04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"29" березня 2016 р. Справа№ 910/28376/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Мальченко А.О.
Коршун Н.М.
при секретарі Єременко К.Л.
за участю представників
від позивача: Ковтун Т.О. за дов. № 171 від 25.12.2015 р.
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 229 від 28.02.2016р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на рішення Господарського суду міста Києва
від 15.12.2015 року
по справі № 910/28376/15 (суддя Домнічева І.О.)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
про розірвання договору, виселення, демонтаж тимчасової
конструкції (кіоска) та стягнення 74 894,57 грн.
Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про виселення та стягнення 122 886,32 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неналежним чином виконуються умови договору оренди № 184-Упр (ДВ)-08 від 29.02.08р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/28376/15 позовні вимоги задоволено повністю. Розірвано договір оренди від 29.02.2008 № 184-Упр(дв)-08, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4. Виселено фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 з нерухомого майна (частини вестибюлю/переходу), визначених тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ, за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 кв.м.. Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 та знаходяться за адресою: станція метро "Видубичі", загальною площею 11,5 кв.м.. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" 64 411 (шістдесят чотири тисячі чотириста одинадцять) грн. 32 коп. заборгованості, 9 937 (дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять сім) грн. 61 коп. пені, 544 (п'ятсот сорок чотири) грн. 64 коп. 3% річних, а також 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. витрат по оплаті судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/28376/15 скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/28376/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Шевченко Е.О.
Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 р. у справі № 910/28376/15 було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2016 р. у справі № 910/28376/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Мальченко А.О. прийнято апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у справі 910/28376/15 до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.02.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. у справі № 910/28376/15 відкладено розгляд справи на 15.03.2016р., в зв'язку з неявкою представника відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 р. у справі № 910/28376/15 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву до 28.03.2016р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням від 28.03.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл у справі № 910/28376/15, в зв'язку з перебування судді Зубець Л.П., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2016 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/28376/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Коршун Н.М., Шевченко Е.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2016 р. у справі № 910/28376/15 колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Коршун Н.М., Мальченко А.О. прийнято апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 у справі 910/28376/15 до провадження та призначено розгляд справи на 29.03.2016р.
Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі № 910/28376/15 скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
29.02.2008р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - Орендар) укладено договір оренди № 184-Упр(дв)-08, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київради від 14.06.2007 № 789/1450 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроекг", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: станція метро "Видубичі" (вестибюль № 1) для торгівлі непродовольчими товарами (п. 1.1. договору)
Відповідно до п. 2.1 Договору оренди об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", загальною площею 11,5 кв.м., згідно з Схем тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього Договору.
Відповідно до п. 2.2 Договору оренди вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 10.01.2008 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.07р. становить 80 300,0 грн.(вісімдесят тисяч триста грн. 00 коп.)
Відповідно до п. 2.4 Договору оренди об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен".
Згідно з п. 3.1 Договору оренди за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 14.06.2007 № 789/1450 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28 вересня 2006 року № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору, становить: 290,94 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому станом на січень 2008 року складає 3 345,83 грн. (три тисячі триста сорок п'ять грн. 83 коп.) без пдв.
Відповідно до п. 3.2 Договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається у урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою: податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України; відшкодовує вартість спожитих комунальних послуг. Сума відшкодування згідно з розрахунком на момент укладання договору складає 141,00 грн (без ПДВ) та повинна бути переглянута в разі зміни цін на комунальні послуги для орендодавця.
Відповідно до пункту 3.5. договору сума за договором з урахуванням ПДВ 20% із розрахунку на січень 2008 року складає 4 184,20 грн. Оплата проводиться орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.
Відповідно до п. 3.6 договору оренди орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Відповідно до п. 4.1 договору оренди орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі не підписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.
Як вбачається з матеріалів справи, акт приймання-передачі нерухомого майна за Договором сторонами було підписано та скріплено печатками 01.03.2008р.
Відповідно до п. 4.2 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і повному обсязі.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.
Відповідно до п. 9.1 договору Оренди цей Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами і відповідно до рішення Київради від 14.06.07 року № 789/1450 діє з 01.03.2008 року до 27.02.2009 року (364 дні).
За змістом пункту 9.5. дія договору припиняється в разі невиконання істотних умов договору або його порушення.
Матеріали справи свідчать, що в подальшому сторонами були підписані додаткові угоди, якими продовжувався строк дії договору та змінювався розмір орендної плати.
Зокрема, додатковою угодою від 01.06.2009 №(512) сторонами погоджено, що сума оплати за договором з розрахунку на червень 2009 року складає 5 512,64 грн за місяць.
За правовою природою укладений сторонами договір є договором найму (оренди), за яким, відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно вимог статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.
За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом першої інстанції встановлено, що факт передачі відповідачеві в строкове платне користування об'єкту оренди, визначеного в пункті 1.1. договору, підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.03.2008, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками господарюючих суб'єктів.
Заявляючи позовну вимогу про стягнення заборгованості, позивач зазначав, що свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч умов договору, з квітня 2015 року припинив сплачувати орендну плату в повному обсязі, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в розмірі 64 411,32 грн за період з квітня по жовтень 2015 року.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем орендних платежів за спірний період, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 9 937,61 грн. пені, 544,64 грн. 3 % річних
Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів грошового зобов'язання та приймаючи до уваги що відповідачем не надано суду доказів вжиття заходів для уникнення порушення умов договору, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, колегія приходить до висновку, що вимоги позивача про стягненню 9 937,61 грн. пені, 544,64 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Судом встановлено порушення відповідачем ст. 10 вказаного Закону умов Договору, а саме: несвоєчасне та неповне внесення орендної плати з урахуванням її індексації (понад 6 місяців).
Умови п. 9.7 Договору надають кожній зі сторін право розірвати Договір у випадку невиконання його умов.
За приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Матеріалами справи підтверджується допущення відповідачем істотного порушення умов договору, що виявилось у неповному та несвоєчасному внесенні понад вищеописаних чотирьої місяців орендної плати у встановлені цим договором строки та розмірі, внаслідок чого позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору, а саме своєчасного та в повному обсязі отримання орендної плати по договору.
Істотність порушення умов договору вбачається у строках та у розмірах допущених відповідачем прострочень з внесення орендної плати (понад 4 місяців), та у її розмірі - 64 411,32 грн., оскільки орендна плата вносилась, то частково і у значно меншому розмірі.
Відповідності до ст. 785 ЦК України, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та умов договору відповідач був зобов'язаний повернути орендоване майно з оренди, відновивши його до того стану, у якому майно було отримано (розділ 7 Договору). Відповідач оредоване майно не повернув, а отже вимоги про виселення відповідача з орендованого за договором майна про зобов'язання демонтувати розміщені там конструкції також визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність доводів відповідача в частині того, що КП "Київський метрополітен" є неналежним позивачем у даній справі (які сторона обґрунтовує тим, що у вказаної особи відсутнє право на розпорядження комунальним майном територіальної громади міста, зокрема, повноваження на укладення договорів оренди такого майна, тощо), враховуючи наступне.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Так, на підставі Наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 98 від 23.04.2003 за Комунальним підприємством "Київський метрополітен" на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, підземний перехід станції метро "Мінська" (додаток № 2 до зазначеного наказу).
Пунктом 5.2 Статуту КП "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.
Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
При цьому, як уже зазначалося вище, спірний Договір було укладено на підставі рішення Київради від 14.06.2007 №789/1450, в якому була пряма вказівка саме КП "Київський метрополітен", як орендодавцю, укласти договір оренди вказаного об'єкта з відповідачем
Правомірність дій КП "Київський метрополітен" та визначення його повноважень, як орендодавця спірного майна, також підтверджується Порядком передачі майна територіальної громади міста Києва в оренду, затвердженим рішенням КМР від 28.09.2006 № 34/91, який був чинним на момент укладення договору оренди.
На момент припинення договору оренди у жовтні 2014 року було чинне Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням КМР від 22.09.2011 №34/6250, яким також передбачалося, що орендодавцями нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління, є саме комунальні підприємства, установи та організації.
До того ж, на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі (а також на час ухвалення цієї постанови) діяло та є чинним Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням КМР від 21.04.2015 №415/1280, яким також передбачені повноваження комунальних підприємств бути орендодавцями майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання (з усіма правами сторони договору оренди, в тому числі право на розірвання договору в судовому порядку та пред'явлення вимог про виселення).
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/28376/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.12.2015р. у справі № 910/28376/15 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/28736/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді А.О. Мальченко
Н.М. Коршун