07 квітня 2016 року м. Київ К/800/7618/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Голосіївського районного суду м.Києва Первушиної Олени Сергіївни, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу №92-ОС від 01.10.2015,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 було залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 01.10.2015 №92-ОС в частині здійснення перерахунку та відрахування з заробітної плати судді нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період починаючи з 28.03.2015 є правомірним, оскільки виплата позивачу доплати за вислугу років не може здійснюватись за відсутності підстав, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасувано п. 2 наказу від 01.10.2015 №92-ОС голови Голосіївського районного суду міста Києва Первушиної Олени Вікторівни про здійснення перерахунку та відрахування із заробітної плати судді Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 безпідставно нарахованої та виплаченої надбавки за вислугу років за період, починаючи з 28 березня 2015 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про оплату праці», відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством.
В свою чергу, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» взагалі не регулює питання щодо порядку нарахувань та тим більше відрахувань із суддівської винагороди.
Відповідно до частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Враховуючи те, що вказані виплати здійснювались ОСОБА_1 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в м. Києві відповідно до наказів голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної О.С., добровільно, будь-яка рахункова помилка у розрахунках з боку Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві та голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної О.С. відсутня, також відсутня і будь-яка недобросовісність з боку позивача, то судова колегія дійшла висновку, що оскаржувані положення наказу від 01.10.2015 №92-ОС є неправомірними.
У касаційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м. Києві не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду апеляціїної інстанції залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що висноков колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду про те, що зі змісту положень статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вбачається, що голова суду не наділений правом скасовувати доплати до посадового окладу судді, оскільки такі доплати встановлюються виключно законом є помилковим, адже, фактично, оскаржені положення наказу голови суду спрямовані на приведення заробітної плати (суддівської винагороди) позивача у відповідність до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Ознак необґрунтованого застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку, що судом попередньої інстанцїї при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Голосіївського районного суду м.Києва Первушиної Олени Сергіївни, третя особа: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в м.Києві про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу №92-ОС від 01.10.2015.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Заїка