29 березня 2016 року м. Київ К/800/20627/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя:Вербицька О.В.
Судді: Лосєв А.М.
Маринчак Н.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р.
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р.
у справі № 808/458/14
за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма «Україна»
до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Сільськогосподарських виробничий кооператив «Агрофірма «Україна» (далі - позивач, СВК «Агрофірма «Україна») звернувся до суду з позовом до Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач, Приморська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 27.12.20013 р. №0096081715.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі Приморська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу СВК «Агрофірма «Україна», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Приморською ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку СВК «Агрофірма «Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2013 р., за результатами якої складено акт перевірки №99/08-17-22/03749922 від 06.12.2013 р.
В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, ст.4, п.п.6.1. п.6.1, п.6.1, п.6.4 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.81.1 ст.81 п.81.2, п.81.6 ст.81 п.81.7 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.193.1 ст.193, п.194.1 ст.194, п.209.1, п.209.2, п.209.6, п.209.11 ст.209 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов'язаннь по загальним деклараціям відповідних звітних періодів у розмірі 2722295,0 грн. внаслідок неправомірного віднесення сум податку на додану вартість від операцій з продажу продукції, яка була вирощена на основних фондах, які не відповідають п.209.6 ст.209 Податкового Кодексу України, та договори оренди по даним земельним ділянкам не відповідають вимогам діючого законодавства.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення № 0096081715 від 27.12.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 2238195,80 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 296760,14 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з акта перевірки, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог законодавства з огляду на те, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації.
Відповідно до пункту 209.6 статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
Умови, за яких сільськогосподарське підприємство втрачає право застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, встановлені пунктом 209.11 статті 209 Податкового кодексу України. Відповідно до вказаної норми, якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів/послуг, то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку.
Таким чином, визначальним для встановлення права особи застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість є дотримання сільськогосподарським товаровиробником критерію щодо питомої ваги сільськогосподарських товарів, яка має становити не менше 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом послідовних звітних податкових періодів сукупно.
При цьому сільськогосподарськими відповідно до пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України вважаються товари, зазначені у товарних групах 1 - 24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Відповідно, єдиними критеріями для віднесення товарів до сільськогосподарських для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість є належність цих товарів до певної товарної групи, а також створення цих товарів у процесі діяльності, визначеної пунктом 209.17 статті 209 Податкового кодексу України (які також визначаються за відповідними групами класифікатора видів економічної діяльності).
Якщо товари відповідають визначеним товарним групам та отримані в результаті здійснення діяльності, що відповідає визначеним видам, вони є сільськогосподарськими і повинні враховуватися при визначенні питомої ваги сільськогосподарських товарів для цілей застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. При цьому недотримання питомої ваги щодо реалізації сільськогосподарських товарів є єдиною підставою для застосування до сільськогосподарського товаровиробника правил загального режиму оподаткування податком на додану вартість. В інших випадках, зокрема, в разі недотримання вимог щодо оформлення земельних ділянок, які використовуються при виробництві сільськогосподарських товарів, відсутні підстави для застосування до особи загальних правил оподаткування податком на додану вартість.
З урахуванням викладеного, у податкових органів відсутні підстави для застосування будь-яких негативних наслідків до платників фіксованого сільськогосподарського податку та осіб, що застосовують спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість сільськогосподарської діяльності, у разі недотримання останніми норм земельного законодавства щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, якщо при цьому дотримано вимог законодавства податкового.
Отже, податковими органами не може бути прийнято рішення про скасування реєстрації платника фіксованого сільськогосподарського податку з тих підстав, що платником не дотримано вимог щодо реєстрації договорів оренди земельних ділянок, які використовуються для вирощування сільськогосподарської продукції рослинництва. Так само сільськогосподарська продукція рослинництва, вирощена платником фіксованого сільськогосподарського податку на будь-яких використовуваних ним земельних ділянках, у тому числі орендованих, незалежно від стану державної реєстрації відповідних орендних договорів, не може оподатковуватися за іншими правилами, ніж у режимі фіксованого сільськогосподарського податку.
Аналогічним чином відсутні підстави для визначення особі податкових зобов'язань із податку на додану вартість за правилами загального режиму в разі, якщо такою особою дотримано питому вагу сільськогосподарських товарів у загальному обсязі реалізації.
Водночас об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком відповідно до пункту 302.1 статті 302 Податкового кодексу України є площа сільськогосподарських угідь, надана платнику податку у власність чи користування, в тому числі на умовах оренди.
Отже, об'єктом оподаткування є ті сільськогосподарські угіддя, що перебувають у власності або в користуванні платника податку на будь-яких умовах, включаючи, але не обмежуючись, орендою.
При цьому зазначеною нормою не встановлено, що відповідні права на ділянки (зокрема, право користування) мають бути певним чином оформлені та зареєстровані.
З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відсутність належного оформлення земельних ділянок, зокрема, відсутність державної реєстрації відповідних договорів оренди, не є підставою для звільнення платника фіксованого сільськогосподарського податку від нарахування податку з площі всіх ділянок, що перебувають у його користуванні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.
За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1.Касаційну скаргу Приморської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.
2.Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2014 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 р. залишити без змін.
3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.В. Вербицька
Судді А.М. Лосєв
Н.Є. Маринчак