04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"05" квітня 2016 р. Справа№ 910/11308/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Алданової С.О.
Коршун Н.М.
при секретарі Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Константинова І.В. - посв. № 040864 від 29.01.2016 року
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 Кушнір В.А. - дов. б/н від 14.09.2015 року
третьої особи не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області
на рішення господарського суду міста Києва
від 06.10.2015 р. (суддя Комарова О.С.)
у справі № 910/11308/15
за позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області
в інтересах держави
до 1) Хмельницької обласної ради
2) Товариства з обмеженою відповідальністю
"Поділля-Інвест Сіті" (далі - ТОВ «Поділля-Інвест Сіті»)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Товарна біржа "Універсальна земельна товарна біржа
"Придніпровська" в особі її Хмельницької філії
про визнання недійсним пункту 7 додатку № 2
до рішення обласної ради "31-16/2013 від 19.06.2013 р.
та договору купівлі-продажу частини
нежитлового приміщення від 11.02.2014 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі № 910/11308/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, Заступник прокурора Хмельницької області оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржене рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального прав, є незаконним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області прийнято до провадження в складі колегії суддів: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М. та розгляд справи призначено на 15.03.2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2016 року розгляд справи відкладено на 05.04.2016 року у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника третьої особи.
В судове засідання 05.04.2016 року з'явилися представники прокуратури та відповідача-2, представники відповідача-1 та третьої особи не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслали. Представники позивача та відповідача-2 вважали за можливе розгляд справи здійснювати без участі представників відповідача-1 та третьої особи.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Оскільки неявка представників відповідача-1 та третьої особи не перешкоджає вирішенню спору по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне апеляційну скаргу розглянути за відсутності цих представників за наявними у справі матеріалами.
Представник прокуратури в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, оскаржене рішення скасувати за наведених в скарзі підстав та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача-2 в судовому засіданні доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як законне та обґрунтоване просив залишити без змін.
На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що від нього не залежали. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, перший заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави подав на розгляд господарського суду міста Києва позов до Хмельницької обласної ради та ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» про: визнання недійсним пункту 7 додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року, яким частину нежитлового приміщення ХОФ «Фармація» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 загальною площею 188,5 кв.м. включено до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу; визнання недійсним договору купівлі - продажу частини нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, укладений 11.02.2014 року між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, від імені якої діяв директор Хмельницької філії Товарної біржі - Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» та ТОВ «Поділля- Інвест Сіті», посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В.
Одночасно з метою забезпечення позову прокурор просив заборонити ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14.
Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року, яким частину нежитлового приміщення ХОФ «Фармація» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 загальною площею 188,5 кв.м. включено до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, суперечить положенням ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки при його винесені було порушено встановлений законом порядок приватизації, а порушення законодавства при включенні майна до переліку об'єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу тягне за собою невідповідність вимогам закону договору купівлі-продажу спірного майна та є підставою для визнання його недійсним на підставі ст. 215 ЦК України тощо.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність й необґрунтованість позовних вимог, відтак відмовив у їх задоволенні.
Так, відмовляючи в позові, місцевий суд виходив з того, що прокурором не доведено, а судом не встановлено невідповідності проведеної процедури приватизації спірного майна та укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу цього майна положенням законодавства України з наведених у позові підстав, відтак визнав заявлені позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими.
За висновками місцевого суду, набуття ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» права на викуп спірного майна виникло в силу приписів п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» в результаті проведених ремонтних робіт по поліпшенню орендованих приміщень за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, ринкова вартість яких відповідно до висновку про вартість об'єкта приватизації становить 311 020 грн. 14 коп..
Крім цього, розглянувши клопотання прокурора про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» вчиняти будь-які пов'язані з відчуженням нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 дії, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, адже прокурор своє клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував належним чином.
Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, 01.06.2011 року між Хмельницькою обласною фірмою «Фармація» (далі - орендодавець) та ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» (далі - орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (нерухомого майна) №150 (далі - Договір оренди), який 05.08.2011 року був погоджений Хмельницькою обласною радою. За умовами п. 1.1. предметом договору є оренда окремо визначеного майна нежитлового приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, яке використовується для здійснення торгівлі непродовольчими товарами та під склад непродовольчих товарів.
Відповідно до п. 1.2. договору оренди орендодавець надав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення площею 188,5 кв.м. (в т.ч. приміщення першого поверху загальною площею 66,4 кв.м та підвальне приміщення загальною площею 122,1 кв.м), розташоване за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими товарами (приміщення першого поверху загальною площею 66,4 кв.м) та під склад (підвальне приміщення загальною площею 122,1 кв.м).
Пунктом 1.3. Договору оренди сторони погодили термін його дії з 01 червня 2011 року по 30 квітня 2014 року.
Власником орендованого майна залишаються територіальні громади сіл, селищ, міст області, а орендар користується ним протягом терміну дії оренди, обумовленим цим договором (п. 1.4. Договору оренди).
За умовами п. 2.4. Договору оренди експертна (самостійна або незалежна) оцінка приміщення становить 156 040,00 грн.
Як видно з акту приймання-передавання орендованого приміщення, копія якого наявна в матеріалах справи, на виконання умов Договору оренди, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду узгоджене відповідним правочином приміщення.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішенням Хмельницької обласної ради №31-16/2013 від 19.06.2013 року внесено зміни до рішення обласної ради від 18.05.2011 року №22-4/2011 «Про Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки», додатки 2 і 3 якого викладено у новій редакції згідно з додатками 1 і 2 до цього рішення.
В додатку №2 до рішення Хмельницької обласної ради №31- 16/2013 від 19.06.2013 року визначено, що до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, включено частину нежитлового приміщення обласної фірми «Фармація» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька 14 загальною площею 188,5 кв.м. (п. 7).
Крім цього, в матеріалах справи наявний договір про виконання делегованих повноважень з приватизації об'єктів, що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області №131п від 16 липня 2013 року (далі - Договір № 131п від 16.07.2013 року) між Хмельницькою обласною радою (далі - замовник) та Хмельницькою філією Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» (далі - виконавець), за умовами п. 1.1. якого на виконання рішення сесії Хмельницької обласної ради від 19 червня 2013 року № 31-16/2013 «Про внесення змін до рішення обласної ради від 18 травня 2011 року № 22-4/2011 «Програму приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області на 2011-2015 роки» (далі - Програма), а також висновку постійної комісії обласної ради з питань власності, приватизації та інвестицій від 13.06.2013 року, замовник доручив, а виконавець взяв на себе обов'язок надавати послуги по виконанню делегованих повноважень з приватизації об'єктів (майна), що перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області, а саме: щодо частини нежитлового приміщення Хмельницької обласної фірми «Фармація» загальною площею 188,5 кв.м за адресою: вул. Кам'янецька, б. 14 в м. Хмельницький (далі - Майно, об'єкт приватизації) визначеним програмою шляхом продажу на аукціоні, за конкурсом чи шляхом викупу на умовах, передбачених чинним законодавством України, цим договором та Програмою.
Пунктом 1.2. Договору № 131п від 16.07.2013 року встановлено, що виконавець зобов'язався надати комплекс послуг по організації приватизації майна на конкурентних та інших засадах згідно чинного законодавства України, надавати потенційним покупцям за їх рахунок інформаційні послуги, що стосуються купівлі майна, умов участі в аукціонах, конкурсах та викупі (надалі - торги), порядку розрахунків, інші послуги, пов'язані з приватизацією Майна, а також забезпечити прийом заявок від потенційних покупців.
Як встановлено матеріалами справи, відповідач-2 звернувся до Хмельницької обласної фірми «Фармація» (лист № 43 від 29.11.2013 року) з проханням надати дозвіл на виконання ремонтних робіт по поліпшенню орендованого приміщення за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 без відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням цих робіт. В свою чергу, Хмельницька обласна фірма «Фармація» звернулась до голови Хмельницької обласної ради (лист №3/622 від 23.12.2013 року) щодо погодження надання ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» дозволу на проведення ремонтних робіт орендованого приміщення.
Згідно наявних в матеріалах справи доказів, Хмельницька обласна рада листом №2505/01-15 від 30.12.2013 року ( відповідь на лист Хмельницької обласної фірми «Фармація» №3/622 від 23.12.2013 року) погодила проведення ремонтних робіт ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» орендованих приміщень за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 без відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням цих робіт.
Відтак, ТОВ «Юніпром-Поділля» було виконано ремонтні роботи по поліпшенню орендованих приміщень на загальну суму 112 779,86 гри., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року та банківськими виписками ПАТ КБ «Правекс-банк» по особовим рахунком ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).
В подальшому, Спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради (на праві повного господарського відання Хмельницької обласної фірми «Фармація») в особі директора Хмельницької філії Товарної біржі «Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» (далі - продавець) та ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» (далі - покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 11.02.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., зареєстрований в реєстрі за № 195 (далі Договір купівлі-продажу).
За умовами п. 1.1. Договору купівлі-продажу, продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки літ. «А-1» загальною площею 418 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14. Згідно п. 1.2. Договору купівлі-продажу, у власність покупця перейшло 45/100 частки у праві власності на будівлю аптеки, площа яких становить 188,5 кв.м. Згадане підтверджено актом прийому-передачі майна від 11.02.2014 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституцією України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144).
Положеннями ст. 327 ЦК України визначено, що у комунальній власності є майно, в тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», права суб'єкта комунальної власності від імені та в інтересах територіальних громад здійснюють відповідні ради.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації.
Положеннями ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти в формі рішень.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах на підставі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад згідно закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
За приписами ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно вимог ч. 1 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного майна» державна програма приватизації (як вище згадувалось Програма) розробляється Фондом державного майна України, затверджується законом України строком на три роки і діє до завершення її виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - Конкурс).
Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» затверджують за поданням органів приватизації переліки об'єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які, зокрема, встановлюють ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об'єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об'єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
У разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення), орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна (п.1 ч. 1 ст. 18-2 цього Закону).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду (ст. 7).
У випадках, визначених нормативно-правовими актами з оцінки майна, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, суб'єкти оціночної діяльності - органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють оцінку майна самостійно на підставі наказу керівника. При цьому, якщо законодавством передбачена обов'язковість проведення незалежної оцінки майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування виступають замовниками проведення такої оцінки майна шляхом укладання договорів з суб'єктами оціночної діяльності - суб'єктами господарювання, визначеними на конкурсних засадах в порядку, встановленому законодавством (ч. 2 ст. 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ).
Положеннями ст. 12 вищезгаданого Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 15 Методики оцінки майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 р. №1891 (далі за текстом - Методика) встановлено, що для проведення незалежної оцінки майна суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання визначаються державними органами приватизації у таких випадках: приватизації (корпоратизації); внесення державного або комунального майна до статутних капіталів господарських товариств, в тому числі холдингових і державних акціонерних компаній; повернення об'єктів приватизації у державну власність.
Ґрунтовний аналіз вищенаведених положень закону дає підстави вважати, що у орендаря комунального майна виникає переважне право на його викуп у випадку прийняття відповідним органом приватизації рішення щодо відчуження такого майна шляхом його приватизації.
Так, ст. 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Органами місцевого самоврядування, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності (ст.ст. 142, 143 Конституції України).
Відповідний орган приватизації на підставі сукупності даних нормативних положень самостійно встановлює будь-який спосіб приватизації (в т.ч. шляхом викупу), зокрема в частині приватизації комунального майна .
Згідно матеріалів справи, зокрема, протоколу Хмельницької обласної ради №2 від 10.02.2011 року щодо визначення переможця на право проведення експертної оцінки майна та послуги зі страхування нерухомого майна об'єктів спільної власності територіальних громад області, переможцями на право проведення експертної оцінки майна об'єктів спільної власності територіальних громад області володіють ПП ОСОБА_5, ТОВ «Експерт» та Хмельницька обласна товарна біржа.
Як вище згадувалось та підтверджено матеріалами справи, на підставі листа Хмельницької обласної ради №2505/01-15 від 30.12.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Поділля-Інвест Сіті» були проведенні ремонтні роботи по поліпшенню орендованих приміщень за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 на загальну суму 112 779,86 гри..
Крім цього, в матеріалах справи міститься висновок про вартість об'єкта приватизації, складений оцінювачем ТОВ «Подільська незалежна оцінка» Карпенком О.В., затверджений Хмельницькою обласною радою, відповідно до якого ринкова вартість невід'ємних поліпшень (частка орендаря) становить 112 779,86 грн.
З огляду на те, що розмір проведених ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» ремонтних робіт по поліпшенню орендованих приміщень за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 становить більше 25 відсотків ринкової вартості майна, тому в порядку п. 1 ч. 1 ст.18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» у відповідача виникло право на викуп спірного майна.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно відхилив посилання прокурора на прийняття Хмельницькою обласною радою рішення №31-16/2013 від 19.06.2013 року про включення частини нежитлового приміщення ХОФ «Фармація» за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14 загальною площею 188,5 кв.м. до переліку об'єктів, які перебувають у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Хмельницької області і підлягають викупу, з порушенням порядку приватизації майна шляхом викупу.
Пунктом 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» №11 від 29.05.2013р. визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГПК).
За змістом постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Положеннями ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена на підставі ст.ст. 215 та 216 ЦК України як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (абз. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику» розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року).
Пунктом 7 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
З огляду на наведене, висновки місцевого суду про недоведеність та необґрунтованість заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, укладеного 11.02.2014 між спільними територіальними громадами сіл, селищ, міст Хмельницької області в особі Хмельницької обласної ради, від імені якої діяв директор Хмельницької філії Товарної біржі - Універсальна земельна товарна біржа «Придніпровська» та ТОВ «Поділля- Інвест Сіті», посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В., апеляційний господарський суд визнає законними та обґрунтованими.
У відповідності до ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується:
- накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;
- забороною відповідачеві вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору,
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку,
- зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 р. № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В зв'язку з цим апеляційний господарський суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про те, що прокурор не обґрунтував належним чином клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Поділля-Інвест Сіті» вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням нежитлового приміщення площею 188,5 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 14, відповідають сукупності обставин та матеріалів справи, відтак підстави для його задоволення відсутні.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.ст. 33, 34 ГПК України).
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 06.10.2015 року у справі № 910/11308/15 - без змін.
Матеріали справи № 910/11308/15 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді С.О. Алданова
Н.М. Коршун