04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" квітня 2016 р. Справа№ 911/4246/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Кур'ята В.В. - дов. № 19/3-02/141 від 19.11.2015р.
від відповідача: не з'явились
від третьої особи: Андишула А.М. - дов. № 01/44-848Д від 18.12.2015р.
Калінін М.В. - дов. № 01/44-845Д від 18.12.2015р.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2015р.
у справі № 911/4246/15 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк
України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 1»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Енергоринок»
про звернення стягнення на предмет застави
В судовому засіданні 04.04.2016р. відповідно до ст. ст. 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
У вересні 2015р. Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 1» про звернення стягнення на предмет застави.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011р., а тому просив в рахунок часткового погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011р., яка станом на 08.09.2015р. становить 2 168 575, 69 доларів США, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 1 506 804, 83 доларів США; прострочена заборгованість за процентами - 211 632,57 доларів США; нараховані проценти за період з 01.09.2015р. по 07.09.2015р. (включно) - 3 178,74 доларів США; пеня за несвоєчасне погашення кредиту - 374 994,78 доларів США; 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту -31 732,48 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату процентів - 36 399,88 доларів США; 3% річних за несвоєчасну сплату процентів - 3 832,41 доларів США; та 23 614,55 гривень, з яких: прострочена заборгованість за комісійною винагородою - 16 000,00 грн.; пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 2 737,75 грн.; 3% річних за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 303,77 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату комісійної винагороди - 4 573,03 грн., звернути стягнення на предмет застави за Договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011р., укладеним між АТ «Ощадбанк» та ТОВ «КРАЙМІА СОЛАР 1», а саме: належне ТОВ «КРАЙМІА СОЛАР 1» на підставі Договору №6413/02 від 29.09.2010р. право грошової вимоги до Державного підприємства «Енергоринок» у сумі 835 370, 57 гривень за продану в березні 2014р. електроенергію.
Перевести на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» право грошової вимоги ТОВ «КРАЙМІА СОЛАР 1» до Державного підприємства «Енергоринок» здійснити платежі за продану у березні 2014р. електроенергію у сумі 835 370, 57 гривень за Договором №6413/02 від 29.09.2010р., укладеним між ТОВ «КРАЙМІА СОЛАР 1» та ДП «Енергоринок».
Ухвалою Господарського суду місті Києва від 15.10.2015р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство «Енергоринок».
Рішенням Господарського суду Київської області від 12.11.2015р. у справі №911/4246/15 у позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що з 01.04.2014р. зупинено виконання зобов'язань між відповідачем та третьою особою, відповідач на даний час не наділений правом вимагати оплати реалізованої за договором електричної енергії, а третя особа звільнена від зобов'язання за цим договором на термін дії непереборної сили і усунення їх наслідків.
З урахуванням зупинення дії Договору, термін остаточної оплати електричної енергії, купованої у березні 2014р., який мав б настати 15.04.2014р., на сьогодні не настав.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки у відповідача є право грошової вимоги, воно виникло і існує, висновок Торгово-промислової палати не є підставою для звільнення від виконання зобов'язання, право грошової вимоги не припиняється у зв'язку з наявністю обставин непереборної сили і таке право може бути переведено (відступлено) на користь позивача, наявні у третьої особи труднощі з виконання розрахунків з відповідачем, який знаходиться на території АРК, за придбану в березні 2014р. електроенергію, будуть відсутні після переведення права вимоги на позивача, вважає, що постанова КМУ № 148 від 07.05.2015р. не може розглядатись як підстава для відмови в переведенні такого права на позивача.
Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» 07.12.2015р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Куксов В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 03.02.2016р.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції склад колегії суддів змінювався, розгляд справи у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався, останній раз на 04.04.2016р.
03.02.2016р. до відділу документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування доказів, а 02.03.2016р. заява про уточнення цього клопотання, відповідно до якої позивач просив витребувати у ДП «Енергоринок» Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2014р., складений та підписаний між ТОВ «Крайміа Солар 1» та ДП «Енергоринок» відповідно до умов договору купівлі-продажу електроенергії № 6413/02 від 29.09.2010р., а також документи на підтвердження обсягу перерахованих коштів ДП «Енергоринок» на користь ТОВ «Крайміа Солар 1» за придбану в березні 2014 року електроенергію.
Відповідно до ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується, обставини, що перешкоджають його наданню, підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація, обставини, які може підтвердити цей доказ.
Отже, відповідач має довести суду неможливість самостійно надати певні докази у справі, і тому існує необхідність звернення до суду з відповідним клопотанням згідно ст. 38 ГПК України.
Оскільки позивачем не доведено (не обґрунтовано належними та допустимими доказами, такими як письмові звернення до позивача щодо надання Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2014р. та інформації щодо обсягу перерахованих коштів, відмова третьої особи у їх наданні тощо), в суді першої інстанції таке клопотання не заявлялось, і у його задоволенні не відмовлялось, хоча представники позивача приймали участь у засіданнях суду першої інстанції, колегія суддів за вказаних обставин справи не вбачає підстав для задоволення поданого клопотання.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2016р. підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Представники третьої особи судовому засіданні апеляційної інстанції 04.04.2016р. заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 04.04.2015р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).
Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (позивач, банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 1» (відповідач, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 493/31/2.
В подальшому до вказаного кредитного договору вносились зміни та доповнення, зокрема, додатковими договорами № 1 від 29.09.2011р., № 2 від 01.12.2011р., № 3 від 31.05.2012р., № 4 від 28.09.2012р., № 5 від 31.07.2013р.
Відповідно до п. 2.1. кредитного договору (зі змінами та доповненнями) банк зобов'язується надати на умовах цього договору, а позичальник зобов'язується отримати та належним чином використовувати та повернути у передбачені цим договором строки кредит у розмірі не більше 1 704 968, 00 доларів США (додатковий договір № 5 від 31.07.2013р.) та сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначеним цим договором.
Сторони також підтверджують, що на день підписання цього договору заборгованість за основною сумою боргу за кредитним договором складає 13 564 658, 00грн.
Згідно п. 2.2 кредитного договору (зі змінами та доповненнями) кредит надається одноразово з остаточним терміном повернення не пізніше 07.02.2021р. На період здійснення зміни валюти зобов'язань за цим договором кредитні кошти надаються у вигляді відновлювальної кредитної лінії. Відразу після закінчення операції зі зміни валюти зобов'язань і до закінчення строку дії цього договору кредитування здійснюється у вигляді не відновлювальної кредитної лінії.
Сторони погодили погашення кредиту в строки згідно з таким графіком: щомісячно, рівними частинами (п. 2.3. кредитного договору (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до п. 2.7.1. кредитного договору (зі змінами та доповненнями) проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки в розмірі 11% річних у доларах США, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.
Згідно п. 2.10 кредитного договору за надання банківських послуг позичальник сплачує винагороду банку за обслуговування кредиту. Сплата комісійної винагороди здійснюється щомісячно, в розмірі 1 000, 00 грн. до 5 числа місяця, наступного за звітним.
Пунктом 3.3.1. кредитного договору сторони погодили, що банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання позичальником взятих на себе обов'язків та недотримання умов, передбачених цим договором та/або документами забезпечення, вимагати негайного повернення суми кредиту та всієї суми нарахованих процентів за користування кредитом (разом з будь-якими іншими нарахованими сумами або сумами, що підлягають сплаті за цим договором), у тому числі, але не виключно, якщо: позичальник вчасно не сплатив суму кредиту, її частину або проценти за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.
Відповідно до 3.4.1 кредитного договору підставою для визначення суми і підстав повернення кредиту або будь-якої неповерненої позичальником банку частини кредиту (включаючи суми нарахованих процентів та інших платежів) є виписки з рахунків, відкритих у банку для обліку заборгованості позичальника за цим договором по кредиту, нарахованих процентах та інших платежах.
Згідно п. п. 5.3.1, 5.3.2 кредитного договору позичальник зобов'язаний належним чином виконувати всі умови вказаного договору та взяті на себе цим договором зобов'язання; точно у строки, обумовлені вказаним договором, погашати кредит та сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов'язань за договором, на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, як це передбачено у договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.
Банком було виконано свої зобов'язання за кредитним договором щодо надання позичальнику кредиту траншами.
Керуючись пп. пп. 5.3.1, 5.3.2 п. 5.3 та пп. 7.1.1 п. 7.1 кредитного договору, позивач, в порядку пп. 3.3.2. п. 3.3 кредитного договору, вимогою № №55/2-06/75 від 02.12.2014р. повідомив ТОВ «КРАЙМІА СОЛАР 1» про відкликання кредиту та необхідність здійснити повне погашення кредиту (включаючи основну суму боргу, нараховані та несплачені проценти за користування кредитом, що підлягають сплаті позичальником на користь банку відповідно до умов кредитного договору) не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту вручення вимоги.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору АТ «Ощадбанк» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до «Крайміа Солар 1» про стягнення заборгованості (справа № 911/5587/14).
Рішенням Господарського суду Київської області від 30.01.2015р. у справі №911/5587/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 1» на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором №493/31/2 від 28.09.2011р. в розмірі 1 639 373,94 доларів США (станом на 13.01.2015р. за курсом НБУ - 25 852 927,03 грн.) та 9 320,41 грн., з яких: 1 506 804,83 доларів США прострочена заборгованість за кредитом, 101 284,92 доларів США прострочена заборгованість за процентами, 8 000,00 грн. прострочена заборгованість за комісійною винагородою, 20 736,77 доларів США пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 7 420,54 доларів США пеня за несвоєчасну сплату процентів, 619,88 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 2 256,91 доларів США проценти за несвоєчасне погашення кредиту, 869,97 доларів США проценти за несвоєчасну сплату процентів, 75,53 грн. процентів за несвоєчасну сплату комісійної винагороди, 625,00 грн. втрат від інфляції за несвоєчасну сплату комісійної винагороди), а також 73 080, 00 грн. судового збору.
У відповідності до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.
Оскільки відповідачем зобов'язання за кредитним договором виконані не були, його загальний розмір заборгованості за Кредитним договором №493/31/2 від 29.09.2011р. станом на 08.09.2015р. становить - 2 168 575, 69 доларів США.
Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №493/31/2 від 28.09.2011р. (по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів, передбачених кредитним договором) 28.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк» (позивач, заставодержатель за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крайміа Солар 1» (відповідач, заставодавець за договором) укладено договір застави майнових прав №493/31/2-4, до якого в подальшому вносились зміни та доповнення, зокрема, додатковими договорами №1 від 31.10.2012р. та №2 від 31.07.2013р.
Відповідно до п. 1.1. договору застави предметом застави виступає належне заставодавцю на підставі контрактів право вимагати від Боржників здійснення платежів на користь заставодавця за поставлені (або такі що будуть поставлені) Боржникам товари (виконані чи надані послуги), в розмірі та в строки, передбачені умовами Контрактів, укладених між заставодавцем та боржниками.
В заставу за цим договором передаються як права вимоги, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і право вимоги, що виникнуть у заставодавця в майбутньому.
Контрактами за договором застави майнових прав є Договір купівлі-продажу електроенергії №6413/02 від 29.09.2010р., укладений між ТОВ «Крайміа Солар 1» та Державним підприємством «Енергоринок».
Боржником у розумінні договору застави майнових прав є ДП «Енергоринок» (Контрагент заставодавця за договором купівлі-продажу електроенергії).
Таким чином, предметом застави виступають майнові права - право грошової вимоги за Договором купівлі-продажу електроенергії №6413/02 від 29.09.2010р., укладеним між ТОВ «Крайміа Солар 1» та Державним підприємством «Енергоринок».
Сторони погоджуються з тим, що на момент укладення цього договору договірна вартість предмету застави становить 463 862, 93 євро, в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на 31.10.2012р.р. складає 4 805 864, 41 грн. (п. 1.2. договору застави (зі змінами та доповненнями)).
Пунктом 3.2 договору застави передбачено, що у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання, воно (зобов'язання) або будь-яка його частина не будуть виконані, а також в інших випадках, передбачених цим договором та/або законодавством, заставодержатель реалізує своє право застави шляхом звернення стягнення на предмет застави в порядку, визначеному цим договором та законодавством.
Відповідно до пп. 5.2.3 п. 5.2 договору застави заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання (або відповідна їх частина) не будуть виконані, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання заставодавцем будь-якого з своїх обов'язків, передбачених цим договором та/або кредитним договорами та/або іншими договорами з позичальником та/або майновими поручителями.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011р., а тому просив в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 493/31/2 від 28.09.2011р., яка станом на 08.09.2015р. становила 2 168 575, 69 доларів США, звернути стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 493/31/2-4 від 28.09.2011р., а саме на належне відповідачу на підставі договору № 6413/02 від 29.09.2010р. право грошової вимоги до третьої особи в сумі 835 370, 57 грн. за продану в березні 2014р. електроенергію.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Крім того, за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, йдеться про грошову вимогу до ДП «Енергоринок» у сумі 835 370,57 грн. за продану у березні 2014 року електроенергію на підставі договору №6413/02 від 29.09.2010р., укладеного між відповідачем та третьою особою.
Листом №01/71-3343 від 31.03.2014р. третя особа у відповідності до п. 6.4. договору № 6413/02 від 29.09.2010р. повідомила ТОВ «Крайміа Солар1» про зупинення виконання зобов'язань за договором №6413/02 від 29.09.2010р. з 01.04.2014р. згідно п. 6.2 Договору (при настанні обставин непереборної сили Сторони звільняються від виконання зобов'язання за цим Договором на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків) (копія міститься в матеріалах справи).
