05 квітня 2016 року м. Київ К/800/47037/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Леонтович К.Г.,
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В.,
секретаря Коцюрби В.М.,
за участю представника Міністерство юстиції України Дудник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року у справі № 820/5948/15 за позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство юстиції України, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -
У червні 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби України, треті особи: Міністерство юстиції України, Куп'янська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №290-о "Про звільнення ОСОБА_2.", головного державного інспектора митного поста "Козача Лопань" Харківської митниці Державної фіскальної служби з займаної посади 14.05.2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади"; поновити його на посаді головного державного інспектора митного поста "Козача Лопань" Харківської митниці Державної фіскальної служби Харківської митниці ДФС України з дати звільнення - 14.05.2015 року; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою його звільнення було не зазначення ним у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік автомобіля марки DAEWW NUBIRA 2001 року випуску, який був позивачем проданий за дорученням іншій особі, а тому не відображений в декларації помилково.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року позов задоволений частково.
Скасований наказ начальника Харківської митниці Державної фіскальної служби України від 14.05.2015 р. №290-о "Про звільнення ОСОБА_2.", головного державного інспектора митного поста "Козача Лопань" Харківської митниці Державної фіскальної служби з займаної посади 14.05.2015 року з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".
Поновлений ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора митного поста "Козача Лопань" Харківської митниці Державної фіскальної служби Харківської митниці ДФС України з дати звільнення - 14.05.2015 року.
Стягнуто з Харківської митниці ДФС Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 14.05.2015 року по день ухвалення рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року змінене рішення суду першої інстанції.
Абзац третій рішення суду першої інстанції викладений в наступній редакції:
Стягнути з Харківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення -14.05.2015року по 29.07.2015року в розмірі 8 671,52 грн. (вісім тисяч шістсот сімдесят одну гривню 52 копійки).
В іншій частині постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2015р. по справі № 820/5948/15 залишена без змін.
Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Харківська митниця Державної фіскальної служби України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що з 25.12.2014р. позивач працював в органах державної митної служби, за останньою перед звільненням посадою головним державним інспектором митного поста „Козача Лопань" Харківської митниці. До цього часу перебував на різних посадах в митних органах з 10.03.1999р. по час звільнення.
Куп'янською ОДПІ щодо позивача була проведена перевірка відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України "Про очищення влади", вказаних у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік.
Під час проведення перевірки Куп'янською ОДПІ встановлено, що за позивачем на праві власності зареєстровані автомобілі. В той же час, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, позивачем автомобіль DAEWWO NUBIRA 2001 року випуску не зазначений.
У письмових поясненнях, наданих позивачем до Куп'янської ОДПІ, зазначено, що автомобіль DAEWWO NUBIRA 2001 був придбаний в 2006р. та 17.12.2007р. проданий за дорученням, а тому не відображений в декларації помилково.
За результатами перевірки достовірності відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", 20.02.2015 року Куп'янською ОДПІ складений висновок №1158/8/137-20-26-17-01-51 згідно якого встановлена недостовірність відомостей щодо майна, вказаного у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, наявній податковій інформації.
Наказом №290-о Харківської митниці ДФС України ОСОБА_2 14.05.2015р. звільнено з посади головного державного інспектора митного поста "Козача Лопань" Харківської митниці Державної фіскальної служби, з підстав передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади".
Суди першої і апеляційної інстанцій, задовольняючи частково позовні вимоги виходили з того, що органом на який покладений обов'язок щодо проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" мала бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у поданій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, а також врахований час набуття майна та відсутність законності джерел доходів на його придбання, а тому без встановлення зазначених обставин звільнення позивача відбулося неправомірно.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції послався на ті обставини, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід визначити розмір суми, яка підлягає стягненню.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1 Закону України „Про очищення влади" очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
На виконання п. 10 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 3 статті 1 Закону України „Про очищення влади" протягом 10 років з дня набрання чинності цим Законом, посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.
Вказана заборона, у відповідності до ч. 8 ст. 3 Закону України „Про очищення влади", зокрема, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на Посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Згідно з ч. 1,ч. 2 ст. 4 Закону України „Про очищення влади" особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону України „Про очищення влади" перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції", набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини 5 статті 5, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку (ч. 10 ст. 5 Закону).
Процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України „Про очищення влади", зазначених особами у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру (далі - декларація) визначається Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України „Про очищення влади", затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1100 від 03.11.2014 р., (далі - Порядок), яким передбачена процедура проведення органами Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) перевірки достовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України „Про очищення влади" (далі - відомості), зазначених особами, перелік яких наведений у пунктах 1 - 11 частини першої статті 2 Закону України „Про очищення влади" (далі - Закон), у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік (далі - декларація), за формою, встановленою Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - перевірка).
Згідно з п.3 зазначеного Порядку загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові:
1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи;
2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації, у тому числі копії трудової книжки особи, стосовно якої проводиться перевірка;
3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі, щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел;
4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей;
5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку;
6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України „Про очищення влади", за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.
Згідно з п. 4, 6 Порядку при проведенні перевірки використовується наявна в інформаційних ресурсах контролюючих органів податкова інформація, інформація, що міститься в податкових деклараціях платників податків (у разі їх подання відповідно до законодавства), інша інформація, що надійшла до контролюючих органів.
При перевірці контролюючим органом використовується інформація, надана особою, стосовно якої проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом контролюючого органу, а також інформація, що надходить від суб'єктів інформаційних відносин та платників податків (фізичних та юридичних осіб) в установленому законом порядку.
