"05" квітня 2016 р. Справа №922/73/16
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Камишева Л.М., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Євтушенко Є.В.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 01.12.2015 року;
першого відповідача - не з'явився;
другого відповідача - не з'явився;
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного підприємства «Еллада», м.Кіровоград, (вх.№625Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року у справі №922/73/16,
за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро», с.Федорівка, Добровеличківський район, Кіровоградська область,
до 1. Приватного підприємства «Еллада», м.Кіровоград,
2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Публічне акціонерне товариство «Креатив», м.Кіровоград,
про стягнення 21446746,12 грн.,-
У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» (позивач у справі) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства «Еллада» (перший відповідач у справі) та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (другий відповідач у справі), в якій просив суд стягнути з першого відповідача суму заборгованості в розмірі 21446764,12 грн. та стягнути солідарно з першого та другого відповідачів суму заборгованості в розмірі 20000,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року по справі №922/73/16 (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено частково.
Стягнуто з ПП «Еллада» на користь ТОВ «Фед-Агро» заборгованість в сумі 21446746,12 грн., 206507,25 грн. За подання позовної заяви та 689,00 грн. За забезпечення позову.
У задоволенні позову в частині солідарного стягнення з відповідачів ПП «Еллада» та ФОП ОСОБА_2 20000,00 грн. відмовлено.
Перший відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Крім того, апелянт просить суд судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.03.2016 року апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еллада» прийнято до провадження та призначено до розгляду.
До початку судового засідання 05.04.2016 року апелянт надав через канцелярію суду клопотання (вх.№3668), в якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглянувши заявлене апелянтом клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
В обґрунтування заявленого клопотання перший відповідач зазначає, що представник знаходиться у відрядженні, а можливість забезпечити участь іншого представника в судовому засіданні відсутня. Також перший відповідач вказує, що вважає за необхідне надати пояснення по справі і додаткові докази, які можуть вплинути на результат розгляду справи.
У підтвердження заявленого клопотання апелянт надав копію розпорядження про направлення представника у службове відрядження.
Проте, колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з урахуванням обставин справи.
Так, слід зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому перший відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника, який не знаходиться у відрядженні. При цьому, скаржник не обґрунтував та не зазначив, в чому саме полягає неможливість направлення іншого представника в призначене судове засідання.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Натомість апелянт, звертаючись до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, і зазначаючи про намір подання додаткових доказів не вказує, які саме докази будуть надані, яким чином вони стосуються предмету розгляду справи, а також, чому такі докази не були надані до суду першої інстанції, що зумовить можливість їх прийняття судом апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що перший відповідач є апелянтом по справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволені клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.
Ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 05.04.2016 року була направлена відповідачам та третій особі рекомендованими листами 04.03.2016 року за адресами, зазначеними в апеляційній скарзі. Направлена на адресу відповідачів та третьої особи кореспонденція на адресу суду не повернулася, в судове засідання представники другого відповідача та третьої особи не з'явилися, про причини не з'явлення суд не повідомили.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідачів та третьої особи про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без участі представників відповідачів та третьої особи за наявними в матеріалах справи документами.
Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні 05.04.2016 року пояснив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, 23.06.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Креатив» (третя особа у справі, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» (постачальник, продавець, позивач у справі) укладено договір №3347, згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити, відповідно до умов даного договору сільськогосподарську продукцію (товар).
Сторони також погодили, що найменування, ціна, кількість, вартість товару зазначається в специфікаціях до даного договору та/або накладних на товар, які є невід'ємною частиною даного договору. Кожна наступна специфікація не відміняє і не припиняє дію попередніх специфікацій на повністю, ні частково, якщо інше не зазначено в ній (п. 2.2. договору).
Згідно п. 2.3. договору ціна на товар, протягом дії даного договору може змінюватися в залежності від кон'юнктури.
Відповідно до пункт 3.1. договору постачальник поставляє товар партіями на умовах передбачених сторонами в специфікаціях до даного договору.
У пункті 3.2. договору сторони узгодили, що терміни поставки товару визначаються сторонами у специфікаціях до даного договору.
Право власності на товар/партію товару переходить від постачальника до покупця в момент фактичного отримання товару/партії товару. Датою отримання товару/партії товару є дата зазначена покупцем у видатковій накладній (пункти 3.3., 3.4. договору).
Розділ 5 договору визначає порядок розрахунків між сторонами. Так, оплата товару проводиться в національній валюті України, а форма оплати - безготівкова. Оплата товару проводиться на умовах 100% передоплати товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно пункт 9.1. договір №3347 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 23 червня 2015 року, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами зобов'язань по даному договору.
Договір №3347 від 23.06.2014 року складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.
Будь-які доповнення та зміни до даного договору повинні бути оформлені письмово та завірені уповноваженими представниками сторін в кожному випадку змін (доповнень) (пункт 9.2. договору).
У пункті 9.4. договору сторони погодили, що передача прав та обов'язків за даним договором третім особам допускається тільки за письмовою згодою сторін.
У подальшому, 10.09.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Креатив» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» укладено специфікацію №2 до договору №3347, яка є його невід'ємною частиною.
Відповідно до змісту пунктів 1 - 4 специфікації №2 від 10.09.2014 року до договору №3347 Сторонами погоджено, що в термін до 01.08.2015 року продавець поставляє товар у вигляді насіння соняшника в кількості 1209,150 т. на умовах РСА склад продавця (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо передбачених умовами договору, за адресою: Кіровоградська область, Добровеличівський район, с. Федорівка.
Пунктом 5 специфікації №2 від 10.09.2014 року до договору №3347 встановлено, що для оприбуткування покупцем поставленого товару, продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 4800,00 грн. в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.8 даної специфікації.
Згідно пункту 6 специфікації №2 від 10.09.2014 року до договору №3347, ціна товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 8.1-8.6 даної специфікації, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (далі за текстом - «Додаткова угода визначення ціни») та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної додаткової угоди, але не пізніше 01.08.2015 року.
Додаткова угода визначення ціни має містити наступну інформацію: дата визначення ціни; дата та/або період поставки; кількість поставленого товару; ціна товару. Обов'язок підготовки та направлення додаткових угод визначення ціни покладається на покупця. (п. 7 специфікації №2).
У пункті 9 специфікації №2 від 10.09.2014 року до договору №3347 вказано, що для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з врахуванням вимог даної специфікації.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов договору №3347 ТОВ «Фед-Агро» в період з 10.09.2014 року по 16.09.2014 року поставило, а ПрАТ «Креатив» отримало насіння соняшнику у кількості 1209,150 тонн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних: №95 від 10.09.2014 року (93,200 тонн), №96 від 11.09.2014 року (34,510 тонн), №98 від 12.09.2014 року (169,480 тонн), №100 від 13.09.2014 року (246,040 тонн), №101 від 14.09.2014 року (152,620 тонн), №102 від 15.09.2014 року (257,580 тонн), №103 від 16.09.2014 року (255,720 тонн).
Товар за вищевказаними видатковими накладними отримувався уповноваженим представником ПрАТ «Креатив» згідно довіреності №5230 від 10.09.2014 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
23.07.2015 року між Приватним акціонерним товариством «Креатив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фед-Агро» укладено додаткову угоду №1 до специфікації №2 до договору №3347 від 23.06.2014 року, якою передбачили наступне:
« 1. В період з 10.09.2014 року по 16.09.2014 року продавцем на умовах РСА (Правила Інкотермс 2010) на адресу покупця поставлено 1209,15 тонн фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року (надалі - Товар).
2. Ціна партії товару, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди, складає 11000 грн., з урахуванням ПДВ, за одну тонну.
3. Ціна партії товару, вказана в п. 2 цієї додаткової угоди, встановлена на товар з якісними показниками, вказаними в п. 2 специфікації (базисні норми). У разі передачі товару з якісними показниками, що не відповідають якісним показникам, вказаними в п. 2 специфікації як базисні норми (гірше цих показників), сторони проводять перерахунок кінцевої ціни на товар з врахуванням фактичних якісних показників у порядку, передбаченому п.п. 8.1.-8.6. специфікації».
23.07.2015 року між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» складено акт переоцінки насіння соняшнику №1 поставленого згідно умов договору №3347 від 23.06.2014 року. В акті сторонами визначено, що позивач в період з 10.09.2014 року по 16.09.2014 року поставив, а ПрАТ «Креатив» отримав насіння соняшнику у кількості 1209,150 тонн, згідно накладних №95 від 10.09.2014 року (93,200 тонн), №96 від 11.09.2014 року (34,510 тонн), №98 від 12.09.2014 року (169,480 тонн), №100 від 13.09.2014 року (246,040 тонн), №101 від 14.09.2014 року (152,620 тонн), №102 від 15.09.2014 року (257,580 тонн), №103 від 16.09.2014 року (255,720 тонн).
Вказаним актом, сторони договору на погоджених умовах збільшили договірну вартість поставленого товару до ринкового рівня. Акт підписано представниками сторін та скріплено печатками підприємств.
В подальшому, 28.07.2015 року ТОВ «Фед-Агро» (позивач) та ПрАТ «Креатив» (третя особа) підписано акт звірки взаємних розрахунків станом за період 23.06.2014 року - 28.07.2015 року, яким узгоджено факт існування непогашеної заборгованості у ПрАТ «Креатив» перед ТОВ «Фед-Агро» по договору №3347 у розмірі 10195463,97 грн.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.09.2014 року між ТОВ «Фед-Агро» (продавець, позивач у справі) та ПрАТ «Креатив» (покупець, третя особа) укладено договір поставки №С14-00316, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити насіння високоолеїнового соняшнику урожаю 2014 року (товар) на умовах даного договору.
Згідно пункт 2.1. договору поставки якість насіння соняшнику, що є предметом поставки за даним договором, повинна відповідати наступним показникам: базисним нормам вологості - 8%, сміттєвої домішки - 3%, олійної домішки - 15%, та обмежувальним нормам вологості 6-16%), сміттєвої домішки не більше 10%, олійної домішки не більше 20%, а також іншим обмежувальним нормам.
У пункт 3.1. договору сторони погодили, що товар поставляється на умовах FСА франко-автомобіль (Правила Інкотермс 2010), за винятком застережень, прямо встановлених умовами договору за адресою: склад, с.Федорівка, Добровеличівський р-н, Кіровоградська обл. (надалі - склад продавця).
Термін поставки товару - протягом 75 днів після здійснення передоплати покупцем, але не пізніше 15.11.2014 року. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 3 (три) календарних дні повідомити покупця про готовність до поставки товару із зазначенням дати поставки. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання товару у випадку порушення терміну поставки продавцем (пункт 3.2. договору).
Згідно пункту 3.5. договору поставки обов'язок продавця щодо поставки товару є виконаним у повному обсязі з моменту отримання покупцем товару та документів визначених п.п. 3.8. - 3.9. договору. Право власності на товар виникає у покупця з моменту завантаження товару в автотранспорний засіб, наданий покупцем на складі продавця.
Датою поставки товару є дата фактичного отримання товару покупцем в місці поставки відповідно до п. 3.1. даного договору, що зазначається в товарно-транспортній накладній. Для отримання товару покупець зобов'язаний надати продавцю довіреність на отримання товару (пункт 3.6. договору).
У пункті 4.1. сторони погодили, що кількість товару, який поставляється за даним договором (залікова вага, визначена на вагах покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного договору) - 1200 тонн (одна тисяча двісті тонн 000 кг.) ± 10% (за вибором покупця).
Відповідно до пункту 4.2. договору для оприбуткування покупцем поставленого товару, продавець надає покупцю видаткові накладні на кількість фактично поставленого товару по ціні 2500 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ, виписані датою фактичної поставки. Вказана ціна для оприбуткування товару є первісною. Подальше визначення ціни здійснюється сторонами в порядку, встановленому п.п. 4.3. - 4.3.1. даного договору.
Пункт 4.3. договору передбачає, що ціна товару, з якісними показниками, передбаченими в п. 2.1. даного договору, встановлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди (далі за текстом - «Додаткова угода визначення ціни») та визначається як середня ринкова закупівельна ціна насіння соняшнику на аналогічних умовах поставки на дату підписання зазначеної додаткової угоди, але не пізніше 1 квітня 2015 року, зменшена на 12% річних, нарахованих на суму здійсненої оплати (відповідно до п. 5.1. договору) з дати перерахування коштів до дати переоцінки, за кожну фактично поставлену тонну партії товару, що переоцінюється. Визначена таким чином ціна товару може як перевищувати первісну ціну для оприбуткування, вказану в п. 4.2. даного договору, так і бути меншою.
Згідно пункту 4.7. для розрахунків на підставі додаткової угоди визначення ціни формується акт визначення кінцевої ціни та вартості товару з врахуванням вимог даного розділу.
У пункт 4.9. сторони визначили, що попередня сума договору (виходячи з первісної ціни) - 3000000 грн. (три мільйона гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ.
Розділ 5 договору визначає порядок розрахунків між сторонами. Так, покупець зобов'язаний здійснити оплату товару на умовах передоплати у сумі, вказаній в п . 4.9. договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку-фактури. Остаточний розрахунок (доплата покупцем або повернення коштів продавцем) здійснюється після фактичного отримання товару згідно з умовами даного договору та проведення досліджень поставленого товару на відповідність його якості вимогам п. 2.1. даного договору, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами додаткової угоди (п. 4.3) та акту визначення кінцевої ціни (п. 4.7), виходячи з остаточної ціни на товар відповідно до п. 4.6. даного договору.
Сторони також погодили, що на підставі окремої угоди сторін розрахунки між за даним договором можуть здійснюватись у будь-якій формі, що не заборонена чинним законодавством України (пункт 5.3. договору).
Згідно пункт 9.1. договору поставки №С14-00316 він набирає силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання всіх умов, передбачених даним договором.
Договір поставки №С14-00316 від 01.09.2014 року складено в письмовій формі, підписано представниками сторін а також скріплено печатками підприємств.
Зміни і доповнення до цього договору узгоджуються сторонами в письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод до даного договору. Додаткові угоди є невід'ємною частиною договору (пункт 9.4. договору).
У пункті 9.3. сторони погодили, що жодна із сторін не має право передавати свої права та обов'язки за даним договором третій стороні без письмової згоди на це іншої сторони.
01.09.2014 року ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» уклали додаткову угоду №1 до договору №СІ4-00316, якою було викладено в наступній редакції п. 4.1. договору, а саме: «Кількість товару, що поставляється за даним договором (залікова вага, визначена на вагах покупця шляхом перерахунку на базисні показники якості, вказані в п. 2.1. даного договору) - 1435,630 тонн ± 35 тонн (за вибором Покупця)».
На виконання умов договору №СІ4-00316 ТОВ «Фед-Агро» в період з 11.09.2014 року по 18.10.2014 року поставив, а ПрАТ «Креатив» отримав насіння соняшнику у кількості 1435,630 тонн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №97 від 11.09.2014 року (34,000 тонн), №99 від 12.09.2014 року (68,590 тонн), №106 від 17.09.2014 року (102,850 тонн), №107 від 18.09.2014 року (261,540 тонн), №108 від 19.09.2014 року (108,300 тонн), №111 від 20.09.2014 року (58,660 тонн), №112 від 20.09.2014 року (27,420 тонн), №113 від 21.09.2014 року (195,630 тонн), №114 від 21.09.2014 року (27,390 тонн), №115 від 23.09.2014 року (83,450 тонн), №116 від 26.09.2014 року (86,490 тонн), №117 від 27.09.2014 року (50,930 тонн), №124 від 01.10.2014 року (84,540 тонн), №127 від 05.10.2014 року (120,350 тонн), №128 від 11.10.2014 року (28,600 тонн), №129 від 12.10.2014 року (82,780 тонн), №133 від 18.10.2014 року (14,110 тонн).
Товар за вищевказаними накладними отримувався уповноваженим представником ПрАТ «Креатив» на підставі довіреностей: №5232 від 11.09.2014 року, №5453 від 01.10.2014 року та №5476 від 11.10.2014 року, копії яких наявні в матеріалах справи.
В подальшому, 31.05.2015 року між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» укладено додаткову угоду №С14-00316/3 до договору №СІ4-00316, якою передбачено наступне:
«1. В період з 11.09.2014 року по 18.10.2014 року продавцем на умовах FСА (Правила Інкотермс 2010) на адресу покупця поставлено 1435,63 тонн фізичної ваги насіння соняшника врожаю 2014 року (надалі - товар).
2. Поставлений продавцем товар підлягає оцінці на підставі розділу 4 договору.
3. Ціна партії товару, вказаної в п. 1 цієї додаткової угоди, складає 9716 грн., з урахуванням ПДВ, за одну тонну. Ціна партії товару, враховуючи 12 відсотків річних та зміни курсу НБУ складає 9416,63 грн., з урахуванням ПДВ.
4. Ціна партії товару, вказана в п. 3 цієї додаткової угоди, встановлена на товар з якісними показниками, вказаними в п. 2.1. договору (базисні норми). У разі передачі товару з якісними показниками, що не відповідають якісним показникам, вказаними в п. 2.1. договору як базисні норми (гірше цих показників), сторони проводять перерахунок кінцевої ціни на товар з врахуванням фактичних якісних показників у порядку, передбаченому п. 4.6. договору».
Також, 31.05.2015 року між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» складено акт №1 переоцінки насіння соняшнику, згідно якого узгодили вартість цього товару поставленого відповідно до умов договору №С14-00316 від 01.09.2014 року у період з 11.09.2014 року по 21.09.2014 року у кількості 884,380 тонн, згідно накладних №97 від 11.09.2014 року (34,000 тонн), №99 від 12.09.2014 року (68,590 тонн), №106 від 17.09.2014 року (102,850 тонн), №107 від 18.09.2014 року (261,540 тонн), №108 від 19.09.2014 року (108,300 тонн), №111 від 20.09.2014 року (58,660 тонн), №112 від 20.09.2014 року (27,420 тонн), №113 від 21.09.2014 року (195,630 тонн), №114 від 21.09.2014 року (27,390 тонн).
Крім того, між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» 31.05.2015 року складено акт №2 переоцінки насіння соняшнику, яким узгоджено вартість цього товару поставленого згідно умов договору №С14-00316 від 01.09.2014 року у період з 23.09.2014 року по 18.10.2014 року у кількості 551,250 тонн, згідно накладних №115 від 23.09.2014 року (83,450 тонн), №116 від 26.09.2014 року (86,490 тонн), №117 від 27.09.2014 року (50,930 тонн), №124 від 01.10.2014 року (84,540 тонн), №127 від 05.10.2014 року (120,350 тонн), №128 від 11.10.2014 року (28,600 тонн), № 129 від 12.10.2014 року (82,780 тонн), № 133 від 18.10.2014 року (14,110 тонн).
Вказаним актом, сторони договору на погоджених умовах збільшили договірну вартість поставленого товару до ринкового рівня.
В подальшому, 28.07.2015 року ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків, яким узгоджено факт існування непогашеної заборгованості у ПрАТ «Креатив» перед ТОВ «Фед-Агро» по договору №С14-00316 від 01.09.2014 року у розмірі 11251300,15 грн.
У матеріалах справи містяться належним чином завірені копії податкових накладних та розрахунки до них: від 11.09.2014 року №1/2, від 12.09.2014 року №2/2, від 17.09.2014 року №5/2, від 18.09.2014 року №6/2, від 19.09.2014 року №7/2, від 20.09.2014 року №9/2 та №10/2, від 21.09.2014 року №12/2 та №15/2, від 23.09.2014 року №14/2, від 26.09.2014 року №16/2, від 27.09.2014 року №17/2, від 01.10.2014 року №1/2, від 05.10.2014 року №3/2, від 11.10.2014 року №6/2, від 12.10.2014 року №7/2, від 18.10.2014 року №11/2, від 28.07.2014 року №5/2, які додатково підтверджують факт виконання сторонами договорів поставки товару №СІ4-00316 від 01.09.2014 року та №3347 від 23.06.2014 року.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності зі ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).
Стаття 627 Цивільного кодексу України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи з аналізу змісту договорів укладених між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» вбачається, що за своєю правовою природою вони є договорами поставки.
Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж; якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Господарський кодекс України - стаття 265, також встановлює, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованим цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 2 ст. 691 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Стаття 632 Цивільного кодексу України визначає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач свої зобов'язання за договорами №3347 від 23.06.2014 року та №С14-000316 від 01.09.2014 року виконав в повному обсязі, а саме поставив третій особі - ПрАТ «Креатив», товар. При цьому, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, ПрАТ «Креатив» не заперечує факту постачання та прийняття ним товару.
Натомість, матеріали справи не містять доказів, що ПрАТ «Креатив» виконав своє зобов'язання за договорами та сплатив кошти за поставлений ТОВ «Фед-Агро» товар у належному розмірі. При цьому, ПрАТ «Креатив» підписуючи акти звірки взаємних розрахунків за вищевказаними договорами підтвердив факт визнання з його боку неналежного виконання ним умов договору та наявності заборгованості в загальному розмірі 21446764,12 грн.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено факт належного виконання ним обов'язків за договорами поставки. Вказане підтверджується додатковими угодами та актами переоцінки насіння соняшнику в яких погоджено остаточну вартість всіх поставлених партій товару та актами звіряння розрахунків, що узгоджують розмір непогашеної заборгованості та які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без зауважень.
28.07.2015 року між ПрАТ «Креатив», ТОВ «Фед-Агро» та ПП «Еллада» укладено два договори про переведення боргу. За вказаними договорами, які є тотожними за змістом ПрАТ «Креатив» (первісний боржник) переводить борг за договорами №3347 від 23.06.2014 року та №С14-000316 від 01.09.2014 року укладеними між ПрАТ «Креатив» (первісним боржником) та ТОВ «Фед-Агро» (кредитором), а ПП «Еллада» (новий боржник) приймає на себе боргові зобов'язання на названими договорами («Основний договір»).
Так, за одним із договорів про переведення боргу б/н від 28.07.2015 року, згідно пункту 1 вбачається, що ПрАТ «Креатив» переводить борг за договором №СІ4-00316 від 01.09.2014 року, укладений між ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Фед-Агро», а ПП «Еллада» приймає на себе боргові зобов'язання за названим у цьому пункті договором. Розмір боргу перед ТОВ «Фед-Агро» за договором №СІ4-00316 від 01.09.2014 року, що переводиться від ПрАТ «Креатив» до ПП «Еллада» складає 11251300,15 грн. (пункт 2 договору про переведення боргу).
Інший договір про переведення боргу б/н від 28.07.2015 року в п.1 вказує, що ПрАТ «Креатив» переводить борг за договором №3347 від 23.06.2014 року, укладений між ПрАТ «Креатив» та ТОВ «Фед-Агро», а ПП «Еллада» приймає на себе боргові зобов'язання за названим у цьому пункті договором. Розмір боргу перед ТОВ «Фед-Агро» за договором поставки №3347 від 23.06.2014 року, що переводиться від ПрАТ «Креатив» до ПП «Еллада» складає 10195463,97 грн. (пункт 2 договору про переведення боргу).
Згідно ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 Цивільного кодексу України.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, п. 9.4. договору №3347 від 23.06.2014 року та п. 9.3. договору №С14-000316 від 01.09.2014 року містять тотожне положення щодо можливості передання своїх прав та обов'язків за договорами третім особам за наявності письмової згоди.
Договори про переведення боргу б/н від 28.07.2015 року вчинені у такій самій формі, що і правочини на підставі яких виникли зобов'язання, а враховуючи, що правочини є трьохсторонніми, тобто укладені між кредитором, первісним боржником та новим боржником, можливо стверджувати, що письмова згода досягнута.
Апелянт, звертаючись до суду з апеляційною скаргу, обґрунтовує свою позицію тим, що він жодних договорів про переведення боргу від 28.07.2015 року не укладав. Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що мало місце незаконне виготовлення печатки ПП «Еллада», яку було видано ОСОБА_3, яка в свою чергу не є ані співробітником, ані уповноваженою особою ПП «Еллада» та не має жодного відношення до вказаного підприємства. На думку першого відповідача, незаконно виготовлена печатка була використана для посвідчення договорів про переведення боргу від 28.07.2015 року. За фактом підроблення печатки, ПП «Еллада» звернулось до правоохороних органів з відповідною заявою та 11.02.2016 року було порушено кримінальне провадження.
У той час, ПП «Еллада» 05.04.2016 року надало до суду апеляційної інстанції клопотання (вх.№3666), в якому просить призначити у справі №922/73/16 судову технічну експертизу договору про переведення боргу від 28.07.2015 року укладеного між ПрАТ «Креатив», ПП «Еллада» та ТОВ «Фед-Агро» на предмет відповідності оригіналу проставленої печатки ПП «Еллада» в договорі та фактичної дати її проставлення. Проведення експертизи просить доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4, а на вирішення судового експерта поставити питання: «Чи відповідає оригінал відтиску печатки ПП «Еллада» у договорі про переведення боргу від 28.07.2015 року законному оригіналу печатки ПП «Еллада», що діяв до 30.09.2015 року; чи нанесений відтиск печатки ПП «Еллада» у договорі про переведення боргу від 28.07.2015 року в той час, яким датований документ, або відтиск печатки було нанесено пізніше».
Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Згідно п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», відповідно до ст. 1 Закону, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (п. 9 постанови).
Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування та у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.
Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом печатка (відтиск печатки), засвідчує справжність підпису особи.
Однак, ані Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не встановлюють обов'язку проставлення на договорі печатки, а отже, відсутність печатки на договорі не може свідчити про те, що договір є неукладенним або недійсним.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянт, у своїй апеляційній скарзі заперечує проти проставлення печатки, однак не наводить жодних аргументувань щодо проставлення підпису на договорах уповноваженою особою.
Колегія суддів зазначає, що оскільки проставлення печатки не є безумовним атрибутом на договорі, то призначення та проведення експертизи відтиску печатки не впливає на суть розгляду справи і не встановить факти, що входять до предмета доказування у даній справі.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про призначення судової технічної експертизи.
Колегія суддів вважає, що відповідач - ПП «Еллада», уклав з ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» договір про переведення боргу, усвідомлюючи при цьому значення та правові наслідки таких своїх дій, виходячи зі змісту самого договору, в якому погоджені всі необхідні істотні умови, зокрема щодо розміру та підстав виникнення взятих на себе зобов'язань, а також строків їх виконання.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено факт невиконання ПрАТ «Креатив», а враховуючи укладення договорів про переведення боргу б/н від 28.07.2015 року - ПП «Еллада» прийнятих на себе зобов'язань по сплаті за товар у належні строки та розмірі за договорами поставки №3347 від 23.06.2014 року, №С14-00316 від 01.09.2014 року. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, що позовні вимоги про стягнення 21446764,12 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими і підлягають задоволенню, а вказана сума стягненню з першого відповідача на користь позивача.
Щодо позовних вимог, з урахуванням уточнень до них, про солідарне стягнення з ПП «Еллада» та ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості з розмірі 20000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Так, 25.07.2015 року між ФОП ОСОБА_2 (поручитель, другий відповідач у справі) та ТОВ «Фед-Агро» (кредитор) укладено договір поруки б/н, у відповідності до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язку ПрАТ «Креатив» (боржник) щодо проведення розрахунку за договором, передбаченим ст. 2 цього договору («Основний договір»).
Згідно п. 2.1. договору поруки, під «основний договором» розуміють договір поставки №С14-00316 від 01.09.2014 року.
Сторони погодили, що у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник (ПрАТ «Креатив») та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні, в обсязі встановленому цим договором.
Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати часткове погашення заборгованості боржника перед кредитором в розмірі 20 тисяч гривень на підставі письмової вимоги кредитора (п. 3.1. договору поруки).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем не направлялися письмові вимоги до ФОП ОСОБА_2 щодо часткового погашення заборгованості ПрАТ «Креатив», з боку поручителя жодних виплат на користь кредитора не провадилось.
Згідно ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.
Тотожне за змістом положення міститься у п. 4.2.3. договору поруки
Так, з аналізу договору поруки вбачається ФОП ОСОБА_2 поручився перед ТОВ «Фед-Агро» за виконання обов'язку саме ПрАТ «Креатив».
28.07.2015 року між ПрАТ «Креатив», ПП «Еллада» та ТОВ «Фед-Агро» укладено договорів про переведення боргу, згідно якого новим боржником стало ПП «Еллада».
Позивачем не надано доказів того, що ФОП ОСОБА_2 поручився перед ТОВ «Фед-Агро» за виконання ПП «Еллада» взятих на себе боргових зобов'язань за договором №С14-00316 від 01.09.2014 року, в зв'язку з чим, враховуючи приписи чинного законодавства України та обставини справи, порука є припиненою, а суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення з ПП «Еллада» та ФОП ОСОБА_2 суми заборгованості.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що провадження у даній справі судом було відкрито в порушення ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо територіальної підсудності, оскільки при зверненні з позовом позивач обрав суд за місцезнаходженням одного з відповідачів - ФОП ОСОБА_2, який фактично не є відповідачем по даній справі та не має відношення ні до ПрАТ «Креатив», ні до ПП «Еллада», як такі, що спростовуються встановленими вищевказаними обставинами справи та приписами чинного законодавства.
