"06" квітня 2016 р. Справа № 917/2505/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя
ОСОБА_1, суддя Шутенко І.А.,
при секретарі Міракові Г.А.,
за участю представників:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Харківецьке", с.Харківці, (вх. 354П/2), на рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. у справі № 917/2505/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський "Облагропостач", м.Полтава,
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Харківецьке", с.Харківці,
про стягнення 108782,05 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. (суддя Іваницький О.Т) позов задоволено частково; припинено провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 60998,00 грн., на підставі п.1.1. ст. 80 ГПК України; стягнуто з ТОВ “Харківецьке” на користь ПАТ “Полтавський “Облагропостач” за договором поставки нафтопродуктів №89 від 20.05.2015р. пеню в розмірі - 29215,28 грн., 9099,80грн. штрафу, 5329,00 грн. - 10% річних, 4139,97грн. - інфляційних втрат; стягнуто з ТОВ “Харківецьке” на користь ПАТ “Полтавський “Облагропостач” витрати на сплату судового збору в розмірі 1631,73 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за укладеним договором, тому позовні вимоги в частині стягнення пені, річних, інфляційних та штрафу є обґрунтованими, в частині вимоги про стягнення основної суми заборгованості провадження у справі припинено, оскільки відповідачем сплачена відповідна сума.
ТОВ "Харківецьке" з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. у справі № 917/2505/15 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Полтавський "Облагропостач" відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що господарським судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме судове засідання проведене без повідомлення відповідача, а також зазначає те, що умовою продажу товару є попередня оплата, тобто відповідач мав право на отримання товару лише за умови сплати коштів позивачу, однак, відсутність попередньої оплати з боку відповідача позбавляє позивача нараховувати санкції.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. 2298 від 29.02.2016р.), в якому просить у разі наявності у матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення відповідача про слухання даної справи в суді першої інстанції - залишити рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. у справі № 917/2505/15 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ “Харківецьке” - без задоволення; у разі відсутності у матеріалах справи доказів щодо належного повідомлення відповідача про слухання даної справи в суді першої інстанції - прийняти нове рішення з даного спору, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ “Полтавський “Облагропостач” та стягнути з ТОВ “Харківецьке” 29215,28 грн. пені, 9099,80 грн. штрафу, 5329,00 грн., 10% річних, 4 139,97 грн. інфляційних втрат; витрати по сплаті судового збору в сумі 1631,73 грн. за пред'явлення даного позову та витрати зі сплати судового збору за пред'явлення апеляційної скарги покласти на відповідача; в частині стягнення основного боргу в сумі 60998,00 грн. припинити провадження у справі.
Від позивача надійшла заява (вх. 2587 від 09.03.2016р.), в якій повідомляє про те, що між позивачем та відповідачем не було жодних письмових та усних домовленостей щодо відтермінування оплати, яке передбачене п. 3.2 договору. А також позивач просить розглядати справи без участі представника.
На виконання вимог ухвали суду від 16.03.2016р. позивач надав обґрунтований розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, а також просить розглядати справу без участі представника позивача (вх. 3591 від 04.04.2016р.)
У судове засідання 06.04.2016р. представники сторін не з'явились, належним чином були повідомлені, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 128-129).
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.12.2015р. прийнято позовну заяву ПАТ «Полтавський Облагропостач» до розгляду та порушено провадження у справі №917/2505/15 та призначено у судове засідання на 10.12.2015р. об 11:30год.
Відповідно до штампу канцелярії господарського суду Полтавської області на звороті даної ухвали відправлено за вихідним №917/2505/15/10012/15 кількість відправлених примірників документа - 2, дата відправки 07.12.2015р.
Вищезазначене є порушенням ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, а саме суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
Однак, як вбачається з матеріалів, справи господарський суд першої інстанції, порушивши вимоги діючого законодавства, відправив пізніше трьох днів , а саме відправив на шостий день з моменту її прийняття.