Отримана та узагальнена податкова інформація порівнюється на предмет її достовірності з даними, вказаними в декларації. За результатами такого порівняння встановлюється відсутність/наявність недостовірностей та/або невідповідностей між податковою інформацією та вказаними в декларації відомостями, а також відсутність/наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
Недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо особою, стосовно якої проводиться перевірка, не вказано або вказано неповну інформацію про таке майно (майнові права) у декларації.
Наявність невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел, вказується у висновку про проведення перевірки у разі, якщо вартість такого майна (майнових прав) перевищує суму доходів, отриманих із законних джерел.
За змістом п. 12 Порядку у разі встановлення за результатами перевірки недостовірностей та/або невідповідностей у будь-якому з розділів декларації контролюючий орган, крім одержання в межах своїх повноважень від державних органів, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації та копій необхідних документів щодо зазначених відомостей, протягом трьох робочих днів з дня виявлення таких недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, стосовно якої проводиться перевірка, повідомляє про них таку особу з метою отримання пояснень причин виникнення недостовірностей та/або невідповідностей та копій документів, які підтверджують зазначені у декларації відомості.
Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтвердні документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним контролюючим органом при підготовці висновку про результати перевірки.
Судами встановлено, що позивачем подана декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2013 рік, в якій не вказано про наявність у його власності автомобіля марки DAEWWO NUBIRA 2001 року випуску, також з цього приводу надані письмові пояснення до податкового органу.
Колегія суддів зазначає, що органи Державної фіскальної служби України здійснюють перевірку осіб, зазначених у пунктах 1-10 частини 1 ст. 2 Закону України „Про очищення влади", за двома критеріями: 1) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру. Тобто, чи все майно, набуте особою вказане у декларації; 2) відповідність вартості майна (майнових прав), набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел.
У висновку, який складається за результатами перевірки, орган Державної фіскальної служби України зобов'язаний зазначити чи була встановлена недостовірність або невідповідність по кожному із перелічених критеріїв, зокрема вказати чи все майно (майнові права), яке підлягає декларуванню, вказане особою у декларації та чи відповідає вартість цього майна отриманим із законних джерел доходам. При цьому, висновок про недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) або невідповідність вартості майна (майнових прав) отриманим доходам, з урахуванням пояснень особи стосовно якої здійснюється перевірка, повинен бути обґрунтованим та зробленим на підставі документів, які достовірно підтверджують такі недостовірність або невідповідність.
Вмотивований висновок, у якому встановлена недостовірність або невідповідність хоча б по одному із критеріїв, є безумовною підставою для звільнення особи із займаної посади.
Підтвердження законності джерел набуття доходів та відповідність вартості майна (майнових прав) цим доходам виключає застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України „Про очищення влади", відповідно до критерію, передбаченого частиною восьмою статті 3 Закону України „Про очищення влади", в зв'язку з тим, що застосування такої заборони можливо при встановленні перевіркою, зокрема недостовірності відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України „Про засади запобігання і протидії корупції", та/або невідповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, у разі, якщо таке майно (майнові права) було набуте (набуті) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, за відсутності підтвердження законних джерел набуття доходів.
Відповідно до ч.10 ст.5 Закону Закон України „Про очищення влади" у разі встановлення за результатами перевірки недостовірності відомостей, визначених пунктом 2 частини п'ятої цієї статті, орган, який проводив перевірку, протягом трьох робочих днів з дня виявлення всіх недостовірностей та/або невідповідностей, але не пізніше ніж на тридцятий день з дня отримання запиту та копії декларації особи, повідомляє про них особу, стосовно якої проводиться перевірка. Особа, стосовно якої проводиться перевірка, не пізніше ніж на п'ятнадцятий робочий день з дня отримання нею відповідного повідомлення надає письмове пояснення за такими фактами та підтверджуючі документи, які є обов'язковими для розгляду та врахування відповідним органом при підготовці висновку про перевірку.
Відповідно до ч. 14 ст.5 Закону України „Про очищення влади" керівник органу, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.
Виходячи із системного аналізу ст.ст.1,5 Закону України „Про очищення влади" та Порядку №1100 проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", при проведенні перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади, контролюючим органом мала бути встановлена не лише невідповідність відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, а відповідно до пунктів 1, 2 частини 5 статті 5 Закону - також врахований час набуття майна та відсутність законності джерел доходів.
Виходячи з наведеного суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що саме по собі неповне декларування наявного майна у осіб, відносно яких здійснюється перевірка, не може бути належною підставою для застосування до позивача Закону України „Про очищення влади" в частині звільнення з посади, при цьому необхідно застосовувати принципи, затверджені у вказаному Законі: верховенство права та законності та презумпції невинуватості:
З урахуванням викладеного відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу вийшов за межі наданих йому повноважень, дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного наказу, не кореспондуються з приписами ч.2 ст.19 Конституції України.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що при вирішенні питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом першої інстанції не був визначений розмір суми, яка підлягає стягненню.
Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Відповідачем наданий до суду апеляційної інстанції розрахунок середньоденної заробітної плати ОСОБА_2 станом на час звільнення, з якого вбачається, що його середньоденна заробітна плата складає 166,76 грн.
Таким чином, враховуючи дату звільнення позивача 14.05.2015р. та прийняття судового рішення про поновлення на посаді, апеляційним судом встановлено, що розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає сплаті ОСОБА_2, становить 8 671, 52 грн. ( 166,76 грн. х 52 робочих дні).
Враховуючи викладене, суди першої і апеляційної інстанцій дійшли до вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -
Касаційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, змінену постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року, та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: