"30" березня 2016 р. Справа № 914/3823/15
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Швець О.В.
у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» на рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року по справі №914/3823/15 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» про стягнення штрафних санкцій в сумі 15 111,27 грн. за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвторсплав»
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Також до Господарського суду Львівської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» із зустрічною позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» про стягнення штрафних санкцій в сумі 15111,27 грн.
Господарський суд Львівської області (суддя Сухович Ю.О.) рішенням від 21 грудня 2015 року у справі №914/3823/15 відмовив у задоволенні первісного і зустрічного позовів.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що при укладенні спірного договору сторонами було досягнуто згоди щодо порядку визначення ціни за якою здійснюється продаж товару. Суд зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Платником пені може виступати лише особа, що несе грошові зобов'язання перед своїм контрагентом. Оскільки обов'язок відповідача за зустрічним позовом щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, відтак позовна вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення за порушення строку поставки товару за договором не підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3823/15 в частині зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» про стягнення штрафних санкцій в сумі 15111,27 грн. задоволити.
Вважає, що рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсності.
Надалі апелянт подав суду додаткові обґрунтування до апеляційної скарги. Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні зустрічного позову помилково застосував норми закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», в той час, як повинен був застосовувати норми Цивільного та Господарського кодексів України (ст. 611 ЦК України, ст.ст. 216, 217, 231 ГК України).
Ухвалою від 17 лютого 2016 року Львівський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвторсплав» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС».
Про розгляд справи учасникам процесу повідомлено належним чином. Суд направляв поштову кореспонденцію ОСОБА_1 «АГРО-КС» на адресу, яка зазначена у Спеціальному витягу з ЄДРПОУ як місцезнаходження юридичної особи (52600, Дніпропетровська область, Васильківський район, смт. Васильківка, вул. Комсомольська, 44). Поштовий конверт із ухвалою суду повернуся без вручення із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ», матеріали справи і вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3823/15 слід залишити без змін з таких підстав.
Позивач покликаючись на ч. 1 ст. 203, ч. 3 ст. 215, ст. 216, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст.ст. 180, 189 ГК України, просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу №5-п, укладений 10.09.2015р. товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО-КС” з товариством з обмеженою відповідальністю “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ” з тих підстав, що сторони договору не погодили ціну за якою здійснювався продаж товару, а отже не досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторонам (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За умовами ст.ст. 627, 628, 632 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Згідно зі статтею 180 ГК України зміст договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Ціна є істотною умовою господарського договору (ч. 2 ст. 189 ГК України).
З матеріалів справи слідує, що 10 вересня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю “АГРО-КС” (продавець) і товариство з обмеженою відповідальністю “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ” (покупець) уклали договір № 5-п купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язувався поставити та передати у власність покупця продукцію, іменовану надалі «товар», а покупець - прийняти і оплатити її на умовах цього договору.
Згідно п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується в накладних на відвантаження товару. Загальна сума цього договору визначається сумою всіх накладних на поставки за цим договором.
Відповідно до п. 2.1. договору покупець за цим договором здійснює оплату товару за домовленістю сторін.
За умовами п. 3.1. договору поставка товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підтвердження продавцем заявки покупця (усної або письмової, в тому числі по факсу, електронній пошті) на поставку товару. Підтвердження направляється покупцю факсом, електронною поштою, або іншим способом, який є прийнятним для сторін договору.
Згідно п. 4.1. та п. 4.2. договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін. Даний договір укладено строком на 1 (один) календарний рік. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору за один місяць до закінчення строку його чинності договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.
Відповідно до п. 8.1. договору, цей договір укладено у двох оригінальних примірника, що мають однакову юридичну силу, один для покупця, один для продавця.
За умовами п. 8.4. договору сторони та їх представники стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору на термінології українською мовою та його правові наслідки, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, їх волевиявлення є вільним і відповідає їх внутрішній волі, а також те, що договірне носить характеру фіктивного та удаваного правочину. Ціна договору, за твердженням сторін відповідає їх дійсним намірам.
Згідно п. 8.5. договору сторони та їх представники також стверджують, що не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково, не страждають на захворювання, що перешкоджають усвідомленню ними суті цього договору.
З урахуванням приписів закону і змісту договору № 5-п купівлі-продажу, такий відповідає вимогам закону щодо істотних умов договору купівлі-продажу, у тому числі сторони досягли згоди щодо порядку визначення ціни за якою здійснюється продаж товару.
На виконання договору купівлі-продажу №5-п позивач неодноразово поставляв відповідачу товар, а відповідач цей товар прийняв - усього на загальну суму 20627100,00 грн. згідно видаткових накладних:
- №ПХ-2309/69 від 23.09.2015р. на суму 702 000,00 грн.;
- №ПХ-2309/70 від 23.09.2015р. на суму 947 700,00 грн.;
- №ПХ-2309/71 від 23.09.2015р. на суму 912 600,00 грн.;
- №ПХ-2309/67 від 23.09.2015р. на суму 900 900,00 грн.;
- №ПХ-2309/68 від 23.09.2015р. на суму 854 100,00 грн.;
- №ПХ-2209/63 від 22.09.2015р. на суму 783 900,00 грн.;
- №ПХ-2209/64 від 22.09.2015р. на суму 795 600,00 грн.;
- №ПХ-2109/74 від 21.09.2015р. на суму 994 500,00 грн.;
- №ПХ-2109/75 від 21.09.2015р. на суму 865 800,00 грн.;
- №ПХ-2109/73 від 21.09.2015р. на суму 713 700,00 грн.;
- №ПХ-2109/70 від 21.09.2015р. на суму 737 100,00 грн.;
- №ПХ-2109/72 від 21.09.2015р. на суму 924 300,00 грн.;
- №ПХ-2109/71 від 21.09.2015р. на суму 912 600,00 грн.;
- №ПХ-2109/77 від 21.09.2015р. на суму 877 500,00 грн.;
- №ПХ-2109/78 від 21.09.2015р. на суму 936 000,00 грн.;
- №ПХ-2109/76 від 21.09.2015р. на суму 760 500,00 грн.;
- №ПХ-1809/71 від 18.09.2015р. на суму 865 800,00 грн.;
- №ПХ-1809/72 від 18.09.2015р. на суму 982 800,00 грн.;
- №ПХ-1809/70 від 18.09.2015р. на суму 725 400,00 грн.;
- №ПХ-1509/111 від 15.09.2015р. на суму 725 400,00 грн.;
- №ПХ-1509/113 від 15.09.2015р. на суму 994 500,00 грн.;
- №ПХ-1509/112 від 15.09.2015р. на суму 854 100,00 грн.;
- №ПХ-1409/187 від 14.09.2015р. на суму 865 800,00 грн.;
- №ПХ-1409/111 від 14.09.2015р. на суму 994 500,00 грн., які підписані та скріплені печатками уповноважених представників сторін.
Поставка позивачем товару за договором купівлі-продажу №5-п від 10.09.2015р. підтверджується й наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними: №1490 від 23.09.2015р.; №1485 від 23.09.2015р.; №1493 від 22.09.2015р.; №1496 від 21.09.2015р.; №1524 від 21.09.2015р.; №1514 від 21.09.2015р.; №1535 від 18.09.2015р.; №1541 від 15.09.2015р.; №1517 від 24.09.2015р. з відміткою відповідача (відповідальної особи вантажоодержувача) ОСОБА_1 “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ” про отримання товару.
Крім того, відповідач за первісним позовом (ОСОБА_1 “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ”) надав суду першої інстанції договір про переведення боргу, укладений 29 вересня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО-КС” (первісний кредитор) з товариством з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРСПЛАВ” (новий кредитор). Договір підписали сторони, а також боржник - товариство з обмеженою відповідальністю “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ”.
За умовами цього договору новий кредитор стає кредитором боржника за договором №5-п від 10 вересня 2015 року на суму 20627100,00 грн. (п. 1.).
Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов'язується перед новим кредитором належно виконати зобов'язання боржника, що викладені в угоді.
Згідно з п. 4 договору про переведення боргу в момент підписання договору здійснюється перехід права вимоги (визначеного у п. 1. договору) первісного кредитора до нового кредитора.
У момент підписання договору первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються за договором (п. 5 договору переведення боргу).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже правильним є висновок суду першої інстанції про те, що договір від 29 вересня 2015 року хоча й має назву про переведення боргу, однак за своєю правовою природою є договором про заміну кредитора у зобов'язанні.
На підтвердження факту оплати за товар, поставлений згідно договору купівлі-продажу №5-п від 10.09.2015р., відповідач надав копії платіжних доручень: №22 від 29.09.2015р. на суму 2996000,00 грн.; №23 від 29.09.2015р. на суму 5004000,00 грн.; №24 від 30.09.2015р. на суму 4000000,00 грн.; №26 від 01.10.2015р. на суму 750000,00 грн.; №27 від 01.10.2015р. на суму 1000000,00 грн.; №33 від 06.10.2015р. на суму 211000,00 грн.; №34 від 07.10.2015р. на суму 1770000,00 грн.; №35 від 08.10.2015р. на суму 2300000,00 грн.; №38 від 13.10.2015р. на суму 2000000,00 грн.; №46 від 19.10.2015р. на суму 300000,00 грн.; №48 від 19.10.2015р. на суму 295772,00 грн. Отримувачем коштів у цих платіжних дорученнях вказано товариство з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРСПЛАВ”, підстава платежу - оплата по договору про заміну боржника у зобов'язанні від 29.09.2015р.
Проте, як вірно відмічено судом першої інстанції, названі платіжні доручення не містять відмітки про проведення платежів банком, а інших належних доказів оплати відповідач не подав, відтак, відсутні підстави для висновку про оплату товару, поставленого відповідачу за договором купівлі-продажу №5-п від 10 вересня 2015 року.
Разом з тим сторони виконували інші умови договору, а саме позивач поставив товар, а відповідач його прийняв; ціна товару вказана у видаткових накладних. Отже при укладенні спірного договору сторони у п. 2.1. погодили та досягнуто згоди, що ціна товару вказується в накладних, а загальна сума визначається сумою всіх накладних за договором, що підтверджує досягнення сторонами усіх істотних умов договору.
Відтак доводи позивача про невідповідність договору вимогам закону є безпідставними, а висновок Господарського суду Львівської області щодо відмови у задоволенні первісного позову товариства з обмеженою відповідальністю “АГРО-КС” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №5-п від 10 вересня 2015 року законний і обґрунтований.
Щодо зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-КС» про стягнення штрафних санкцій в сумі 15111,27 грн.
У зустрічному позові відповідач (ОСОБА_1 “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ”) просив суд стягнути з позивача (ОСОБА_1 “АГРО-КС”) 15111,27 грн. пені за прострочення поставки товару за договором купівлі-продажу №5-п від 10 вересня 2015 року. Підставою вимог називає умови укладеного сторонами договору купівлі-продажу №5-п, зокрема п. 3.1., 5.2., а також ст.ст. 526, 610, 612 ЦК України, ст. 230 ГК України.
Згідно з п. 3.1. договору купівлі-продажу №5-п поставка товару здійснюється протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня підтвердження продавцем заявки покупця (усної або письмової, в тому числі по факсу, електронній пошті) на поставку товару. Підтвердження направляється покупцю факсом, електронною поштою, або іншим способом, який є прийнятним для сторін договору.
Згідно з п. 5.2. договору купівлі-продажу №5-п за прострочення поставки товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості недопоставленого в строк товару за кожен день прострочення.
11 вересня 2015 року ОСОБА_1 “УКРМЕТАЛ ПЛАСТ” звернулося до ОСОБА_1 “АГРО-КС” із заявкою (пропозицією) на поставку товару (продукції), а саме лист товщиною від 10 до 25 мм ДСТУ EN 13599:2013 в кількості 176,3 т, терміном до 21 вересня 2015 року.
ОСОБА_1 “АГРО-КС” листом підтвердило прийом до виконання вищенаведеної заявки покупця на поставку товару (лист товщиною від 10 до 25 мм ДСТУ EN 13599:2013 в кількості 176,3 т, терміном до 21 вересня 2015 року).
Проте, позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 “АГРО-КС” порушив умови п. 3.1. договору купівлі-продажу, прострочивши поставку товару (продукції), а саме:
- за видатковими накладними №ПХ-2209/63 від 22.09.2015р. на суму 783900,00 грн., №ПХ-2209/64 від 22.09.2015р. на суму 795 600,00 грн. - на один календарний день на загальну суму 1579500,00 грн.;
- за видатковими накладними №ПХ-2309/69 від 23.09.2015р. на суму 702000,00 грн., №ПХ-2309/70 від 23.09.2015р. на суму 947700,00 грн., №ПХ-2309/71 від 23.09.2015р. на суму 912 600,00 грн., №ПХ-2309/67 від 23.09.2015р. на суму 900 900,00 грн., №ПХ-2309/68 від 23.09.2015р. на суму 854100,00 грн. - на два календарні дні на загальну суму 4317300,00 грн.
На підставі п. 5.2. договору купівлі-продажу №5-п відповідач нарахував позивачу 15111,27 грн. пені за прострочення поставки товару.
Відповідно до вимог частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, законодавець розділив підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення штрафу та пені залежно від порушеного боржником зобов'язання, а також визначив способи нарахування штрафу і пені - пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Оскільки обов'язок відповідача щодо поставки товару не є грошовим зобов'язанням, відтак позовна вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення за порушення строку поставки товару за договором не підлягає до задоволення.
Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановляючи оскаржене рішення Господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору.
Отже, рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3823/15 є обґрунтованим, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженого судового рішення немає.
Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Рішення Господарського суду Львівської області від 21 грудня 2015 року у справі №914/3823/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТАЛ ПЛАСТ» без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.
суддя Кордюк Г.Т.