"06" квітня 2016 р. Справа № 922/3503/14
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Шепітько І.І.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_4 апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №2927 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі
за позовом ОСОБА_4 міської ради, м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря", м. Харків,
про внесення змін до договору оренди,
ОСОБА_4 міська рада, позивач, звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Заря", в якій просить внести зміни до договору оренди землі від 10.06.2005 року №66122/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору у редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року у справі № 922/3503/14 (суддя Светлічний Ю.В.) відмовлено у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що в обґрунтування своїх позовних вимог позивач, зокрема посилається на положення Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що затверджений рішенням ОСОБА_4 міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12, проте згідно з пунктом 29 Порядку, цей порядок не поширюється на договори оренди землі (додаткові угоди) та угоди про розірвання договорів оренди землі, які були підписані міським головою до набрання чинності даним Порядком.
Оскільки вказаний Порядок набрав чинності з 01.01.2013 року, а договір оренди земельної ділянки укладено між позивачем та відповідачем 10.06.2005 року, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, згаданий Порядок, на положення якого посилається ОСОБА_4 міська рада в обґрунтування позовних вимог, не може застосовуватися до правовідношень між позивачем та відповідачем, а тому - позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до ОСОБА_4 апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що положеннями норм чинного законодавства встановлено, що зміна нормативно грошової оцінки земельних ділянок є підставою для перегляду розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, встановленої умовами договору оренди землі, а визначення статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
Крім того, позивач зазначає, що господарським судом Харківської області невірно розтлумачено положення пункту 29 Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, що затверджений рішенням ОСОБА_4 міської ради від 19.12.2012 р. № 960/12.
В судовому представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Представники відповідача у письмових поясненнях та в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, зазначає, що при проведенні нормативно грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки було невірно встановлено коефіцієнт (Кф), який характеризує функціональне використання земельної ділянки, що стало наслідком завищення нормативно грошової оцінки земельної ділянки та невірного визначення розміру орендної плати, вказаної в додатковій угоді позивача.
На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
На підставі рішення ОСОБА_4 міської ради від 27.04.2005 р. №78/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації" ОСОБА_4 міською радою укладено наступний договір оренди землі: від 10.06.2005 р. №66122/05 із терміном дії до 01.05.2053 р. Об'єктом оренди за зазначеним договором є земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Командарма Корка, 41-А, загальною площею 0,2231 га; кадастровий номер 6310136600:13:021:0501; функціональне призначення земельної ділянки - для реконструкції існуючої АЗС з улаштуванням навісу над топливно-роздавальними колонками, мийки і пункту обслуговування автомобілів на 1 пост та подальшої експлуатації.
Згідно з пунктом 1 та 16 Договору цільове призначення земельної ділянки - землі транспорту.
Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 03.07.2013 р. №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р.
Згідно п. 1.1. вказаного рішення затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.
Пунктом 2 рішення встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.
Попередня вартість 1 квадратного метру землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 р. на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень ОСОБА_4 міської ради від 27.02.2008 року 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008 р.
Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013" встановлено (п. 2, п. 3), що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Пунктом 5 даного рішення Департамент земельних відносин ОСОБА_4 міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.
Рішенням ОСОБА_4 міської ради від 29.12.2012р. № 960/12 затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.
Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.
У відповідності до вищевказаних положень рішень ОСОБА_4 міської ради Департаментом земельних відносин було одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку; виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013 р.; одержано витяг №463 від 30.10.2013 р. з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки.
Різниця в розмірі орендної плати на рік, що підлягає сплаті ОСОБА_4 міській раді за користування земельною ділянкою, що є предметом договору оренди від 10.06.2005 р. №66122/05, згідно із визначеним у договорі розміром орендної плати та даних розрахунку розміру орендної плати згідно із нормативною грошовою оцінкою землі, що введена в дію з 01.01.2014 р., становить: розмір орендної плати на рік за договором оренди - 71928,12 грн.; розмір орендної плати на рік згідно нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.13 р. - 259235,93 грн., різниця на рік складає 187307,81 грн.
