33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"06" квітня 2016 р. Справа № 918/78/16
Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Фермерського господарства "АКО"
до Приватного підприємства "Юмалс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО"
про визнання недійсним договору
За участю представників сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 6 від 07.12.2015р.);
Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 8 від 09.03.2016 р.);
Від третьої особи: не з'явився.
Фермерське господарство "АКО" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Юмалс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО", про визнання недійсним Договору №07/1/2016 "Відступлення права вимоги за кредитними договорами" від 14.01.2016р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що Договір №07/1/2016 "Відступлення права вимоги за кредитними договорами" від 14.01.2016р. слід визнати недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки його умови суперечать актам цивільного законодавства. Крім того, за твердженням позивача, вказаний правочин порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому він звернувся до суду з відповідною вимогою.
15.03.2016р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого останній зазначає, що проти позовних вимог заперечує та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.30-33).
В судовому засіданні 07.04.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов.
В судовому засіданні 07.04.2016р. представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО", явки повноважного представника в судове засідання 07.04.2016р. не забезпечила, незважаючи на те, що належним чином була повідомлена про місце, дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (а.с.56).
Крім того суд зазначає, що вимоги ухвали суду від 15.03.2016р. про надання оригіналів Договорів для огляду в судове засідання сторонами не виконані, оригінали Договорів суду для огляду ненадані.
Дослідивши зібрані у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд
14 січня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" (далі - Первісний кредитор) та Приватним підприємством "Юмалс" (далі - Новий кредитор) укладено Договір №07/1/2016 "Відступлення права вимоги за кредитними договорами", згідно якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору свої Права вимоги до Боржників за Кредитними договорами в обсязі та умовах, що існують на момент укладення цього Договору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору.
Позивач - Фермерське господарство "АКО" вважає, що вказаний правочин порушує його права та охоронювані законом інтереси, а тому звернулось до суду з позовом про визнання його недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Згідно положень ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи є визнання правочину недійсним (частина 2 п. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").
Відповідно до пункту 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків, а також наявність його порушених прав внаслідок укладення такого договору.
Як встановлено судом, між відповідачем та третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ ІНВЕСТ-КРЕДО" був укладений Договір №07/1/2016 "Відступлення права вимоги за кредитними договорами" від 14.01.2016р., предметом якого є відступлення права вимоги за кредитними договорами (кредитним договором № 15 від 04.02.2011р. та кредитним договором №" 81 від 21.04.2008р.).
Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст.513, 514 ЦК України).
Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов'язанні, не впливає на зміст самого зобов'язання і заміна сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника. При цьому наведеними нормами цивільного законодавства не встановлено вимог щодо платності відступлення права вимоги, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити, що спростовує відповідні доводи позивача.
Під час судового розгляду справи судом не встановлено, що оспорюваний правочин укладено сторонами з порушенням вимог чинного законодавства, а сам факт заміни сторони у зобов'язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника (позивача у справі).
Слід також зазначити, що оспорюваний позивачем правочин був предметом судового дослідження у справі № 918/148/15 за наслідком якого ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016р. встановлено відповідність цієї угоди чинному законодавству та здійснено заміну сторони у справі - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укоопспілка" на його процесуального правонаступника - Приватне підприємство "Юмалс".
За таких обставин, твердження позивача про порушення сторонами у зобов'язанні положень ст. 203 ЦК України, як на підставу для визнання оспорюваного правочину недійсним, не знайшло свого підтвердження, а відтак визнається судом безпідставним.
Крім того не знайшло свого підтвердження і посилання позивача про наявність підстав вважати оспорюваний правочин удаваним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, дослідивши подані позивачем докази та зміст оспорюваного договору, судом встановлено, що його умови не порушують прав та охоронюваних законом інтересів позивача та не суперечать вимогам чинного законодавства, що є необхідною умовою для визнання правочину недійсним, згідно ст. 215 ЦК України.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених вимог та про відмову у позові, з покладенням судових витрат на позивача у справі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Повне рішення складено "11" квітня 2016 року.
Суддя Романюк Р.В.