Згідно п. 6.3 Договору №6413/02 від 29.09.2010р., наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідною довідкою Торгово-промислової палати України.
В матеріалах справи наявний висновок №741/05-4 про обставини непереборної сили, виданий 28.03.2014р. Торгово-промисловою палатою України, в якому ТПП засвідчує про обставини непереборної сили на території Автономної Республіки Крим з 27.02.2014р., які продовжують діяти по теперішній час. Дату закінчення терміну дії обставин непереборної сили на момент видачі даного висновку встановити неможливо.
Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що з 01.04.2014р. зупинено виконання зобов'язань між ДП «Енергоринок» та ТОВ «Крайміа Солар 1» за договором купівлі-продажу електричної енергії від 29.09.2010р. №6413/02, а не припинено, як помилково вважає позивач (апелянт).
З огляду на викладене, на термін дії обставин непереборної сили і усунення їх наслідків (п. 6.2 Договору №6413/02 від 29 вересня 2010р.) ТОВ «Крайміа Солар 1» не наділене правом вимагати оплати реалізованої за договором електричної енергії, а ДП «Енергоринок» звільнене на даний час від зобов'язань з оплати за цим Договором.
Відступлення права вимоги полягає в передачі кредитором належного йому на підставі зобов'язання права (вимоги) іншій особі. Відтак, іншій особі може бути передано тільки право, що належить кредитору, відсутнє на даний час право грошової вимоги, не може бути передано протягом всього періоду дії обставин непереборної сили.
Водночас, у відповідності до п. 4.2 Договору №6413/02 від 29.09.2010р. із змінами, внесеними Додатковою угодою №7999/02 від 30.12.2011р. до Договору, остаточний розрахунок за куплену ДПЕ у ВАД електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим. Таким, чином з урахуванням зупинення виконання зобов'язань за даним Договором з 01.04.2014р., термін остаточної оплати електричної енергії купованої у березні 2014 року, який мав би настати 15.04.2014р., на сьогодні не настав.
Крім того, 07.05.2014р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №148 «Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя», відповідно до п.3 якої «Оптовий постачальник не здійснює закупівлю електричної енергії в її виробників, які розташовані на тимчасово окупованій території, та не проводить розрахунків з такими виробниками, зокрема з погашення заборгованості минулих періодів». Ця постанова набирає чинності з 1 червня 2014р. та діє до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.
Отже, постановою КМУ від 07.05.2014р. №148 закріплена пряма заборона на проведення розрахунків із Відповідачем, зокрема, погашення заборгованості минулих періодів, а отже відступлення права грошової вимоги, іншому суб'єкту, в даному випадку Позивачу з метою реалізації відповідного права на отримання грошових коштів за цією вимогою, прямо суперечить постанові КМУ №148 від 07.05.2014р.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість заявлених ПАТ «Державний ощадний банк України» вимог про звернення стягнення на предмет застави та переведення на позивача права грошової вимоги відповідача до третьої особи на здійснення платежів за продану у березні 2014р. електроенергію в сумі 835 370, 57 грн. за договором № 6413/02 від 29.09.2010р.
Решта доводів апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, висновки місцевого господарського суду відповідають встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 12.11.2015р.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до суду позов, який містить вимогу майнового характеру - про звернення стягнення на предмет застави, а також вимогу немайнового характеру - про переведення права грошової вимоги щодо здійснення платежів за продану електроенергію.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Так, враховуючи наведене, а також приписи Закону України «Про судовий збір» сума судового збору, яка повинна бути сплачена скаржником за подання даної апеляційної скарги, становить 15 123, 42 грн. та розраховується наступним чином: 13 748, 56 грн. (ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (12 530, 56 грн. за вимогу майнового характеру + 1 218, 00 грн. за вимогу немайнового характеру) * 110% (при поданні апеляційної скарги) = 15 123, 42 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи апелянтом до апеляційної скарги додано платіжне дорученням № 4378 від 27.11.2015р. про сплату судового збору лише в розмірі 13 783, 62 грн., в той час як рішення оскаржується в повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, керуючись приписами ч. ч. 1-4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та п.2.23. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», колегія суддів вважає за необхідне додатково стягнути в дохід Державного бюджету України з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України судовий збір у розмірі 1 339, 80 грн. (15 123, 42 грн. - 13 783, 62 грн.) за розгляд судом апеляційної скарги.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого Господарського суду України від 02.03.2016р. у справі № 911/4248/15.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2015р. у справі № 911/4246/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.11.2015р. у справі № 911/4246/15 залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12г, код ЄДРПОУ 00032129) в дохід Державного бюджету України 1 339, 80 грн. недоплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.
5. Матеріали справи № 911/4246/15 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко