04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" квітня 2016 р. Справа№ 910/28400/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Мальченко А.О.
Жук Г.А.
при секретарі судового засідання: Товстенку О.Ю.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол"
на рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015р.
у справі № 910/28400/15 (суддя Шкурдова Л.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол"
до Приватного акціонерного товариства ,,Аеробуд"
про стягнення 3 844 216,52 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Мікол" (далі - позивач) звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства ,,Аеробуд" (далі - відповідач) про стягнення 3 844 216,52 грн. заборгованості за договором будівельного підряду № 102041 від 02.04.2011р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/28400/15 в задоволенні позову відмовлено.
Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції, пославшись на встановлені ним обставини та умови договору, положення ГК України і ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у даній справі, однак відмовив в задоволені позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності, про застосування наслідків якого заявив відповідач.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/28400/15 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що він не погоджується з прийнятим рішенням, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не взяв до уваги, що умовами укладеного між сторонами договору встановлена підстава для проведення розрахунків - рахунок - фактура, не взявши до уваги дане положення договору суд неправильно застосував строк позовної давності та безпідставно задовольнив заяву відповідача про застосування такого строку.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає про її необґрунтованість, просить залишити оскаржуване рішення без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її розгляд на 01.03.2016р.
В судовому засіданні 01.03.2016р. оголошено перерву до 22.03.2016р.
Ухвалою суду від 22.03.2016р. розгляд скарги у справі відкладено на 04.04.2016р. у зв'язку з необхідністю витребування від сторін всіх рахунків на оплату по договору будівельного підряду № 102041 від 02.04.2011р. Даною ухвалою суд зобов'язав сторони надати вказані рахунки.
На виконання вимог ухвали суду від 22.03.2016р. позивачем надано суду витребувані копії рахунків - фактур.
Відповідач, в свою чергу, надав лише дві копії рахунків - фактур, а саме: № СФ-0000124 від 28.12.2011р. та № СФ-0000101 від 24.11.2011р.
В судовому засіданні 04.04.2016р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив проти наведених доводів з підстав, викладених у відзиві.
На запитання колегії суддів щодо невиконання в повному обсязі вимог ухвали суду від 22.03.2016р. представник відповідача пояснив, що дані обставини зумовлені відсутністю на підприємстві залишку витребуваних судом рахунків - фактур.
Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
02.04.2011р. між Приватним акціонерним товариством ,,Аеробуд" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Мікол" (далі - підрядник, позивач) укладено Договір будівельного підряду №102041, за змістом якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання на свій ризик, якісно, власними та/або залученими силами, у відповідності до переданої замовником проектної та робочої документації та згідно діючих вимог ДБН, СНіП, державних стандартів, та інших діючих нормативних актів України (з урахуванням особливості будівництва Об'єкту), з використанням матеріалів власного постачання, виконати роботи, на об'єкті замовника ,,Реконструкція терміналу ,,В". Зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 14-31 та другий пусковий комплекс (закінчення будівельних робіт)", та здати виконані роботи замовнику на умовах цього Договору (п.2.1).
Згідно з п.3.1 договору ціна договору буде розрахована згідно Правил визначення вартості будівництва, затверджених ДБН Д.1.1-2000, та буде затверджена сторонами у Договірній ціні та Локальному кошторисі, після передачі Проектної документації на виконання робіт за цим Договором, шляхом підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін відповідної Додаткової угоди до Договору.
В п.5.3 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи на об'єкті здійснюються замовником за фактично виконані обсяги робіт, підтверджені підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, та проводяться на підставі рахунків-фактур підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичного затвердження сторонами актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.
Відповідно до п.11.1 договору замовник щомісячно приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання відповідних Акту виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунків за фактично виконані роботи.
На виконання умов договору будівельного підряду № 102041 від 02.04.2011р. позивачем були виконані підрядні роботи за період з квітня 2011 року по серпень 2012 року на суму 10 979 496,00 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ з квітня 2011 по серпень 2012, які підписані представниками сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідачем сплачено частину коштів за виконані підрядні роботи в розмірі 7 135 279,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, в зв'язку з чим неоплаченими залишилися роботи на суму 3 844 216,52 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт, у зв'язку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 3 844 216,52 грн., які він просить стягнути з останнього.
Заперечуючи проти позовних вимог у даній справі відповідач вказав на те, що строк, в межах якого позивач може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права, сплив 15.09.2015р., оскільки, враховуючи п.5.3 договору, зобов'язання щодо розрахунку повинно бути виконано не пізніше 14.09.2012р.
Як зазначає відповідач, дана позовна заява подана до господарського суду 30.10.2015р., тобто, після спливу позовної давності, в зв'язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову саме на цих підставах.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в частині обґрунтованості та доведеності позовних вимог, однак, вважає, що судом помилково відмовлено в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності з огляду на таке.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між сторонами спору договір будівельного підряду № 102041 від 02.04.2011р. за своєю правовою природою є договором підряду.
Частиною першою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 854 ЦК України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Частиною четвертою статті 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору позивачем були виконані підрядні роботи за період з квітня 2011 року по серпень 2012 року на суму 10 979 496,00 грн., а відповідачем прийняті виконані роботи, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ з квітня 2011 по серпень 2012, які підписані представниками сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідачем сплачено частину коштів за виконані підрядні роботи в розмірі 7 135 279,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками, в зв'язку з чим неоплаченими залишилися роботи на суму 3 844 216,52 грн.
Як вбачається з актів приймання виконаних будівельних робіт, вони підписані без зауважень зі сторони підрядника щодо кількості та якості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Як зазначалось вище, п. 5.3 договору сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи на об'єкті здійснюються замовником за фактично виконані обсяги робіт, підтверджені підписаними сторонами актами виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, та проводяться на підставі рахунків-фактур підрядника протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичного затвердження сторонами актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт.
Умовами укладеного сторонами договору погоджено оплату за виконання робіт за договором поетапно на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт.
З огляду на погоджений сторонами строк оплати виконаних робіт (10 банківських днів) з моменту фактичного затвердження сторонами актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, слід дійти висновку, що з врахуванням дати підписання останнього акту приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012р. - 31.08.2012р., відповідач, з врахуванням п.5.3 договору, мав оплатити роботи не пізніше 14.09.2012р.
Водночас, в ході розгляду справи відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, яка мотивована тим, що строк, в межах якого позивач може звернутись до суду з вимогою про захист свого порушеного права сплив 15.09.2015р., оскільки, враховуючи п.5.3 договору, зобов'язання щодо розрахунку повинно бути виконано не пізніше 14.09.2012р.
Як зазначає відповідач, дана позовна заява подана до господарського суду 30.10.2015р., тобто, після спливу позовної давності, в зв'язку з чим, на думку відповідача, в задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з п.4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Договором передбачено проведення поетапного розрахунку за виконані роботи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був здійснити останній платіж за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року на суму 2 372,40 грн., який підписаний сторонами 31.08.2012 року, не пізніше 14.09.2012 року, то строк позовної давності, на думку суду, за даним актом сплинув 14.09.2015 року, відповідно за попередніми актами - раніше.
Як роз'яснено в п. 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 ,,Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Як вбачається з поштового штампу на конверті , позивач звернувся з позовом до суду 02.11.2015 року, тобто у строк понад три роки за вимогами про стягнення заборгованості за виконані роботи за актами за період з квітня 2011 року по серпень 2012 року, останній з яких повинен бути сплачений до 14.09.2015р.
Заперечуючи проти клопотання відповідача про застосування позовної давності позивач зазначав, що ТОВ ,,Мікол" у відповідності до умов п.5.3 договору виставив відповідачу рахунок на оплату виконаних будівельних робіт в загальній сумі 4 173 783,10 грн. Після остаточного узгодження вартості виконаних робіт було виставлено рахунок № 152 02.11.2012р., який підлягав остаточній оплаті протягом 10 банківських днів, тобто, в строк до 16.11.2012р. Позивач зазначає, що ПАТ ,,Аеробуд" здійснив оплату в сумі 250 000,00 грн. з призначенням платежу ,,Часткова оплата за БМР зг.Рах.фактури №152 від 02.11.2012р., в тому числі ПДВ 41 666,67 грн.". За наведених обставин, позивач вважає, що перебіг позовної давності перервався частковою оплатою відповідачем названого рахунку, та він звернувся в господарський суд з позовом в межах строку позовної давності.
Місцевий господарський суд відхилив посилання позивача на те, що строк позовної давності перервався у зв'язку з частковою оплатою з огляду на наступні обставини.
Як вбачається з призначення платежу, відповідачем згідно платіжного доручення №Мі-00000775 від 02.11.2012р. проведено часткову оплату в розмірі 250 000,00 грн. згідно рахунку-фактури №152 від 02.11.2012 року за будівельно-монтажні роботи.
Судом першої інстанції встановлено, що рахунок-фактури №152 від 02.11.2012 року не містить посилання на акт виконаних робіт, за яким здійснювалась оплата, не містить посилання, за який місяць здійснювалась оплата.
Відповідач стверджує, що рахунку-фактури №152 від 02.11.2012 року на суму 3 478 152,58 грн. він не отримував, вказуючи, що ним отримано від позивача рахунок-фактуру №152 від 02.11.2012 року на суму 250 000,00 грн., який він і оплатив в повному обсязі.
З огляду на те, що доказів направлення позивачем відповідачу рахунку-фактури №152 від 02.11.2012 року на суму 3 478 152,58 грн. позивачем суду не надано, суд не взяв до уваги посилання позивача на те, що ним було направлено відповідачу вказаний рахунок.
Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції вказав, що позивачем не доведено, в рахунок якого акту приймання виконаних робіт здійснювалась часткова оплата, а відтак позивачем не доведено переривання строку позовної давності на суму заборгованості, заявленої позивачем до стягнення з відповідача, в зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 844 216,52 грн. заборгованості задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції та зазначає про таке.
Відповідно до п.4 ст.882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.
Направлення позивачем рахунку на оплату заборгованості за виконані роботи не може змінювати строки оплати, визначені сторонами в договорі, оскільки замовник повинен здійснити розрахунки за виконані роботи незалежно від одержання рахунку на оплату.
Як вбачається матеріалів справи, позивачем надано до матеріалів справи копію рахунку на оплату № 152 від 02.11.2012р. за виконані роботи за договором 102041 від 02.04.2011р. за ,,виконання робіт на об.,,Реконструкція Терміналу ,,В". Зона вильоту та прильоту пасажирів в вісях 14-31" на суму 4 173 783,10 грн., а не як помилково вказав суд першої інстанції на 3 478 152,58 грн., оскільки це вартість робіт без ПДВ.
Відповідачем 02.11.2012р. здійснено оплату в сумі 250 000,00 грн. з призначенням платежу ,,Часткова оплата за БМР зг. рах.-фак. №152 від 02.11.2012р., в тому числі ПДВ 41 666,67 грн.".
У відповідності до приписів ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Як роз'яснено в п. 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 ,,Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку часткова сплата відповідачем 02.11.2012р. коштів за договором в розмірі 250 000,00 грн. свідчить про визнання ним боргу, та відповідно, перериває строк позовної давності з огляду на таке.
Рахунок на оплату №152 від 02.11.2012 року на суму 4 173 783,10 грн., як вказує позивач був виставлений на всю суму заборгованості за договором, яка рахується за відповідачем.
Відповідачем 02.11.2012р. здійснено платіж на суму 250 000,00 грн. з призначенням платежу ,,Часткова оплата за БМР зг. рах.-фак. №152 від 02.11.2012р., в тому числі ПДВ 41 666,67 грн.".
При цьому, колегія суддів критично ставиться до тверджень відповідача про те, що ним було оплачено інший рахунок № 152, який надійшов від позивача саме на суму 250 000,00 грн., а інших рахунків відповідач не отримував, оскільки доказів того, що рахунок № 152 від 02.11.2012р. на 250 000,00 грн. відповідач отримав саме від позивача, матеріали справи не містять і відповідач суду не надав.
Крім того, за умовами договору, оплата робіт за договором здійснюється поетапно протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту фактичного затвердження сторонами Актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт (п.5.3) та замовник щомісячно приймає виконані належним чином підрядником роботи шляхом підписання відповідних Акту виконаних робіт та Довідок про вартість виконаних робіт, які є підставою для проведення розрахунків за фактично виконані роботи (п.11.1).
Водночас, матеріали справи не містять жодного Акту виконаних робіт та Довідки про вартість виконаних робіт за період з квітня 2011р. по серпень 2012р. на суму 250 000,00 грн., на сплату яких мав би бути виставлений рахунок.
Також колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про оплату саме рахунку на суму 250 000,00 грн. спростовується призначенням платежу ,,Часткова оплата за БМР зг. рах.-фак. №152 від 02.11.2012р.".
Враховуючи поетапну оплату робіт, строк позовної давності має застосовуватися відносно кожного акту приймання виконаних робіт.
Станом на дату сплати відповідачем коштів (02.11.2012р.), що перериває перебіг строку позовної давності, за жодним з актів приймання виконаних будівельних робіт починаючи з квітня 2011р. строк позовної давності не сплив.
Відповідно до приписів ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання строк позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Як вбачається з поштового штампу на конверті, позивач звернувся з даним позовом до суду 02.11.2015р.
З огляду на встановлений судом факт переривання строку позовної давності вчиненням відповідачем дій, які свідчать про визнання ним основного боргу, а саме, часткова сплата коштів за договором 02.11.2012р., про що зазначалось вище, позовна давність, яка відповідно до приписів ст. 257 ЦК України становить три роки, спливає 03.11.2015р. в силу приписів ст. 253 ЦК України, якою унормовано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, даний позов, який поданий 02.11.2015р., подано в межах строку позовної давності.
Суд першої інстанції наведеного вище не врахував, допустивши неправильне застосування норм матеріального права в частині встановлення факту переривання строку позовної давності.
Враховуючи ту обставину, що судом встановлено неналежне виконання відповідачем умов договору будівельного підряду №102041 від 02.04.2011р. в частині оплати за виконані підрядні роботи, в результаті чого за ним рахується заборгованість в розмірі 3 844 216,52 грн. та позовні вимоги заявлено в межах строку позовної давності, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол".
Зазначене, на думку колегії суддів, відповідно до ст. 104 ГПК України, є підставою для скасування рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. у даній справі та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги розподіляються відповідно до ст. 49 ГПК України та покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол" - задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.12.2015р. у справі № 910/28400/15 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Аеробуд" (код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол" (код 21570210) 3 844 216,52 грн. заборгованості та 57 663,25 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позову до господарського суду.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства ,,Аеробуд" (код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Мікол" (код 21570210) 63 429,59 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя В.Г. Суховий
Судді А.О. Мальченко
Г.А. Жук