Вищезазначене також підтверджується випискою з офіційного сайту Укрпошти «Відстеження пересилання поштових відправлень», з якого вбачається, що документ з штрихкодовим ідентифікатором 3600112039790 (що співпадає з ідентифікатором, указаним на повідомлені про вручення поштового відправлення (а.с. 37), відправлений 07.12.2015р. о 16:43 год.
Як зазначено на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке надіслано на адресу відповідача, отримано останнім 10.12.2015р. (а.с. 37).
Однак, як вбачається з офіційного сайту Укрпошти «Відстеження пересилання поштових відправлень», документ з штрихкодовим ідентифікатором 3600112039790, вручений адресату особисто 10.12.2015р. о 20:00.
Таким чином, з'явитись у призначене судове засідання 10.12.2015р. об 11:30 год. відповідач не мав фізичної можливості.
Згідно з п. 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28 повідомлення з відміткою про вручення процесуальних документів адресатові долучаються до матеріалів справи.
Право сторони брати участь у судовому засіданні встановлено ст. 22 ГПК України.
Розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
За змістом ст. 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення.
Відповідні роз'яснення містяться в п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Втім, суд першої інстанцій, в порушення зазначених норм, розглядаючи заяву в судовому засіданні 10.12.2015р. належним чином не встановив та не перевірив, чи повідомлені сторони у справі про час і місце розгляду справи, в тому числі і відповідач, представник якого в судове засідання не з'явився.
Посилання в оскаржуваному рішенні на те, що відповідач належним чином повідомлений спростовується матеріалами справи, оскільки поштове повідомлення про вручення ухвали повернуто до господарського суду Полтавської області 14.12.2015р. згідно з штампом канцелярії суду (а.с. 37).
Не встановивши вказані обставини, суд першої інстанції розглянув позовну заяву, за наслідками якої виніс оскаржуване рішення, якою позовну заяву про задоволено частково.
Отже, за вказаних обставин, господарським судом першої інстанції було порушення норми процесуального права, а саме судом розглянуто справу за відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, тобто фактично було порушено право сторони на судовий захист.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь -якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
З урахуванням викладеного, твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення знайшли своє підтвердження, через що колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. слід скасувати.
Розглядаючи по суті подану апеляційну скаргу колегія суддів встановила наступне.
20.05.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Полтавський Облагропостач» та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» укладений договір поставки нафтопродуктів № 89.
Відповідно до п. 1.1 постачальник (ПАТ «Полтавський Облагропостач») передає партіями у встановлений строк по домовленості з покупцем («ТОВ «Харківецьке») нафтопродукти в асортименті у власність покупця.
Згідно з п. 2.1. договору кількість та асортимент товару визначаються згідно виставлених постачальником рахунків та накладених. Днем отримання товару вважається день виписки видаткової накладної.
Пунктом 3.1, 3.2 договору встановлено, що ціна товару по узгодженню з покупцем по договірних цінах, діючих на день отримання товару. Оплата за товар здійснюється попередньою оплатою, по домовленості сторін можлива оплата за товар протягом 5-ти календарних днів з дня отримання товару.
Відповідно до п. 4.4 договору за порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, штраф у розмірі 8% від простроченого платежу, 10% річних та індекс інфляції за весь час прострочення.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором на загальну суму 385998,00грн., що підтверджується:
видатковою накладною № РН-655 від 21.05.2015 р. на суму 110 000,00 грн. (а.с. 20),
накладною № 000838 від 21.05.2015 p. (а.с. 21),
товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН від 21.05.2015 р. та довіреністю № 69 від 21.05.2015 p. (а.с. 22-23);
видатковою накладною № РН-791 від 05.08.2015 р. на суму 165 998,00 грн. (а.с. 24),
накладною № 000917 від 05.08.2015 p. (а.с. 25),
товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів від 05.08.2015р. та довіреністю №117 від 05.08.2015р. (а.с. 26, 30),
видатковою накладною № РН-792 від 05.08.2015 р. на суму 110000,00 грн. (а.с. 27),
накладною № 000918 від 05.08.2015 p. (а.с. 28),
товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів форми 1-ТТН від 05.08.2015 р. та довіреністю № 117 від 05.08.2015 p. (а.с. 29, 30).
