03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
Справа № 754/612/15-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/4640/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Ярошенко С.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
7 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,
при секретарі - П'ятничук В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: фізична особа підприємець ОСОБА_7, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Ганна Олександрівна про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, -
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.
З метою забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно - за адресою: АДРЕСА_1, пл.,0,1000 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1) та заборонено ОСОБА_6 та ОСОБА_9 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження та обтяження нерухомого майна: за адресою: АДРЕСА_1, пл. 0, 1000 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1) шляхом передачі в оренду, іпотеку, заставу, вносити до статутного фонду товариства тощо.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що у січні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 20 квітня 2015 року № 467 та просив суд визнати недійсним правочин, укладений між ОСОБА_10, яка діяла від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 20 квітня 2015 року, визначеного як договір дарування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з його фіктивністю та ухиленням ОСОБА_6 від виконання своїх цивільно-правових обов'язків.
Представником позивача разом із вказаним позовом подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд накласти арешт на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1000 га з цільовим призначенням - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (кадастровий номер НОМЕР_1), заборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження та обтяження нерухомого майна шляхом передачі в оренду, іпотеку, заставу, вносити до статутного фонду товариства, посилаючись в обґрунтування заяви на те, що ОСОБА_6 належним чином не виконано своїх цивільно-правових обов'язків в частині сплати коштів за продаж частки у статутному капіталі у розмірі 40% за 8000000 грн. відповідно до договору купівлі-продажу від 17 грудня 2014 року №1491.
На момент вчинення правочину між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ця частка за згодою сторін та ринковою вартістю оцінювалася саме в такому розмірі, а укладення фіктивного договору дарування земельної ділянки від 20 квітня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі №467 спрямовано, на думку позивача, на ухилення та уникнення ОСОБА_6 від виконання умов договору купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ «Торговий дім «Камілла» та сплатити ОСОБА_5 грошові кошти за 40% частки.
Зазначив, що забезпечення позову є вкрай необхідною мірою до вирішення спору про визнання недійсним договору дарування по суті, враховуючи велику суму боргу, яку має ОСОБА_6 перед ОСОБА_5, СПД ОСОБА_7 та іншими кредиторами. ОСОБА_6 та ОСОБА_4 мають можливість реалізувати належне їм майно, що, у разі відсутності у ОСОБА_6 достатніх грошових коштів, призведе до унеможливлення та утруднення виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
За ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомленні відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції вважав її обґрунтованою.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що підстави для забезпечення позову відсутні, оскільки не вжиття зазначених вище заходів може в майбутньому призвести до утруднення виконання рішення.
Згідно роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно задоволено заяву про забезпечення позову, що права позивача не порушені та він не є стороною договору дарування, оскільки позивачем заявлено вимогу щодо фіктивності договору дарування зазначеної вище земельної ділянки та наявності у дарувальника цивільно-правових обов'язків перед позивачем, а у разі відчуження земельної ділянки, виконання рішення суду в майбутньому буде утрудненим.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують та не впливають на їх правильність.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2016 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді