06.04.2016 року Справа № 904/9853/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чохи Л.В. (доповідача),
суддів: Чимбар Л.О, ОСОБА_1
при секретарі судового засідання Саланжій Т.Ю.
Зміна складу судової колегії відбулася на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.04.2016 року.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2Ю, представник, довіреність №б/н від 21.09.2015 року;
від відповідача: ОСОБА_3В, представник, довіреність №б/н від 01.03.2016 року.
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року по справі № 904/9853/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар", м. Южне, Одеська область
до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", с. Маломихайлівка, Криничанський район, Дніпропетровська область
про стягнення 1 231 778,41 грн. за договором купівлі-продажу,-
У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" з позовом про стягнення неустойки у сумі 1 231 778,41 грн. і витрат за сплату судового збору у сумі 18 476,68 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідач в виконання умов договору купівлі-продажу товару № 12/05/14/3 від 12.05.2014 року не поставив товар: насіння соняшника вагою 2551 тон на суму 12 317 784,11 грн. Відповідно до пункту 7.1 договору неустойка складає 1 231 778,41 грн.(а.с. 3-5)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" неустойку у сумі 306 426,12 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 9 238,34 грн, в решті позову відмовлено. (а.с.45-49)
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2016 року порушено провадження з перегляду в апеляційному порядку рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року за апеляційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро", де поставлено питання про скасування зазначеного рішення. Посилання зроблені на порушення норм матеріального і процесуального права, зокрема:
- позивач не звертався до відповідача із пропозицією щодо необхідності укладення окремих додаткових угод на поставку товару згідно вимог пунктів 3.1,4.1 і 5.1 договору;
- сторони не погодили всіх істотних умов договору щодо поставки частини товару;
- позивач не надав доказів того, що він звертався до відповідача з вимогою видати йому товар, а відповідач йому відмовив. (а.с. 66-72)
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" ОСОБА_3В, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити та представника товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" ОСОБА_2Ю, який заперечував проти цього, дослідивши доводи апеляційної скарги і перевіривши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що оскаржене рішення господарського суду Дніпропетровської області підлягає зміні з таких підстав.
12.05.14 року сторонами укладено договір купівлі-продажу товару № 12/05/14/3, за яким сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" зобов'язалося передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" насіння соняшнику або високо-олеїнове насіння соняшнику, який знаходиться на елеваторах, а позивач зобов'язався прийняти товар або високо-олеїновий товар і оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.
Відповідно до пунктів 2.1, 5.1 договору загальна кількість товару або високо-олеїнового товару, що підлягала передачі позивачу в строк до 20.11.14 року на умовах ЕХW (ТОВ "Привільнянське ХЗП") становить 3 300,00 тонн +/- 10% за вибором відповідача та визначається згідно зі складськими квитанціями на зерно, що видаються елеватором.
Згідно пункту 3.1 договору ціна 1 метричної тонни високо-олеїнового товару визначається в додаткових угодах до цього договору відповідно до наступної формули: КЦТ = ЦЗС + Д, де
КЦТ - ціна високо-олеїнового товару в гривнях, включаючи 20% ПДВ;
ЦЗС - ціна за 1 тонну товару, з урахуванням ПДВ, звичайного (не високо-олеїнового) соняшнику, що визначається як середньоринкова закупівельна ціна 1 тонни звичайного (не високо-олеїнового) соняшнику, яка пропонується на момент укладення сторонами додаткової угоди до цього договору, за звичайний (не високо-олеїновий) соняшник наступними зернотрейдерами: ТОВ "Кернел-Трейд", ПрАТ "Креатив", ТОВ "ОСОБА_4 Україна", ТОВ "АТ Каргілл" на елеваторі;
Д - сума доплати за "високо-олеїновість" в гривнях, включаючи 20% ПДВ, яка є фіксованою і складає 45 доларів США за 1 тонну високо-олеїнового товару в перерахунку по курсу купівлі долара США на міжбанківському ринку, визначеному за даними, розміщеними на сайті www/mezhbank.org.ua на дату, що передує дню підписання додаткової угоди до цього договору, в якій визначатиметься ціна відповідної партії високо-олеїнового товару.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що позивач здійснює попередню оплату за об'єм товару у кількості 440,974 тонн, за ціною 4 404,00 грн. з ПДВ.
На виконання пункту 4.1 договору позивач 15.05.14 року перерахував відповідачеві попередню оплату у сумі 1 942 049,50 грн. з ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку та не заперечується відповідачем.
За двома складськими квитанціями відповідач переоформив (поставив) на позивача високо-олеїнового товару у сумі 419,00 т, а саме: № 900 від 18.11.2014 р. вагою - 220,00 т, № 909 від 19.11.2014р. вагою - 199,00 т.
У пункті 7.1 договору передбачено, що у разі недопоставки високо-олеїнового товару або товару у кількості та у строк, вказаний у цьому договорі відповідач сплачує позивачу неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленого високо-олеїнового товару або товару за кожний день прострочення, але не більше 10% від вартості недопоставленого високо-олеїнового товару або товару.
Оскільки загальний розмір нарахованої неустойки перевищує встановлений у пункті 7.1 основного договору граничний розмір - 10% від вартості недопоставленого товару (12 317 784,11 грн. з ПДВ.), розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача дорівнює 1 231 778,41 грн.
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У статті 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, яка кореспондується із статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до частин 2, 3 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства; розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі; сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом; розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, маючи зобов'язання за договором поставити позивачу до 20.11.2014 року насіння соняшника у кількості 3 300 тон +/- 10%, фактично здійснив поставку 18 і 19.11.2014 року лише 419 тон насіння. Ніяких дій щодо допоставки 2551 тони ( 330тон - 10% - 419 тон ) насіння не здійснив, доказів того, що він звертався до позивача з пропозиціями укласти додаткові угоди про узгодження цін на нові партії зерна, судам першої та апеляційної інстанцій не надав.
При таких обставинах, висновок суду першої інстанції про застосування до відповідача неустойки, передбаченої пунктом 7.1 договору, є вірним.
Однак, при цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю таких обставин, які мають істотне значення: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Таким чином, враховуючи норми чинного законодавства, а також те, що позивач не стверджує про те, що прострочення вказаного зобов'язання потягло спричинення йому збитків, а нараховані санкції занадто великі, так як становлять більше половини вартості поставленого насіння, а позивач є сам порушником договірних зобов'язань, так як до даного часу в повному об'ємі за поставлене йому насіння не розрахувався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даному випадку мають місце виняткові обставини, які дають можливість скористатися правом зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та присудити до стягнення неустойку у сумі 100 000 грн.
При зменшенні суми неустойки суд першої інстанції вказані обставини до уваги не прийняв. До того ж, в мотивувальній частині рішення вказав, що до стягнення підлягає неустойка у сумі 337 038,12 грн, а фактично стягнув 306 426,12 грн.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" частково задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2016 року по справі № 904/9853/15 змінити і його резолютивну частину викласти у слідуючій редакції:
"Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Акцент-Агро" (52342, Дніпропетровська область, Криничанський район, с. Маломихайлівська, вул. Центральна, 19, код 330 756 64) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дельта Вілмар" (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Індустріальна, 6, код 363 694 34) неустойку у сумі 100 000 грн. та витрати на сплату судового збору у сумі 9 238,34 грн.
У решті позову відмовити."
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 11.04.2016 року.
Головуючий Л.В. Чоха
Судді: Л.О. Чимбар
ОСОБА_1