79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" квітня 2016 р. Справа № 2/37/5022-513/2011
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого-судді: Данко Л.С.,
Суддів: Дубник О.П.,
ОСОБА_1,
При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», № 31/13-574 від 12.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1012/16 від 02.03.2016 р.),
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року
за скаргою № 31/13-166 від 19.01.2016р. Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, м. Тернопіль,
у справі № 2/37/5022-513/2011 (суддя Боровець Я.Я.),
порушеній за позовом: Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», м. Тернопіль,
про стягнення заборгованості в сумі 546787,29 грн.
За участю представників сторін:
від апелянта/позивача/стягувача: не прибув,
від відповідача/боржника: не прибув,
від органу, дії якого оскаржуються: не прибув.
Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило. Технічна фіксація судового процесу - не проводилася.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 березня 2016 року, справу № 2/37/5022-513/2011 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Дубник О.П., Кузь В.Л.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», № 31/13-574 від 12.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1012/16 від 02.03.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 23.03.2016 року, про що сторони та відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 98, 99, 100).
22.03.2016 року розпорядженням в. о. керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду за № 61 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 2/37-5022-513/2011 та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів, вищезазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючий суддя Данко Л.С., судді: Дубник О.П. та Матущак О.І.
Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу суду) розгляд даної справи почався спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).
З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 04.04.2016 р., про що сторони та орган, дії якого оскаржуються були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 130-131/зворот).
У судове засідання, яке відбулось 04.04.2016 р., представник апелянта - не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, на виконання вимог ухвал суду, подано довідку з Управління державного казначейства України у Личаківському районі міста Львова № 03-58/221 від 30.03.2016 р. про те, що ДК «Газ України» сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 487 від 12.02.2016 р. в сумі 1378,00 грн. та зараховано в дохід Державного бюджету 12.02.2016 р. на рахунок 31216206782006 за кодом бюджетної класифікації доходів 22030001. Також через канцелярію суду 04.04.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/2557/16, апелянтом подано лист № 31/13-1179 від 01.04.2016 р. з клопотанням про розгляд справи без участі представника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (ОСОБА_2І.).
Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі № 2/37/5022-513/2011 та передати скаргу на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.20111 р. з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. № 2/37/5022-513/2011 з матеріалами справи на розгляд до Господарського суду Тернопільської області (а. с. 101-102).
Також апелянтом, через канцелярію суду, подано (надіслано по-пошті)(а.с. 120) доповнення до апеляційної скарги № 31/13-834 від 03.03.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1861/16 від 09.03.2016 р.), яке було надіслано у порядку ст. 56 ГПК України іншим учасникам процесу (докази на а.с. 116, 117, 118, 119), в якому, апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2016 р. по справі № 2/37/5022-513/2011 та направити матеріали справи № 2/37/5022-513/2011 до Господарського суду Тернопільської області для розгляду по суті (а. с. 110-114).
Представник відповідача/боржника в судове засідання не прибув, вимог ухвали суду не виконав, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення 14.03.2016 р. за № 46008 04972678 (а. с. 98) та наступною рекомендованою кореспонденцією згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Представник державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, в судове засідання не прибув, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду, ним подано лист № 11504 від 31.03.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/2556/16 від 04.04.2016 р.) з додатками: копія акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню від 19.11.2013 р., копія акту від 23.11.2012 р. та копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р.
З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.
Частиною другою статті 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.
Як уже було зазначено у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. прийнято апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», № 31/13-574 від 12.02.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/1012/16 від 02.03.2016 р.) до провадження та розгляд справи ухвалою суду від 23.03.2016 р. було відкладено, про що сторони та відділ державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції були належним чином повідомлені рекомендованою поштою згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України.
Однак, в судове засідання, яке відбулось 04.04.2016 р., представники сторін та органу, дії якого оскаржуються, не прибули.
Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін та органу, дії якого оскаржуються бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).
Крім того, як уже було вище зазначено у цій постанові, на адресу Львівського апеляційного господарського суду апелянтом надіслано лист № 31/13-1179 від 01.04.2016 р. з клопотанням про розгляд справи без участі представника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.03.2016 р. (п. 4 резолютивної частини) зобов'язано відповідача/боржника подати довідку з ЄДРПОУ, письмовий, документально та нормативно обґрунтований відзив (заперечення) на апеляційну скаргу, однак вимог ухвали суду відповідачем/боржником не виконано.
Згідно статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення (ухвали) в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 2/37/5022-513/2011 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників: позивача/стягувача/апелянта, відповідача/боржника та Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 р. у справі № 2/37/5022-513/2011 (суддя Боровець Я.Я.) відмовлено Дочірній компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за №28112627 від 30.12.2011 р., викладеному у скарзі № 31/13-166 від 19.01.2016р. (вх. № 3996 від 25.01.2016 р.) та скаргу № 31/13-166 від 19.01.2016 р. (вх.№3996 від 25.01.2016р.) Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишено без розгляду (п. п. 1, 2 резолютивної частини ухвали) (а. с. 83-88).
Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 10.02.2016 р. у даній справі, Апелянт (Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі № 2/37/5022-513/2011 та передати скаргу на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р. з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. № 2/37/5022-513/2011 з матеріалами справи на розгляд до Господарського суду Тернопільської області (а. с. 101-102). Також апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги № 31/13-834 від 03.03.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/1861/16 від 09.03.2016 р.), в якому останній просить задовольнити апеляційну скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України», скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10.02.2016 р. по справі № 2/37/5022-513/2011 та направити матеріали справи № 2/37/5022-513/2011 до Господарського суду Тернопільської області для розгляду по суті (а. с. 110-114).
Апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті ухвали було порушено норми процесуального права, без врахування всіх обставин справи, а тому вона підлягає скасуванню.
Вважає, що приймаючи оскаржувану ухвалу про залишення скарги без розгляду місцевий господарський суд фактично ухилився від дослідження усіх обставин справи з метою всебічного та об'єктивного розгляду справи та надав перевагу доказам однієї сторони, що на думку апелянта є грубим порушенням ст. 4-3 ГПК України.
У доповненнях до апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що приймаючи ухвалу про відмову у поновленні строку суд першої інстанції посилався на те, що скаржником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця.
Як вбачається з доповнень до апеляційної скарги, апелянт звертає увагу суду на те, що постанову про закінчення виконавчого провадження стягував не отримував, хоча на думку апелянта така постанова (оригінал) повинна бути направлена рекомендованим листом, що суперечить статті 31 Закону України «Про виконавче провадження», крім того, покликається на те, що ним постанови про відкриття виконавчого провадження апелянтом теж не було отримано, що позбавило стягувача ознайомитись із матеріалами виконавчого провадження, стверджує, що про закінчення виконавчого провадження стягувачу стало відомо з телефонної розмови з державним виконавцем.
У доповненнях до апеляційної скарги апелянт покликається на те, що у зв'язку із вищенаведеним, стягувач/апелянт звернувся до начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції зі скаргою, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р. № 28112627 винесена з порушенням Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», а дії державного виконавця суперечать нормам чинного законодавства, однак, 15.01.2016 р. на адресу апелянта надійшов лист від начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, в якому зазначалось, що провести перевірку виконавчого провадження № 28112627 не можливо, оскільки виконавче провадження, згідно акту про вилучення документів, які не підлягають для зберігання, було знищено, що слугувало для скаржника підставою, для звернення 19.01.2016 р. до Господарського суду Тернопільської області з відповідною заявою на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління.
Я стверджує апелянт, він звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою на дії державного виконавця, після отримання ним, 15.01.2016 р. листа начальника Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ від 03.12.2015 р. № 53180 06-34/17 про розгляд поданої ним скарги в порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» на дії державного виконавця, оскільки заява до суду на дії державного виконавця була подана скаржником за три дні, що свідчить про те, що скаржником у передбаченому законом порядку було дотримано вимоги ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», відтак на думку апелянта, місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання скарги на дії державного виконавця дійшов помилкового висновку про ненадання стягувачем доказів на поважність пропуску цього строку, при цьому суд не врахував вищенаведеного, а тому, на думку апелянта, безпідставно, відмовив у задоволенні клопотання і скаргу залишив без розгляду.
Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що у зв'язку із закінченням виконавчого провадження державний виконавець повинен був на адресу місцевого господарського суду надіслати постанову про закінчення виконавчого провадження разом із оригіналом наказу, однак такі докази судом не було досліджено, в результаті чого було прийнято незаконну ухвалу суду та враховуючи вищенаведене апелянт вважає, що згідно Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також Конституції України основним принципом є виконання судового рішення.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 травня 2011 р. по справі № 2/37/5022-513/2011 (суддя Колубаєва В.О.) позов задоволено, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (вул. Чернівецька, 54-А, м. Тернопіль, Ідентифікаційний код 21155959) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, Ідентифікаційний код 31301827) 424356,43 грн. заборгованості, 94866,87 грн. інфляційних втрат, 27563,99 грн. 3% річних, 5467,87 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (п. 1 резолютивної частини рішення) (а. с. 48, 49-50).
Зазначене рішення набрало законної сили, відтак 14.06.2011 р. по справі № 2/37/5022-513/2011 Господарським судом Тернопільської області видано наказ про примусове виконання рішення (а. с. 51).
25.01.2016 року за вхідним місцевого суду № 3996 (а.с. 61), Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України», в порядку ст. 121-2 ГПК України, звернулась до Господарського суду Тернопільської області із скаргою за № 31/13-166 від 19.01.2016р. (№ вх. 3996 від. 25.01.2016 р.) на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції по справі 2/37/5022-513/2011. Заяву до суду скаржник надіслав по-пошті, дата відправки рекомендованої кореспонденції, згідно відтиску штампа на конверті - 20.01.2016 р. (а.с. 79).
Зі скарги стягувача вбачається, що Дочірня компанія «Газ України» НАК «Нафтогаз України» просить: прийняти скаргу ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» до розгляду; визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р. за №28112627 при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. по справі 2/37/5022-513/2011; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р. за №28112627 винесену державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. по справі 2/37/5022-513/2011; зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №28112627 та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.
Окрім того, у вищезазначеній скарзі, скаржник/стягувач просить суд визнати причини пропуску строку на оскарження поважними та відновити пропущений процесуальний строк для подачі скарги на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, однак місцевим господарським судом скаргу Державної компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» у поновленні строку на оскарження дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції було відмовлено та скаргу залишено без розгляду.
Колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які викладено в ухвалі Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі № 2/37/5022-513/2011, з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 50, ч. ч. 2-4 ст. 51 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця.
У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.
Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.
Приписами статті 121-2 ГПК України, сторонам надано десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС. При цьому законодавцем встановлено, що останній обчислюється протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК України судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання. При цьому, у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження. (аналогічна правова позиція викладена у п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р, з наступними змінами та доповненнями).
Згідно ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визначити причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому, поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.
Про відновлення попущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала (ч. 2 ст. 53 ГПК України).
Слід зазначити, що за вимогами Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не порушено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи не підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.
Зі змісту скарги № 31/13-166 від 19.01.2016р. (вх.№3996 від 25.01.2016р.) вбачається, що предметом оскарження є дії державного виконавця при винесенні постанови та, відповідно, сама постанова про закінчення виконавчого провадження за № 28112627 від 30.12.2011 р.
Згідно ч. 3 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (редакція чинна на момент прийняття постанови) визначено, що про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскільки відомостей про дату отримання стягувачем (скаржником) постанови про закінчення виконавчого провадження за № 28112627 від 30.12.2011 р. винесеної державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у поданій скарзі не вказано, місцевим судом ухвалою суду від 28.01.2016 р. зобов'язано було ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надати письмові документально підтверджені відомості щодо дати отримання постанови про закінчення виконавчого провадження за № 28112627 від 30.12.2011р. винесеної державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, та надати суду належним чином засвідчену копію оскаржуваного документа.
Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно із приписами ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» (станом на час винесення постанови про закінчення ВП № 28112627) вбачається, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до наведеного, твердження апелянта/стягувача, що ним не було отримано постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 28112627, яка, на його думку, мала бути скерована стягувану рекомендованим листом, що є порушенням ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», спростовуються приписами чинного законодавства, які діяли у зазначений період.
Тому вказані вище твердження апелянта колегією суддів до уваги не приймаються, як такі, що не заслуговують на увагу суду.
Як вбачається з доповнень до апеляційної скарги та скарги на дії державного виконавця, апелянт/стягувач посилається на те, що 25.11.2015 р., в порядку ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», він звернувся до начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції зі скаргою на дії державного виконавця, так як вважав, що постанова про закінчення виконавчого провадження № 28112627 від 30.12.2011р. винесена з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію», а дії державного виконавця суперечать нормам чинного законодавства, тому зазначає, що скористався правом оскарження дій державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при цьому, посилається на позицію Європейського суду про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а тому вважає, що строк оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 28112627 від 30.12.2011р. пропущений з поважних причин.
Однак, з таким твердженням апелянта колегія суддів погодитися не може, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Отже, подавши на виконання у відповідні органи виконання судових рішень наказ господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. у справі № 2/37/5022-513/2011 про стягнення з ВАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» відповідної грошової суми, що апелянтом не заперечується, та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, останній вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження, відтак в силу Закону України «Про виконавче провадження» не позбавлений був права, як сторона виконавчого провадження, знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, тощо, однак, як вбачається із поданих суду скарг, останній з червня 2011 р. (апелянтом не надано суду доказів з зазначенням дати звернення з завою до органів ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження у цій справі) по 15.11.2015 р. не вживав жодних заходів щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, перебігом виконання наказу господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011 р. у справі № 2/37/5022-513/2011. Інших доказів в цій частині суду, апелянтом/стягувачем - не представлено.
Згідно ч.8. ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги, начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, десятиденний строк на подання скарги на дії Державної виконавчої служби відраховується з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Як зазначає скаржник, йому стало відомо про наявність оскаржуваної постанови 25.11.2015р., тобто з моменту звернення зі скаргою до начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, а скарга № 31/ 13-166 від 19.01.2016 р. (вх. № 3996 від 25.01.2016 р.) на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції.
Згідно журналу вхідної кореспонденції зазначена скарга надійшла на адресу Господарського суду Тернопільської області 25.01.2016 р., була відправлена скаржником до суду по-пошті, згідно відтиску штампа на конверті - 20.01.2016 р. (а.с. 79).
Подання учасником виконавчого провадження скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, інших посадових осіб органу Державної виконавчої служби начальникові відділу, якому підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу Державної виконавчої служби вищого рівня (стаття 82 Закону України "Про виконавче провадження") не може бути підставою для відмови в прийнятті скарги господарським судом, оскільки на відповідні правовідносини поширюється юрисдикція суду (статті 55, 124 Конституції України) (аналогічна правова позиція викладена у п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 р, з наступними змінами та доповненнями).
Враховуючи вищенаведене, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про те, що звернення до начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції зі скаргою не перешкоджало стягувачу (скаржнику) звернутися до суду, проте він своїм правом у встановлені процесуальним законодавством строки (визначені ст. 121-2 ГПК України) не скористався, а тому місцевий суд дійшов висновку, що обставини наведені стягувачем (скаржником) у поданій скарзі № 31/13-166 від 19.01.2016 р. (вх. № 3996 від 25.01.2016 р.), яка скаржником була відправлена до суду по-пошті, 20.01.2016 р., не є поважними, пов'язаними з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій та об'єктивно непереборними підставами для поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження.
Тобто скаржник без поважних причин, з дня, коли йому стало відомо, як стверджує сам апелянт, про ухвалення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, з 25.11.2015 р. по дату відправки заяви на дії органу виконання судових рішень до суду - 20.01.2016 р., пропустив встановлений законом десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності органів ВДВС.
Тим більше, що апелянт/стягувач у скарзі № 31/13-166 від 19.01.2016 р. (вх. № 3996 від 25.01.2016 р.) відправленій до суду 20.01.2016 р., не оскаржував дій чи бездіяльності Начальника Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ, у цій заяві скаржником оскаржуються лише дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ (п.п. 1, 3, 4 та 5 прохальної частини скарги № 31/13-166 від 19.01.2016 р. (вх. № 3996 від 25.01.2016 р.), відтак обчислення апелянтом десятиденного строку з дати отримання ним листа Начальника Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ № 53180 06-34/17 від 03.12.2015 р., до якого він скаржився, 25.11.2015 р., є безпідставним.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 03.09.2013 р. у справі № 14/490.
За таких обставин, оскільки апелянтом/стягувачем не було подано суду належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 28112627 від 30.12.2011р., місцевий суд прийшов до вірного висновку, що у поновленні процесуального строку на звернення зі скаргою № 31/13-166 від 19.01.2016р. (вх..№3996 від 25.01.2016р.) слід відмовити та скаргу залишити без розгляду.
Інші твердження апелянта/позивача/стягувача, які викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до апеляційної скарги, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Згідно ст. 34 ГПК України встановлено належність і допустимість доказів. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на все вищенаведене, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі № 2/37/5022-513/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.
Головуючий суддя Данко Л.С.
Суддя Дубник О.П.
Суддя Матущак О.І.
04.04.2016 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 08.04.2016 р.