06 квітня 2016 року м. Київ К/800/9175/16
Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України Карась О.В., розглянувши можливість відкриття касаційного провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2016 по справі №815/5434/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Одесавтотранс»
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
30.03.2016 (згідно штампу на поштовому конверті) Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області подала касаційну скаргу на судове рішення апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 214 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених ст. 212 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення строку касаційного оскарження.
Також, відповідно до ч. 5 ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак, всупереч вимогам ст. 213 Кодексу адміністративного судочинства України, до касаційної скарги документ про сплату судового збору не доданий.
При цьому до касаційної скарги додано клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю коштів на рахунках Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області.
Відповідно до ч. 1ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Розглянувши вказане клопотання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.
З 01.09.2015 набрав чинності Закон України від 22.05.2015 №484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким внесено зміни до Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
У зв'язку із зазначеним касаційна скарга має бути залишена без руху із встановленням строку для виправлення значених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 88, 106, ч. 3 ст. 108, ст.ст. 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про звільнення ії від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2016 по справі №815/5434/15 залишити без руху.
Надати скаржнику строк - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Суддя О.В. Карась