ТОВ «Харківецьке» отримані нафтопродукти оплатив не у повному обсязі, а саме: 55000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 09.06.2015p. №1110, 55000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 16.06.2015p. №1264, 25000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 18.09.2015p. №1863, 130000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 29.09.2015p. №1933, 30000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 30.09.2015p. №1938, 30000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 30.10.2015p. №2071 (а.с. 14-19).
Таким чином, ТОВ «Харківецьке» не виконав у повному обсязі зобов'язання за укладеним договору і заборгованість склала 60998,00 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, вважаючи свої права порушеними, ПАТ «Полтавський Облагропостач» звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача основної суми заборгованості, а також 10% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат.
Колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У зв'язку з тим, що конкретної дати оплати прийнятого товару сторонами у договорі не встановлено, тому необхідно керуватися актами цивільного законодавство.
В процесі розгляду справи у господарському суді першої інстанції відповідачем сплачено основну суму заборгованість за договором від 20.05.2015р. №89, що підтверджується платіжним дорученням №2138 від 03.12.2015р. на суму 60998,00 грн. (а.с. 42).
У відповідності до приписів п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про припинення провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення основної суми заборгованості в розмірі 60998,00 грн. з підстав п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач з метою захисту свого майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваних ним грошових коштів, належних до сплати кредиторові, правомірно просить стягнути з відповідача 10% річних (10% відсотків передбачений пунктом 4.4 укладеного договору).
Однак, колегія суддів не може прийняти розрахунок позивача, оскільки він виконаний з арифметичними помилками.
При перерахунку, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач повинен сплатити 2401,66 грн. річних.
А також, колегія суддів не погоджується з розрахунком позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 4139,97 грн.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.
Однак, колегія суддів не може прийняти розрахунок позивача, оскільки він виконаний з арифметичними помилками.
При перерахунку, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач повинен сплатити 2906,22 грн. інфляційних.
Щодо стягнення пені у сумі 29215,28 грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, колегія суддів погоджується з розрахунком позивача з огляду на наступне.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідальність відповідача передбачена пунктом 4.4. договору, а саме при порушенні термінів оплати, ТОВ «Харківецьке» сплачує ПАТ «Полтавський Облагропостач» пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, позивач обґрунтовано нарахував відповідачу суму пені за неналежне виконання грошового зобов'язання у відповідності до норм чинного законодавства та умов укладеного договору у розмірі 29215,28 грн.
А також, колегія суддів прийшла до висновку про стягнення з відповідача штрафу у сумі 9099,80 грн. з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату одержаного товару у вигляді стягнення штрафу передбачена п.4.4 договору, за яким сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати товару покупець сплачує постачальнику , зокрема штраф у розмірі 8% від простроченого платежу.
При цьому, перевіривши розрахунок штрафу, колегія суддів встановила, що розрахункова сума штрафу складає 65277,44 грн.
За таких обставин суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає за правомірне часткове задоволення позовної заяви.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі частково підтвердженні при апеляційному перегляді справи та є підставою для скасування оскаржуваного рішення у даній справі.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне апеляційну скаргу ТОВ «Харківецьке» задовольнити частково, рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. у справі № 917/2505/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перерозподіл судових витрат у відповідності до положень ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.2 ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Харківецьке", с.Харківці, задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області від 10.12.2015р. у справі № 917/2505/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Припинити провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 60998,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (37207, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с Харківці, ідентифікаційний код 39362269) на користь Публічного акціонерного товариства «Полтавський «Облагропостач» (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, ідентифікаційний код 00913686) пеню в розмірі - 29215,28грн., 9 099,80 грн. штрафу, 2401,66 грн. - 10% річних, 2906,22 грн. - інфляційних втрат, 1569,31 грн. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Полтавський «Облагропостач» (36014, м. Полтава, вул. Жовтнева, 66, ідентифікаційний код 00913686) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» (37207, Полтавська обл., Лохвицький р-н, с Харківці, ідентифікаційний код 39362269) 68,66 грн. за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.
Повний текст постанови складений 11.04.2016р.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя І.А. Шутенко