"29" березня 2016 р. Справа № 8/28/5022-515/2011
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Гриців В.М., суддів Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.
при секретарі судового засідання Бохонок В.З.
з участю представника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» ОСОБА_1
у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» про стягнення коштів
06 червня 2011 року Господарський суд Тернопільської області постановив рішення у справі №8/28/5022-515/2011 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій. Суд присудив стягнути з відповідача на користь позивача 4377,72 грн. основного боргу; 1060,50 грн. інфляційних нарахувань, 292,14 грн. трьох відсотків річних та понесені позивачем судові витрати: 102 грн. державного мита і 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення набрало законної сили і на його виконання місцевий господарський суд 27 червня 2011 року видав наказ №8/28/5022-515/2011.
19 січня 2016 року дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції. Стягувач просив суд визнати причини пропуску строку на оскарження поважними та відновити пропущений процесуальний строк для подачі скарги; прийняти скаргу до розгляду; визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011 р. за №28112486 при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 27.06.2011р. у справі №8/28/5022-515/2011; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.12.2011р. за №28112486, винесену державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області від 27.06.2011р. у справі №8/28/5022-515/2011; зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження №28112334 та вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду.
Господарський суд Тернопільської області (суддя Гирила І.М.) ухвалою від 10 лютого 2016 року відмовив дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за №28112486 від 30 грудня 2011 року та залишив без розгляду скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Суд першої інстанції дійшов висновку про пропущення скаржником процесуального строку на оскарження дій державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та постанови від 30 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №28112486 та про відсутність підстав для його поновлення. Суд констатував, що у судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечено присутнім у судовому засіданні представником ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", що станом на день звернення із скаргою на дії державного виконавця до начальника органу ДВС, якому підпорядкований державний виконавець (25.11.2015р.), скаржник був обізнаний з оскаржуваною постановою, проте своїм правом на звернення до суду у встановлені процесуальним законодавством строки не скористався.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу, вважає, що ухвала господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011 прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 115 ГПК України, ст.ст. 6, 11, 49, 51 закону України «Про виконавче провадження», ст. 124 Конституції України.
Стверджує, що не отримував постанову державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції від 30 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №28112486. Також не отримував й постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором, у зв'язку з чим не мав можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, в мережі Інтернет. Про закінчення виконавчого провадження довідався з телефонної розмови з державним виконавцем. 25 листопада 2015 року стягувач у порядку ст. 82 закону України "Про виконавче провадження", оскаржив дії державного виконавця до начальника Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ. 15 січня 2016 року на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшов лист за №5318006-34/17 від 03 грудня 2015 року, у якому повідомлено про те, що виконавче провадження, в т.ч. за №28112486, знищено. А 19 січня 2015 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала Господарському суду Тернопільської області скаргу на дії державного виконавця.
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, що скарга подана суду після отримання офіційного повідомлення про закриття виконавчого провадження №28112486 з дотриманням вимог ст. 82 закону України «Про виконавче провадження». На думку скаржника, саме державний виконавець повинен довести суду належне виконання своїх обов'язків, зокрема, надсилання стягувану постанов про відкриття і закриття виконавчого провадження, повідомлень про вчинення виконавчих дій.
Також скаржник покликаючись на приписи ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України наголошує на обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, що є складовою права на справедливий судовий захист. Окремо вказує на стратегічне значення підприємства для економіки і безпеки України.
Просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011, справу №8/28/5022-515/2011 направити до Господарського суду Тернопільської області для розгляду по суті.
Про розгляд справи сторонам, прокурору і апелянту повідомлено належним чином. 16 березня 2016 року апеляційному суду повернулося поштове відправлення, направлене ВАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (ідентифікаційний код 21155959) за названою позивачем адресою: 46006, м. Тернопіль, вул. Чернівецька, 54а із відміткою про неправильно зазначену адресу та відсутністю адресата.
Тому суд отримав Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно з яким у реєстрі значиться публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» (ідентифікаційний код 21155959) з місцезнаходженням: 46008, місто Тернопіль, вулиця Митрополита Шептицького, 20. Саме за цією адресою суд надіслав боржнику повідомлення про дату. час і місце розгляду апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просить задовольнити.
Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав пояснення представника і вважає, що ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011 слід залишити без змін виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини першої статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Згідно зі статтею 50 ГПК України процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.
Згідно зі статтею 51 ГПК України строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку.
Згідно зі статтею 53 ГПК України за заявою сторони чи з своєї ініціативи господарський суд може визначити причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.
З матеріалів справи слідує, що скарга у частині клопотання про поновлення строку на її подання обґрунтована тим, що дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 25 листопада 2015 року в порядку ч. 1 ст. 81 Закону України "Про виконавче провадження" звернулась до начальника Першого відділу ДВС Тернопільського міського правління юстиції зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №28112486 від 30 грудня 2011 року. Однак 15 січня 2016 року на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшов лист Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції за №5318006-34/17 від 03 грудня 2015 року про те, що провести перевірку виконавчого провадження №28112486 в порядку ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" неможливо, оскільки виконавчі провадження закінчені в період 2011 року знищено. Крім того, у зв'язку із затопленням архіву в приміщенні Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ прийнято рішення щодо знищення документів, в тому числі виконавчих проваджень 2003-2011р.
