31 березня 2016 року м. Київ К/800/39689/15
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
Олендера І.Я. (доповідача), Карася О.В., Рибченка А.О.,
секретар судового засідання Загородній А.А.,
за участю представника позивача Биструшкіна В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року,
У січні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сварог Ойл» (далі - позивач, ТОВ «Сварог Ойл») звернулось до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, правонаступником якої на час розгляду справи є Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, від 22.10.2014 року № 0002672201.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року, адміністративний позов задоволено.
Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем належним чином підтверджено реальність господарських операцій з його контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. У доводах касаційної скарги зазначає, що позивачем порушено вимоги пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на додану вартість. Посилається на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
ТОВ «Сварог Ойл», код ЄДРПОУ 37123341, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 20.05.2010 року за № 14151020000023744, та знаходиться за адресою: 79049, м. Львів, пр-т Червоної калини, 62 А, взяте на податковий облік 21.10.2010 року за № 28838, зареєстроване платником податку на додану вартість з 19.07.2010 року.
Посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків із ТОВ «Антарес» за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1093/13-50-22-01-17/37123341 від 06.10.2015 року (а.с. 13-30).
У вказаному акті зазначено про порушення позивачем вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 463404 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0002672201 від 22.10.2015 року яким позивачу визначено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 695106 грн., в тому числі за основним платежем 463404 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 231702 грн.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряє мий період позивач мав господарські відносини з ТОВ «Антарес» по виконанню зобов'язань за укладеним між зазначеними особами договору поставки.
З наявного в матеріалах справи договору №ДГ-0107-42 від 01.07.2014 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Антарес» на постачання бензину підвищеної якості та дизельного пального вбачається, що ТОВ «Антарес» (постачальник) зобов'язувався передати у власність ТОВ «Сварог Ойл» (покупець), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ, одиниця виміру - метрична тонна.
Згідно умов договору та умов поставки, бензин підвищеної якості та дизельне пальне поставлялися безпосередньо на АЗС, орендовані ТОВ «Сварог Ойл» на території м. Львова та Львівської області.
Нафтопродукти, придбані за договором поставки від 01.07.2014 року, перебували на зберіганні в ПАТ «»Дніпронафтопродукт» відповідно до договору зберігання № 0208/10-7 від 02.08.2010 року, укладеного між ВАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Сварог Ойл», та могли бути отримані останнім за наступними адресами: м. Клевань, вул. Мелещука, 8 ТОВ «ГЕД ВІЛС»; м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82, ПАТ НПК «Галичина».
Транспортування придбаних ТОВ «Сварог Ойл» нафтопродуктів підтверджується договором перевезення вантажів автомобільним транспортом і надання транспортно-експедиційних послуг укладених з перевізником ТОВ «Форлана».
Фактичний рух палива від постачальника до кінцевого споживача на мережі АЗС ТОВ «Сварог Ойл» повністю відображені в акті перевірки. Жодних зауважень до обсягу та оформлення первинних документів не зафіксовано.
На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором поставки позивачем надано до суду копії: договору поставки та договору перевезення, податкових накладних, акти приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортних накладних, ліцензій на виконання будівельних робіт, банківських виписок, сертифікати відповідності та інші документи.
Позивач здійснював оплату за отриманий товар шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.
Крім того, на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Антарес» було включено до Єдиного державного реєстру і перебували на обліку платника податків.
Вищенаведене свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Антарес».
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ «Антарес», оскільки реальність виконання взятих зобов'язань позивачем за укладеним договором, підтверджується первинними документами. Первинні документи у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарських операцій та їх вартісні і кількісні показники.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт № 175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Антарес», яким, на думку податкового органу, встановлено відсутність ТОВ «Антарес» за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання вказаним суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин зазначена юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання договори з метою забезпечення власної господарської діяльності, були належним чином зареєстровані.
Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2015 року у справі № 813/81/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: І.Я. Олендер
О.В. Карась
А.О. Рибченко
Повний текст виготовлено 05.04.2016 року