На підставі вказаних документів Департаментом земельних відносин ОСОБА_4 міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 10.06.2005 р. №66122/05, який разом із листами - пропозиціями від 13.12.2013р. № 5099/0/225-13 та від 13.12.2013р. № 5056/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача та отримано останнім.
Проте, відповідач вищезазначені звернення виконавчого органу ОСОБА_4 міської ради проігнорував, у встановлений термін відповідь на лист-пропозицію до ОСОБА_4 міської ради не надав, додаткову угоду до договору оренди землі від 10.06.2005 р. №66122/05 не уклав, що стало підставою для звернення ОСОБА_4 міської ради до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі, шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 11.12.2013 року до вказаного договору оренди в редакції, яка викладена в позовній заяві.
З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України, звернувся до суду із даним позовом, в якому просив суд прийняти рішення, яким внести зміни до договору оренди землі від 30.04.2004 р. №6920/04, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, викладеній у позовній заяві.
Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що за умовами договору, розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, внаслідок інфляції - щорічно; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законом (п. 13 договору).
Отже, сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати, а законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 3 червня 2008 року за № 309-VI внесено зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», відповідно до яких річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.
У зв'язку із введенням в дію з 1 січня 2011 року Податкового кодексу України Закон України "Про плату за землю" втратив чинність (ч. 2 прикінцевих положень Податкового кодексу України).
Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
Отже, встановлення ст. 288 ПК України граничних розмірів річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.
Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у Постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 року у справі № 3-53гс12.
Відповідно до пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.
Колегія суддів приймає до уваги рішення ОСОБА_4 міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013", проте зазначає, що сам факт прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки не є однозначною підставою для задоволення позовних вимог у цій справі, з огляду на наступне.
Так, за клопотанням відповідача ОСОБА_4 апеляційним господарським судом призначено судову земельно-технічну експертизу. На вирішення судового експерта поставлено, зокрема, запитання щодо відповідності витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 463 від 30.10.2013 року вимогам земельного законодавства; щодо правильності визначення економіко-планувальної зони, локальних коефіцієнтів, коефіцієнтів Км2 та Кф у вказаному витязі.
Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 8571 від 11.03.2016 року експертом встановлено, що застосований при розрахунку нормативної грошової оцінки локальний коефіцієнт, який враховує примикання ділянки до вулиці без твердого покриття в розмірі 0,95091 суперечить даним технічної документації, яка встановлює даний коефіцієнт у розмірі 0,95 (т.2, а.с, 125), а також таблиці 1.7 “Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, де визначено максимальне значення даного коефіцієнту в розмірі 0,95.
Величина коефіцієнту, який характеризує, функціональне використання земельної ділянки (Кф) відповідає п. 3.5. “Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”.
Відомості зазначені у витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.10.2013 №463, а саме: економічно-планувальна зона земельної ділянки, регіональний коефіцієнт (Км1); зональний коефіцієнт (Км2); локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони (КмЗ) (крім коефіцієнту, що враховує примикання ділянки до вулиці без твердого покриття), відповідають “Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів” та “Технічній документації з нормативної грошової оцінки земель Харкова станом на 01.01.2013 року”. Нормативна грошова оцінки земельної ділянки становить 3 597 064 грн.
Окрему увагу колегія суддів приділяє наступним твердженням експерта.
Так, з висновку судової земельно-технічної експертизи вбачається, що відповідно до наказу Державної служби статистики України від 19.08.2015 року №190, наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 “Про затвердження форм державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем,2-зем) втратив чинність, а за іншими документами експертом встановлено, що земельна ділянка відноситься до категорії землі транспорту, однак в рамках дослідження експертом не встановлювалась відповідність фактичного використання земельної ділянки її цільовому призначенню.
Те, що земельна ділянка відноситься до земель транспорту підтверджується і матеріалами справи, зокрема, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та даними Головного управління статистики у Харківській області, де зазначені виді діяльності відповідача - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, надання іншої соціальної допомоги без забезпечення проживання, вантажний мобільний транспорт, транспортне оброблення вантажів, надання в орендну й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до п.3.5. “Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.
Згідно з наказом Державної служби статистики України від 19.08.2015 року №190, наказ Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 “Про затвердження форм державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем,2-зем) втратив чинність
Частиною 1 статті 19 Земельною кодексу України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за цільовим призначенням. Частиною 1 статті 71 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України “Про транспорт” передбачено, що до земель автомобільного транспорту належать землі під спорудами та устаткуванням енергетичного, гаражного і паливнороздавального господарства, автовокзалами, тощо а утому числі під автозаправними станціями.
Наказом Держкомзему України від 23.07.2010 року № 548 “Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель”, визначено класифікацію видів цільового призначення земель в межах категорій, встановлених статтею 19 Земельного кодексу України. Відповідно до даної класифікації, до земель транспорту за цільовим призначенням відносяться, зокрема, землі для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій (12.08)
В пункті 16 укладеного між сторонами договору оренди землі зазначено категорію земельної ділянки - землі транспорту
У відповідності до публічної кадастрової карти http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:13:021:0501 за цільовим призначенням належить до земель 12.08 “Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій”, тобто до земель транспорту.
Враховуючи положення Земельного кодексу України, Закону України «Про транспорт», Класифікації видів цільового призначення земель, а також згідно договору оренди землі від 10.06.2005 року, Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6300572482013 від 19.10.2013 року та таблиці 1.1 Порядку експерт дійшов висновку, що досліджувана земельна ділянка відноситься до категорії землі транспорту.
Таким чином, дані встановлені колегією суддів на підставі вивчення матеріалів справи, зокрема, спірного договору оренди землі, даних щодо діяльності відповідача та судовим експертом - свідчать про те, що орендована земельна ділянка відноситься до категорії землі транспорту.
Відповідно до Додатку до пунктів 3.5, 3.7, 3.9, 3.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів таблиці 1.1. “Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) для земель транспорту, зв'язку, у тому числі допоміжні транспортні послуги встановлено коефіцієнт Кф на рівні 1.
Всі ці обставини свідчать про те, що земельна ділянка, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Командарма Корка 41-А. загальною площею 0,2231 га; кадастровий номер 6310136600:13:021:0501 відноситься до земель транспорту, коефіцієнт функціонального використання (Кф) для якої становить - 1, а не 2,5 як вказано позивачем у витязі з нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Як зазначено експертом, йому не ставилося питання і не вдалося встановити фактичне використання земельної ділянки. Тому у висновку містяться суперечності. Експерт зазначає, що земельна ділянка відноситься до земель транспорту, але у зв'язку з тим, що фактичне використання не встановлювалося, він у розрахунку все одно застосовує коефіцієнт Кф на рівні 2,5, як для земель комерційного використання.
Колегія суддів зазначає, що дані витягу з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 30.10.2013 №463 на підставі якого позивачем складено проект додаткової угоди про зміну умов договору оренди землі, а саме - встановлення коефіцієнту функціонального використання (Кф) на рівні 2,5 замість 1 та встановлення локального коефіцієнту в розмірі 0,95091 при максимальному розмірі такого коефіцієнту в розмірі 0,95 згідно також таблиці 1.7 “Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, свідчить про невідповідність умов пунктів 5, 9 додаткової угоди умовам вищенаведеного чинного законодавства та підзаконним нормативним актам.
Щодо інших пунктів додаткової угоди, наданої позивачем, останнім взагалі не надано жодного обґрунтування позовних вимог в частині зміни умов договору.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
При цьому, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
За викладеного, колегія суддів зазначає про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди землі від 10.06.2005 року №66122/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції, яка викладена позивачем у позовній заяві.
Враховуючи те, що наслідком розгляду господарським судом Харківської області позовних вимог ОСОБА_4 міської ради була відмова у їх задоволенні, хоча і з інших підстав, судова колегія вважає за необхідне рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Аналогічна правова позиція щодо залишення в силі рішення попередньої судової інстанції з інших підстав викладена і в постанові Вищого господарського суду України 922/5391/15 від 23.02.2016 року.
Доводи апеляційної скарги спростовані вищевикладеними обставинами, встановленими в ході апеляційного перегляду справи, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційної господарського суду
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови складено 11.04.2016 року.
Головуючий суддя Сіверін В. І.
Суддя Терещенко О.І.
Суддя Шепітько І.І.