Скаржник вважає, що оскільки він скористався правом на оскарження дій державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, про результати розгляду скарги повідомлено листом, а не у передбачений законом спосіб про відмову чи про задоволення скарги, тому строк оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №28112486 від 30 грудня 2011 року і дій державного виконавця пропущено з поважних причин.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 28 січня 2016 року призначив судове засідання для розгляду клопотання дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку на оскарження дій державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ та постанови про закінчення виконавчого провадження за №28112486 від 30 грудня 2011 року, розглянув це клопотання і відмовив у його задоволенні.
Суд першої інстанції констатував, що у скарзі дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не назвала ні дати отримання постанови про закінчення виконавчого провадження №28112486 від 30 грудня 2011 року з примусового виконання наказу господарського суду Тернопільської області №8/28/5022-515/2011, ані дати коли стало відомо про існування цієї постанови. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання скарги стягувач покликається на те, що 25 листопада 2015 року в порядку ч. 1 ст. 81 Закону України "Про виконавче провадження" він звернувся до начальника Першого відділу ДВС Тернопільського міського правління юстиції зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за №28112486 від 30 грудня 2011 року.
Так, 15 січня 2016 року на адресу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" надійшов лист Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції за №5318006-34/17 від 03 грудня 2015 року про те, що провести перевірку неможливо, оскільки виконавчі провадження закінчені в період 2011 року знищено. У зв'язку із затопленням архіву в приміщенні Першого відділу ДВС ТМУЮ прийнято рішення щодо знищення документів, в тому числі виконавчих проваджень 2003-2011 р.
У судовому засіданні 10 лютого 2016 року представник ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" повідомив, що про існування оскаржуваного документа стягувачу стало відомо з телефонної розмови з державним виконавцем. Сама ж постанова про закінчення виконавчого провадження за №28112486 від 30 грудня 2011 року на адресу Компанії не надходила і лише сьогодні - 10 лютого 2016 року нарочно в приміщенні органу ДВС йому надано ніким не підписаний її примірник.
Проте із змісту скарги дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" за №31/13-4410 від 25 листопада 2015 року на дії державного виконавця Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ, поданої начальнику Першого відділу ДВС Тернопільського МУЮ очевидно і зрозуміло, що станом на 25 листопада 2015 року стягувачу вже було відомо про наявність постанови про закінчення виконавчого провадження за №28112486 від 30 грудня 2011 року та її зміст. Однак Господарському суду Тернопільської області скарга на дії державного виконавця Першого ВДВС Тернопільського МУЮ щодо винесення постанови 30 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження №28112486 відправлена майже через два місяці - 20 січня 2016 року.
За змістом частини першої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Отже, закон не вимагає перед зверненням до суду обов'язкового розгляду скарги начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівник відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у визначений законом строк вправі була звернутись до господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №28112486 від 30 грудня 2011 року. Звернення зі скаргою до начальника Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції не перериває визначений законом строк оскарження до суду рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби та не є поважною обставиною, пов'язаною з дійсними істотними труднощами для подання скарги суду.
Пленум Вищого господарського суду України у постанові від 17 жовтня 2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" з наступними змінами і доповненнями у п. 9.7. роз'яснив, що встановлений у частині першій статті 1212 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 1212 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.
Як зазначено вище, на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 06 червня 2011 року у справі №8/28/5022-515/2011, яке набрало законної сили місцевий господарський суд 27 червня 2011 року видав наказ №8/28/5022-515/2011.
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" не назвала і не надала суду доказів коли саме звернулась до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження і коли саме відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 27 червня 2011 року у справі №8/28/5022-515/2011. Стверджує лише, що названий наказ перебував на виконанні державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції та що стягувач не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором, у зв'язку з чим не мав можливості ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, в мережі Інтернет.
Проте відповідно до вимог статті 12 закону України «Про виконавче провадження» дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України", як сторона виконавчого провадження №28112486 (стягувач), не була позбавлена права ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, користуватися іншими правами, наданими законом.
За таких обставин дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вважається обізнаною про ймовірність порушення її прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримувала від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлена з матеріалами виконавчого провадження.
Тому суд апеляційної інстанції не приймає, як докази поважності пропуску строку, доводи скаржника про отримання ним 15 січня 2016 року офіційного повідомлення про закриття виконавчого провадження №28112486, а 10 лютого 2016 року копії постанови про закінчення виконавчого провадження №28112486 від 30 грудня 2011 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що приписи ст. 124 Конституції України, ст. 115 ГПК України, рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Конституційного Суду України наголошує на обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили не заперечують і не виключають дотримання вимог закону при здійсненні виконавчого провадження й добросовісної поведінки стягувача у виконавчому провадженні.
Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановляючи оскаржену ухвалу Господарський суд Тернопільської області дослідив усі обставини справи, надані докази, дав їм належну юридичну оцінку та правильно застосував норми процесуального права. Ухвала Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011 є обґрунтованою, відповідає вимогам закону. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому законних підстав для скасування оскарженої ухвали немає.
Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 10 лютого 2016 року у справі №8/28/5022-515/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.
суддя Кордюк Г.Т.