7-Сл з вимогою привести об'єкт будівництва до вимог чинного містобудівного законодавства з визначенням строку на добровільне виконання до 05.10.2013 р.
Зі змісту Акту №811-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, державних стандартів і правил від 04.08.2015р. встановлено, що позивач не виконав вимоги припису №7-Сл від 05.06.2013р., а саме самочинно збудована прибудова до частини індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 не приведена до вимог чинного законодавства у встановлений термін до 05.10.2013р., що є порушенням вимог статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення Державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011р.
Відповідачем складений протокол про адміністративне правопорушення від 04.08.2015 року.
Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у Вінницькій області 21.08.2015 винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №317 від 21.08.2015 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що жодних та належних доказів, які б свідчили, що будівельні роботи проводилися на підставі дозвільних документів, виданих з урахуванням норм чинного містобудівного законодавства та проектної документації затвердженої належним чином позивачем не надано, а тому відповідачем правомірно складений протокол про адміністративне правопорушення від 04.08.2015 р. та винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення №317 від 21.08.2015 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.188-42 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначаються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Частиною першою статті 41 вказаного Закону визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.
Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 "Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" (із змінами і доповненнями, далі - Порядок).
Приписами пунктами 16, 17, 21 Порядку встановлено, що за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.
Суди першої та апеляційної інстанції при розгляді спору послалися на те, що позивачем не виконано вимоги припису №7-Сл від 05.06.2013р., а саме самочинно збудована прибудова до частини індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1 не приведена до вимог чинного законодавства у встановлений термін до 05.10.2013, чим порушено вимоги статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та підпункту 3 пункту 11 Порядку здійснення Державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553.
При цьому судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача щодо того, що він не є суб'єктом адміністративного проступку, оскільки будь-яких цегляних добудов до частини житлового будинку по АДРЕСА_1 він не здійснював, в зв'язку з тим, що не є власником або співвласником відповідного житлового будинку, а тому і не має права вчиняти жодних дій стосовно приведення частини житлового будинку по АДРЕСА_1 до вимог чинного законодавства.
Разом з тим судами першої та апеляційної інстанції не досліджені докази по справі, а саме, чи мало місце добудова до частини житлового будинку саме позивачем з врахуванням документів на право власності та технічного паспорту.
З урахуванням вищенаведеного судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності правової оцінки обставин у справі як судом першої інстанції та і судом апеляційної інстанції, що являється порушенням ст.ст.159,195 КАС України.
Відповідно до ст.227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Виходячи з наведеного судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи допущені порушення норм процесуального права, що не дає можливості суду касаційної інстанції визначитися у правильності їх висновків та правовій оцінці обставин у справі.
За таких обставин доводи касаційної скарги спростовують висновки судів першої і апеляційної інстанцій, тому касаційна скарга підлягає частковому задоволенню із скасуванням рішень судів першої та апеляційної інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 22 жовтня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2015 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді: