"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/43618/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Донця О.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року
у справі № П/811/4582/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема»
до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України
про визнання протиправним та скасування рішень
У грудні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Феросистема» (далі - ТОВ «Феросистема») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 04.12.2014 №№ 901050000/2014/000206/2, 901000003/2014/000207/2 та 901000003/2014/000208/2.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17.03.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що позивачем до Митниці було подано товаросупровідні документи та в деклараціях було задекларовано вартість спірного товару за нижчою ціною, ніж фактично було сплачено позивачем відповідно до наданих останнім платіжних доручень на суму 52 421 дол. США.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у зв'язку з неприбуттям належним чином повідомлених про час і місце судового засідання осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, 28.06.2013 між ТОВ «Феросистема» (Покупець) та ТОВ «Урал-Союз», Росія (Продавець), укладено контракт № УС-ФС/2013-D (далі - Контракт), відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар відповідно до Додатку в строки та на умовах зазначених в контракті.
Згідно з додатками від 22.09.2014 № 14 та від 06.10.2014 № 17 до Контракту Продавець зобов'язався відвантажити на адресу Покупця феросиліцій марки ФС45 у кількості 58,900 умовних тонн +/- 5% за 890 доларів США за умовну тону, враховуючи вартість упаковки.
04.12.2014 на підставі вищевказаних Контракту та додатків від 22.09.2014 № 14 та від 06.10.2014 №17 позивачем було заявлено до розмитнення три поставки товару феросиліцію марки ФС-45, у кількості 58,500 фізичних тонн на загальну суму 49 843,56 дол. США з поданням до Кіровоградської митниці вантажних митних декларацій №№ 901050000.2014.012884.001, 901050000.2014.012871.001 та 901050000.2014.012878.001.
При цьому, митна вартість товару заявлена позивачем за ціною Контракту (договору), тобто за основним методом відповідно до статті 58 Митного кодексу України.
Документи, подані Товариством на підтвердження митної вартості товару митному органу, перелічені у графі 44 митної декларації, а саме: міжнародну автомобільну накладну №0001205 від 27.11.2014, довідку № 65 від 20.11.2014, платіжне доручення № 61 від 06.10.2014, рахунок-фактура від 24.11.2014 № СФ-0000290, рахунок-фактуру (інвойс) №112704 від 27.11.2014, контракт № УС-ФС/2013-D від 28.06.2013, специфікацію № 14 від 22.09.2014, специфікацію № 17 від 06.10.2014, договір (контракт) про перевезення №097/14/ТР від 24.09.2014, міжнародну автомобільну накладну № 314596 від 27.11.2014, довідку № 66 від 20.11.2014, платіжне доручення № 58 від 06.10.2014, рахунок-фактура №СФ-0000287 від 24.11.2014, рахунок-фактура (інвойс) № 0001808 від 27.11.2014, довідка №64 від 20.11.2014, рахунок-фактура № СФ-0000289 від 24.11.2014, рахунок-фактура (інвойс) № 112706 від 27.11.2014, комерційну пропозицію (прайс-лист) № 1402 від 08.09.2014, сертифікати якості: № 455336 від 30.10.2014, № 455304 від 30.10.2014, № 455417 від 31.10.2014, декларації на товари країни відправлення №№ 10504030/281114/0009940, 10504030/271114/0009938 та 10504030/281114/0009945.
Відповідачем згідно з частиною третьою статті 53 МК України витребувано у Товариства додаткові документи з огляду на те, що подані позивачем документи не містили, на думку митників, всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару та містили наступні розбіжності:
- у комерційній пропозиції від 08.09.2014 № 1402 ТОВ «Урал-Союз» запропоновано ціну за базову тону феросиліцію ФС65 фракції 0-200 мм на рівні 880 USD за базову тону, що не відповідає вартості зазначеній в Контракті, доповненні до нього та в рахунку-фактурі;
- в рахунках-фактурах від 27.11.2014 № 112705, 112703, 112706 не вказані умови поставки продукції;
- в платіжних дорученнях від 09.10.2014 № 61, від 06.10.2014 № 58 номер інвойсу відрізняється від заявленого в митній декларації.
Також, як зазначив відповідач, в поданих до митного оформлення документах відсутні всі необхідні відомості щодо складових заявленої митної вартості товару (інформації про вартість завантаження товару на транспортний засіб, витрати на митне оформлення товару в країні відправлення).
Товариство заявило про неможливість надання додаткових документів, витребуваних митним органом, з огляду на їх відсутність.
04.12.2014 Кіровоградською митницею прийнято оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів №№ 901050000/2014/000206/2, 901000003/2014/000207/2 та 901000003/2014/000208/2, відповідно, здійснено коригування заявленої митної вартості товарів і встановлено, що митна вартість феросиліцію марки ФС-45 становить 949,30 дол. США. Митниця скоригувала митну вартість товару, що імпортується (феросиліцію ФС-45), із застосуванням методу 2а - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Вважаючи вказані рішення протиправними, Товариство звернулось до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив переважно з того, що первісно надані декларантом документи, обов'язковість надання яких для митного оформлення передбачена у частині другій статті 53 МК України, містили всі відомості щодо ціни товару і будь-яких розбіжностей у цих документах митним органом не було виявлено.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі, а рішення цих суддів вважає передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів серед іншого була наявність, на думку Митниці, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей, які не дають можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом через наявність сумнівів щодо достовірності даних, наведених у цих документах.
Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, окрім перелічених в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо безпідставності доводів Митниці стосовно наявності у неї обґрунтованих сумнівів правильності зазначення декларантом вартості ввезеного товару через відмінності даних у комерційній пропозиції від 08.09.2014 № 1402 ТОВ «Урал-Союз» і в Контракті; через відсутність у рахунках-фактурах від 27.11.2014 № 112705, 112703, 112706 умов поставки продукції.
Проте, ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно серед іншого дослідити та встановити порядок оформлення первинних документів та здійснення оплати відповідно до умов Контракту. Також суду необхідно перевірити, дослідити та надати правову оцінку доводам відповідача щодо фактичної сплати Товариством за ввезений товар коштів у сумі 52 421 дол. США згідно з платіжними дорученнями №№ 58, 61, тоді як до розмитнення відповідно до встановлених обставин справи було заявлено три поставки товару феросиліцію марки ФС-45 у кількості 58,500 фізичних тонн на загальну суму 49 843,56 дол. США.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 березня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 КАС України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
О.Є. Донець
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель