"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/46970/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Конюшка К.В.
суддів: Гончар Л.Я., Донця О.Є.
за участю:
секретаря Маджар О.М.
представника позивача неприбуття
представника відповідача Борисової Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства «Спецімпекс» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року
у справі № 820/6512/15
за позовом приватного підприємства «Спецімпекс»
до Харківської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправними та скасування рішень
У червні 2015 року ПП «Спецімпекс» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними і скасування рішень про коригування заявленої митної вартості товарів від 29.12.2014 №807000003/2014/002097/2; від 29.12.2014 №807000003/2014/002100/2; від 31.12.2014 №807000003/2014/002107/2; від 31.12.2014 №807000003/2014/002108/1; від 05.01.2015 №807000011/2015/000054/2; від 05.01.2015 №807000011/2015/000055/1; від 05.01.2015 №807000011/2015/000056/1; від 05.01.2015 №807000011/2015/000057/1; рішення про відмову визнати митну вартість, заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС від 26.03.2015 № 20-70-25-02/00-2/2311.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.08.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2015, у задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись зі вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП «Спецімпекс» оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник просив скасувати вказані судові акти з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована серед іншого тим, що у Митниці була наявна інформація про вартість ідентичних товарів на рівні 1,67 дол/кг, подібних товарів - на рівні 1,2 дол/кг, проте відповідач всупереч вимогам митного законодавства використав дані щодо розмитнення товару з кодом УКТЗЕД 5603149000 на рівні 2,39 дол/кг за резервним методом, не застосувавши при цьому методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Суди безпідставно спростували посилання позивача на те, що розмитнений за ціною договору товар, який поставлявся за митними деклараціями від 26.12.2014 №807100000/2014/054174 та від 31.12.2014 №807100000/2014/054643, поставлявся в складі однієї і тієї ж партії, що і скоригований товар, оскільки вартість транспортування для них однакова (доставлено в одному контейнері).
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Харківська митниця ДФС просила залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
10.03.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшло клопотання Митниці про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122-1 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, іншого учасника адміністративного процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.
Таким чином, прийняття рішення щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції є правом суду. Вказана норма не передбачає обов'язку проведення судового засідання в режимі відеоконференції в разі наявності про це клопотання сторони.
Зважаючи на те, що такий спосіб участі має винятковий характер, повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні.
Між тим, в клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції заявник не наводить об'єктивних причини, які фактично ускладнюють або роблять неможливою його участь в судовому засіданні суду касаційної інстанції, та не надано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.
Крім того, відповідно до частини другої статті 33 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
У цьому випадку особам, які беруть участь у справі, надіслано саме повістки-повідомлення. Отже, колегія суддів вважає, що участь представників осіб, які беруть участь у цій справі, у судовому засіданні 16.03.2016 не є обов'язковою.
Також Митницею клопотання заявлено з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 122-1 КАС України, оскільки воно надійшло до суду 10.03.2016, у той час як судове засідання призначено на 16.03.2016.
Враховуючи наведене, заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами попередніх інстанцій, у грудні 2014 року ПП «Спецімпекс» на виконання умов контракту №K-111212SF від 11.12.2012 імпортувало з Китаю на митну територію України чергову партію нетканих матеріалів, а саме: нетканні листи різної товщини; нетканні листи для устілок; велюр дубльований ЕВА; нетканий матеріал камбрелла дубльований ЕВА; трикотажне полотно «Повітряна сітка». 22.12.2014 товар було розміщено на митному складі за ЕМД від 22.12.2014 №807100000/2014/052995.
Весь товар було розбито на дрібні партії та задекларовано за наступними електронними митними деклараціями: ЕМД №807100000/2014/054172 від 26.12.2014; ЕМД №807100000/2014/054176 від 26.12.2014; ЕМД №807100000/2014/054687 від 31.12.2014; ЕМД №807100000/2014/054690 від 31.12.2014; ЕМД №807100000/2015/000115 від 05.01.2015; ЕМД №807100000/2015/000116 від 05.01.2015; ЕМД №807100000/2015/000117 від 05.01.2015; ЕМД №807100000/2015/000118 від 05.01.2015;
Митна вартість товарів була заявлена декларантом за ціною договору, відповідно до умов якого ціна товару визначається сторонами в Специфікаціях в доларах США за одиницю товару і включає в себе: вартість самого товару, пакування, маркування, завантаження, сертифікації, транспортування до порту призначення (відправлення), завантаження товару на судно, витрати пов'язані з виконанням митних процедур для експорту, мита, податки та інші збори, які підлягають сплаті при експорті товару. Товар поставляється на умовах FOB, Китай, м.Ксимен, Інкотермс 2000 року. Оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківській рахунок продавця в розмірі 100% передоплати від вартості партії товару, вказаній у відповідній Специфікації (п. 3.1 Контракту).
Митний орган направив декларанту повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. Позивач відмовився надавати витребувані відповідачем документи.
Харківська митниця ДФС за результатами опрацювання всіх наданих декларантом документів прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості за резервним методом. Товар випущено у вільний обіг за скорегованою вартістю.
Також судами установлено, що 26.12.2014 до підрозділу митного оформлення декларантом ТОВ «Франко Трейд» була подана від 26.12.2014 МД №807100000/2014/054176 на товар «чорне трикотажне основов'язане полотно «Воздушная сетка», що надійшов на адресу ПП «Спецімпекс» в рамках зовнішньоекономічної угоди з виробником товару від 11.12.2012 №К-111212SF.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості оцінюваного товару співробітниками відповідача були встановлені невідповідність умов оплат, зокрема: відповідно до умов договору - «доставка в течении 21 дня после получения предоплаты», проте фактично дата коносаменту - 02.11.2014, а дата оплати - 28.11.2014. Крім того, декларантом зазначена низька вартість транспортування 40-футового контейнера (на дату листа експедитора 24.11.2014 складає 1659 дол. США). Згідно з інформацією, викладеною в листі Посольства України в КНР від 19.09.2012 № 6156/10-200-1914 щодо вартості про тарифи на транспортування з КНР, надісланої до Державної митної служби та ДЗЕС МЗС України, вартість перевезення складає 3550 дол. США за 40-футовий контейнер.
З огляду на викладене Митниця витребувала додаткові документи, перелік яких передбачений статтею 53 Митного кодексу (далі - МК)України.
Оскільки позивач відмовився надавати витребувані відповідачем документа, а також у зв'язку з тим, що відповідача була відсутня інформації щодо транспортних витрат з Китаю, за наявністю у відповідача інформації, викладеної в листі Посольства України в КНР від 19.09.2012 № 6156/10-200-1914 щодо вартості про тарифи на транспортування з КНР, адресованому до Державної митної служби та ДЗЕС МЗС України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення від 29.12.2014 про коригування митної вартості оцінюваного товару №807000003/2014/002100/2 було прийняте митним органом у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Крім того, судами попередніх інстанцій установлено, що декларантом позивача - ТОВ «Франко Трейд» були подані митні декларації МД №807100000/2014/054172 від 26.12.2014; №807100000/2014 від 31.12.2014; №807100000/2014/054690 від 31.12.2014; №807100000/2015/000115 від 05.01.2015; №807100000/2015/000116 від 05.01.2015; №807100000/2015/000117 від 05.01.2015; №807100000/2015/000118 від 05.01.2015 на товар «неткані листи», код за УКТЗЕД 5603149000, що надійшов на адресу ПП «Спецімпекс» в рамках зовнішньоекономічної угоди з виробником товару від 11.12.2012 №К-111212SF.
За результатами порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, було встановлено, що задекларований позивачем за ціною угоди рівень митної вартості (1,33 дол. США/кг) був нижчим, ніж рівень митної вартості ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких було вже здійснено. Згідно з ціновою інформацією ЄАІС ДФСУ коливання рівня митної вартості складало від 2,39 дол. США/кг до 9,55 дол. США/кг.
Крім того, Митницею установлено, що зазначена вага в коносаменті та інвойсі складала 19033,00 кг, тоді як за митною декларацією вага брутто склала 20262,7 кг, а вага нетто - 20086,54 кг. Наданий позивачем лист про помилкову вагу не містить вказівки на правильні вагові дані - натомість містить посилання на відкоригований пакувальний лист, датований тією ж датою, що й лист, поданий до митного оформлення, а у якості номера пакувального листа вказаний номер інвойсу. У зв'язку з викладеним митний орган дійшов висновку, що вказані обставини унеможливлюють ідентифікацію спірного документу.
У кожному з оскаржуваних рішень графа 33 містить визначені Митним кодексом України обґрунтування неможливості визначення митної вартості за першими п'яти методами.
Судами установлено, що митні декларації від 26.12.2014 №807100000/2014/054174 та від 31.12.2014 №807100000/2014/054643 оформлені за ціною угоди у зв'язку з тим, що рівень митної вартості оцінюваного товару відповідав рівню митної вартості ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких було здійснено раніше за ціною угоди.
Водночас, в деклараціях від 26.12.2014 №807100000/2014/054174 та від 31.12.2014 №807100000/2014/054643 здійснювалось оформлення товару відмінного від товару, оформленого за ЕМД від 26.12.2014 №807100000/2014/054172, від 26.12.2014 №807100000/2014/054176, від 31.12.2014 №807100000/2014/054687, від 31.12.2014 №807100000/2014/054690, від 05.01.2015 №807100000/2015/000115 - №807100000/2015/000118, а саме: у деклараціях від 26.12.2014 №807100000/2014/054174 та від 31.12.2014 №807100000/2014/054643 оформлено «Велюр дубльований ЕВА...» код УКТЗЕД 59039091, за декларацією від 26.12.2014 №807100000/2014/054176 оформлено «Чорне трикотажне основ'язане полотно...» код УКТЗЕД 60053290, а за іншими деклараціями, за якими митну вартість скориговано, оформлений товар «Неткані листи...» код УКТЗЕД 5603149000.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Митниця обґрунтовано витребувала у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, а у зв'язку з ненаданням таких - правомірно прийняла оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись зі вказаними висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі, а рішення цих суддів вважає передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів була наявність, на думку митного органу, у наданих позивачем товаросупровідних документах розбіжностей, які не дають можливості визначити вартість ввезеного товару за основним методом через наявність сумнівів щодо достовірності даних, наведених у цих документах.
Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Частиною сьомою статті 54 МК України установлено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Отже, митний орган зобов'язаний довести об'єктивну неможливість застосування першого методу визначення митної вартості ввезеного позивачем товару на підставі наданих документів.
Згідно з частинами першою - третьою статті 57 МК України Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Отже, для застосування резервного методу визначення митної вартості товарів Митниця зобов'язана шляхом консультацій та відображення в рішенні про коригування митної вартості об'єктивно обґрунтувати неможливість застосування попередніх п'яти методів визначення митної вартості цього товару.
Згідно з частиною першою статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення судів попередніх інстанцій названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі у зв'язку з наступним.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною четвертою статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Суд касаційної інстанції вважає безпідставними доводи Митниці, які взяли до уваги суди попередніх інстанцій, що наявності у поданих позивачем документах розбіжностей в частині здійснення передоплати пізніше, ніж відбулось оформлення коносаменту, оскільки ці особливості господарських відносин між контрагентами жодним чином не впливають на формування ціни ввезеного товару, а оплата лише підтверджує заявлену митну вартість.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на дані листа Посольства України в КНР від 19.09.2012 № 6156/10-200-1914 щодо вартості про тарифи на транспортування з КНР, оскільки у цьому випадку транспортування мало місце вкінці 2014 року, тобто більше, ніж через два роки. Водночас, варто враховувати те, що складова транспортних витрат у вартості ввезеного без заперечень позивачем товару за митними деклараціями від 26.12.2014 № 807100000/2014/054174 та від 31.12.2014 №807100000/2014/054643, який транспортувався аналогічним із спірним товаром чином, у Митниці жодних сумнівів не викликала.
Також, на думку суду касаційної інстанції, позивач обґрунтовано довів розбіжності, які містились у декларації та товаросупровідних документах щодо ваги товару, проте Митниця не довела, яким чином відмінність у показниках загальної маси товару впливає на визначення ціни за одиницю (кілограм) цього товару. Водночас, приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не встановили, якою була фактична (поставлена) вага спірного товару.
На вказані вище обставини суди попередніх інстанцій помилково не звернули увагу.
Ураховуючи вказані положення правових норм адміністративного судочинства стосовно принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі та належності доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно серед іншого дослідити та встановити, в яких межах об'єктивно згідно з ціновою інформацією ЄАІС ДФСУ складало коливання рівня митної вартості спірного товару за кодом УКТЗЕД 5603149000 та надати правову оцінку діям Митниці у взаємозв'язку із положеннями приписів пункту 2 частини третьої статті 64 МК України.
Також для правильного вирішення цього спору потрібно дослідити, чи Митниця об'єктивно не могла застосувати у цьому випадку методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів чи методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів перш, ніж використала резервний метод під час прийняття оспорюваних рішень.
З огляду на викладене доводи касаційної скарги частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для її часткового задоволення та скасування рішень судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 220 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій під час прийняття рішень по суті спору у цій справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції
Касаційну скаргу приватного підприємства «Спецімпекс» задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2015 року в цій справі скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)
К.В. Конюшко
Судді
(підпис)
Л.Я. Гончар
(підпис)
О.Є. Донець
Згідно з оригіналом помічник судді М.Р. Мергель