Згідно ст. 522 Цивільного кодексу України новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Так, в силу приписів вищевказаної статті ПП «Еллада» зазначає, що позивачем не доведено товарної операції, не надано товарно-транспортних накладних, а копії видаткових накладних надані до матеріалів справи, складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не містять всіх заповнених граф.
Проте, колегія суддів зазначає, що складення накладних без заповнення всіх граф, в даному випадку, без поставлення печатки, свідчить про порушення чинного законодавства, однак не може бути підставою вважати, що поставлення та прийняття товару не відбулося. Товано-транспортні накладні на наданні яких наполягає апелянт є за своїм змістом додатковим доказом у підтвердження виконання постачальником (позивачем) у справі свого обов'язку за договорами на поставлення товару. Однак, їх ненадання, за умови наявності видаткових накладних не свідчить про те, що товарна операція відсутня. Як вже зазначалося, у матеріалах справи містяться належним чином завірені копії податкових накладних та розрахунки до них які підтверджують факт виконання позивачем умов договорів поставки товару №СІ4-00316 від 01.09.2014 року та №3347 від 23.06.2014 року та підтверджують факт поставки товару. Крім того, між ТОВ «Фед-Агро» та ПрАТ «Креатив» укладалися акти звірки взаєморозрахунків за договорами поставки, що підтверджують як наявність товарної операції, як факт неналежного виконання зобов'язання з боку боржника так і визнання ним боргу.
Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у прийнятті позовної заяви з порушенням приписів ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме у прийнятті позовної заяви до провадження без доказів сплати судового збору і доказів надсилання відповідачу позовної заяви та доданих до неї документів, а також у розгляді справи без належного з'ясування обставин повідомлення учасників провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви подаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У переліку додатків, який наведено в тексті позовної заяви вказано про докази сплати судового збору та про докази направлення копії позовної заяви з додатками на адреси відповідачів.
Господарський суд Харківської області ухвалою від 15.01.2016 року зобов'язав відповідача надати оригінал платіжних доручень у підтвердження сплати судового збору та докази направлення на адреси відповідачів копій позовної заяви з доданими до неї документами з описами вкладення в поштове відправлення. 15.01.2016 та 16.01.2016 року позивач на виконання вимоги ухвали суду першої інстанції та надав відповідні докази.
Колегія суддів зазначає, що ст. 63 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав для повернення позовної заяви, однак суд самостійно при перевірці матеріалів позовної заяви в силу приписів ст. 61 Господарського процесуального кодексу України вирішує питання про можливість прийняття або про повернення позовної заяви. При цьому, чинне законодавство не містить заборон для прийняття позовної заяви за умови наявності підстав для її повернення і під час розгляду справи по суті надає можливість вчинити дії для усунення недоліків, які мали місце при зверненні з позовною заявою.
Стаття 104 Господарського процесуального кодексу України встановлює підстави для скасування або зміни рішення. Покладати як підставу для скасування оскаржуваного рішення те, що суд повинен був повернути позовну заяву, а не приймати її до розгляду є невірним і суперечить вищевказані статті Кодексу.
У пункті 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
У матеріалах справи наявні відомості щодо адреси сторін. Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Відмітки на наявних в матеріалах справи процесуальних документах - на ухвалах господарського суду Харківської області від 15.01.2016 року, від 25.01.2016 року, від 28.01.2016 року, від 10.02.2016 року, оформлені відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу. Крім того, в матеріалах справи містять рекомендовані поштові відправлення, які підтверджують вручення сторонам судового процесу процесуальних документів.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а покладати на суд відповідальність за те, що сторона не скористалася наданими їй правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставним та неприпустимим.
Колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином факт неналежного виконання відповідачами умов договору щодо розрахунку у встановленому порядку та розмірі за договорами.
Таким чином, апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі. При прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, тому рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року по справі №922/73/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Еллада» залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2016 року у справі №922/73/16 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2016 року.
Головуючий суддя Ільїн О.В.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Хачатрян В.С.