06.04.2016 року Справа № 904/10746/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)
суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.
при секретарі судового засідання: Крицькій Я.Б.,
за участю представників сторін:
від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № ББУ/ДУ153/СЛ/15 від 10.12.2015 року
від відповідача: юрист Груднистий А.В., довіреність №106-01 від 11.01.2015 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року у справі № 904/10746/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія", м. Дніпропетровськ
про внесення змін до п.5.3. договору поставки № ДУ-2014/443-КП від 19.09.2014 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія" про доповнення п. 5.3. договору поставки № ДУ-2014/443-КП від 19.09.2014 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія", та викладення цього пункту договору в наступній редакції:
"Розрахунки за Продукцію, що постачається по Специфікації від 29.01.2015 року., по Специфікації від 02.03.2015 року, по Специфікації від 17.02.2015 року, по Специфікації від 26.03.2015 року здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника до 31.03.2016 року на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця. Остаточні взаєморозрахунки між Покупцем і Постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності Продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього Договору.".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року у справі № 904/10746/15 (суддя Бондарєв Е.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі; витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на ті обставини, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача у порядку статті 188 ГК України з пропозицією про внесення змін до спірного договору в частині строків та порядку оплати поставленого товару; позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності усіх чотирьох умов, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, необхідних для зміни договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору; позивачем не доведено неможливість укладення додаткової угоди до договору, тоді як за умовами договору всі зміни та доповнення до договору оформлюються додатковою угодою, що є невід'ємною частиною договору, позивачем не надано доказів в підтвердження неможливості здійснювати виконання зобов'язань за договором в частині розрахунку за отриманий товар за умов, які погоджені сторонами у договорі.
Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, позивач просить скасувати прийняте судом рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відмова у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що позивач належним чином не довів неможливість укладення з відповідачем додаткової угоди до договору та не надав до суду доказів звернення до відповідача з пропозицією про внесення змін до спірного договору в частині строків та порядку оплати поставленого товару, тобто не дотримався вимог ст. 188 ГК України, є такою, що суперечить ст. 124 Конституції України, оскільки обмежує право позивача на судовий захист в зв'язку з відсутністю доказів досудового врегулювання спору, яке, за доводами позивача, не є обов'язковим. Позивач не погоджується з висновком суду, що обставини, на які посилається позивач, виникли до моменту укладення договору, а тому підстави для застосування ст. 652 ЦК України відсутні, в спростування наведеного стверджує, що його тяжке фінансове становище склалося не одночасно з введенням в дію Указу Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 року та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України". Тяжкий фінансовий стан позивача є наслідком подій, які відбуваються на сході України, та позивач, в силу свого територіального розташування, є заручником даних обставин та об'єктивно не може вплинути на зміну даних обставин. Позивач не міг передбачити у майбутньому різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні свого місцезнаходження. За доводами позивача, одночасне стягнення з позивача заборгованості на загальну суму 103 928, 40 грн. дестабілізує роботу підприємства, а саме призведе до неможливості вчасного введення ним в експлуатацію виробничих об'єктів - лав з видобутку вугілля, а також зупинення підрозділів, що приймають участь у виробничому процесі, що, в свою чергу, може призвести до зупинення фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Позивач вважає, що зазначені обставини вплинуть не лише на його діяльність, а будуть мати наслідком порушення інтересів великої кількості підприємств, що знаходяться в договірних відносинах з позивачем та пред'явлення ними вимог про сплату штрафних санкцій за порушення виконання позивачем взятих на себе зобов'язань, а це призведе до виникнення нових боргів, зокрема щодо сплати податків, інших обов'язкових платежів, і в кінцевому результаті до можливого погіршення платоспроможності позивача. Позивач посилається і на ті обставини, що Державний бюджет на 2014-2015 роки не компенсував позивачу середній заробіток, який підприємство сплачувало працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, відповідно до ст. 119 КЗпП України та ст. 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Позивач зазначає про збитковість своєї діяльності, наявність великої дебіторської заборгованості підприємств перед позивачем, на обставини віднесення його до підприємств паливно-енергетичного комплексу, що має сприяти забезпеченню сталого функціонування позивача та поліпшенню його фінансового становища. За доводами позивача, станом на 01.07.2015 року заборгованість ДП "Енергоринок" перед ТЕС ДТЕК складає 6,5 млрд. грн., що призвело до виникнення заборгованості ТЕС перед вугледобувними підприємствами ДТЕК в розмірі 4,3 млрд. грн. Позивач стверджує, що вказані обставини унеможливлюють здійснення ним своєчасного одноразового перерахування коштів відповідачу, оскільки всі наведені факти в цілому можуть призвести до виникнення нових боргів, в кінцевому результаті до можливого погіршення платоспроможності підприємства та нестабільного стану у містах Добропілля, Білицьке, Білозерське, зважаючи на те, що позивач є містоутворюючим підприємством. Завадити таким негативним наслідкам, на думку позивача, можливо за умови відстрочення позивачу грошового зобов'язання за спірним договором. За наведених вище перелічених обставин позивач вважає, що сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання спірного договору на умовах, які досягнуто сторонами при його укладенні, в зв'язку з чим, враховуючи положення ст. 652 ЦК України, виникли підстави для внесення змін до договору в частині відстрочення позивачу оплати за отриману від відповідача продукцію.
Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що виконав свої зобов'язання з постачання товару за спірним договором належним чином, в свою чергу, позивач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію на 90-тий день з моменту поставки кожної партії продукції, проте, така оплата позивачем вартості одержаної від відповідача продукції не здійснена до цього часу. Відповідач посилається на недотримання позивачем порядку внесення змін до договору, передбаченого ст. 188 ГК України. На думку відповідача, лише у випадку, коли сторони не досягли домовленості щодо зміни умов договору, а одностороння зміна договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду з відповідним позовом. За доводами відповідача, право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити договір надійшла відповідь з відмовою або не надійшла жодна відповідь в термін, встановлений чинним законодавством. Відповідач зазначає, що поставки за договором здійснювалися протягом лютого-квітня 2015 року, а розрахунки за отриману продукцію позивач повинен був здійснити до 22.07.2015 року, тоді як м. Добропілля, м. Білозерське до Переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, віднесені лише розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року, тобто позивач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію ще за півроку до внесення населеного пункту - м. Допропілля до відповідного Переліку. Відповідач не вбачає підстав і для застосування у спірних відносинах частини другої статті 652 ЦК України, оскільки не вбачає одночасної наявності чотирьох умов, які необхідні для застосування цієї правової норми. Також, відповідач посилається на ті обставини, що позивач не надав суду належних доказів свого фінансового стану - балансів, звітів, позовів до боржників; звертає увагу, що позивач просив внести зміни до договору в частині здійснення розрахунків за отриману продукцію до 31.03.2016 року, проте цей термін закінчився, а заборгованість позивачем не сплачена. Відповідач вважає, що метою позивача є не внесення змін до договору, а затягування розгляду справи про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості за спірним договором, яка перебуває в провадженні господарського суду Донецької області.
У судовому засіданні 06.04.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго-металургійна компанія" (постачальник) уклали договір № ДУ-2014/443-КП (далі - Договір) (а.с. 9-12, т. 1), відповідно до умов якого (п.1.1.) постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, передбачених Договором, поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами цим Договором та специфікаціями, які є невід'ємними частинами Договору.
Пунктом 5.3. Договору сторони погодили строк та порядок оплати поставленої продукції, а саме передбачили, що розрахунки за продукцію, яка поставляється за даним Договором, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на 90 (дев'яностий) календарний день з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інший більший строк відстрочення оплати не обумовлений у відповідній специфікації. У разі якщо строк оплати припадає на вихідний/неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором, якщо це стало наслідком обставин непереборного характеру (стихійних лих, війни, блокади, урядових рішень і т.п. обставин, що не залежать від волі сторін) і безпосередньо впливають на виконання Договору (п. 7.1. Договору).
Відповідно до п. 7.3. Договору сторона, для якої склалася неможливість виконання зобов'язань за Договором в умовах, передбачених п. 7.1. Договору, зобов'язана в термін не більше 5-ти днів письмово сповістити іншу сторону (лист, факс, телекс, телеграф).
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однією із сторін про неможливість виконання прийнятих за Договором зобов'язань, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 7.4. Договору).
Згідно з п. 7.5. Договору сторона, яка заявила про настання форс-мажорних обставин, повинна надати відповідний документ Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу, в якому повинні бути вказані характер форс-мажорних обставин і їх тривалість.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що у випадку належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань строк дії Договору встановлюється до 31.12.2015 року включно. У випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за Договором, строк дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 8.1. Договору).
Всі зміни і доповнення до Договору можуть бути внесені за згодою на це обох сторін і оформлюються додатковими угодами, які є невід'ємними частинами цього Договору. Специфікації є невід'ємними частинами Договору (п. 8.2. Договору).
Сторонами укладено наступні специфікації до Договору: Специфікація від 29.01.2015 року, Специфікація від 02.03.2015 року, Специфікація від 17.02.2015 року та Специфікація від 26.03.2015 року (а.с. 13-16, т. 1) , які визначають найменування продукції, що підлягає поставці постачальником покупцю, номер та індекс стандартів, ТУ, одиницю виміру продукції, її кількість, ціну та вартість продукції, строк та умови поставки.
Специфікаціями від 29.01.2015 року та від 02.03.2015 року передбачено такі ж умови оплати поставленої продукції, як і наведені у п. 5.3. Договору.
Відповідно до Специфікації від 17.02.2015 року розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником за даним Договором, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти робочих днів з 90-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.
Відповідно до Специфікації від 26.03.2015 року розрахунки за продукцію, яка поставляється постачальником за цією Специфікацією, здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом п'яти робочих днів з 60-го календарного дня з дати поставки відповідної продукції.
Позивач звернувся з позовом до господарського суду з вимогами про внесення змін до Договору, а саме про доповнення п. 5.3. Договору та викладення його в наступній редакції: "Розрахунки за продукцію, що постачається по Специфікації від 29.01.2015 року, по Специфікації від 02.03.2015 року, по Специфікації від 17.02.2015 року, по Специфікації від 26.03.2015 року здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника до 31.03.2016 року на підставі отриманого Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Датою оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця. Остаточні взаєморозрахунки між Покупцем і Постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього Договору.".
Порядок зміни господарських договорів визначає ст. 188 Господарського кодексу України.
Згідно наведеної правової норми зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивач до звернення з позовом до суду не звертався до відповідача у порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, з пропозицією внести зміни до Договору.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За загальним правилом, встановленим частиною першою ст. 651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Статтею 652 ЦК України унормовано можливість зміни або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин.
Так, відповідно до частини першої ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Відповідно до частини другої ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання чи зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч. 4 ст. 652 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 27.02.2012 у справі № 3-9гс12 викладено правову позицію, згідно з якою для застосування частини другої статті 652 ЦК України заінтересована сторона повинна довести одночасну наявність чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
У спірних відносинах як на підставу внесення змін до Договору позивач посилається на наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, та як на правову підставу заявлених вимог - на ст. 652 ЦК України.
Разом з тим, у даному випадку для зміни Договору за рішенням суду колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає одночасної наявності умов, передбачених пунктами 1-4 ч. 2 ст. 652 ЦК України; матеріали справи не містять доказів у розумінні ст. 33 ГПК України в підтвердження того, що у зв'язку з проведенням на території місцезнаходження позивача антитерористичної операції виконання спірного Договору сторонами призвело до порушення їхніх майнових інтересів, позбавило позивача, який був заінтересований в укладенні цього Договору, того, на що він розраховував; порушення чинною редакцією Договору співвідношення майнових інтересів сторін.
При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач при укладанні спірного Договору мав оцінити всі обставини, врахувати економічні чинники та тенденції; позивач був обізнаний про політичну та фактичну ситуацію, яка склалася в регіоні.
Позивач погодився на умови Договору та повинен був передбачати можливу зміну свого майнового стану, у тому числі у зв'язку з можливою зміною фінансово-економічного становища у державі.
Аналізуючи зміст викладених норм закону, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підставою внесення змін до договору можуть бути лише ті обставини, яких не існувало на дату укладання договору і які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення.
Проведення з квітня 2014 року у східному регіоні України (указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014), який є місцезнаходженням позивача, антитерористичної операції із залученням Збройних Сил України та внесення згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р та від 02.12.2015 року № 1275-р м. Добропілля, м. Білозерське до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, не є істотною зміною обставин, з якою закон пов'язує внесення змін у судовому порядку до Договору, оскільки вказані обставини існували до моменту укладення спірного Договору та погодження умов Специфікацій сторонами.
Більше того, у спірних відносинах відсутня така умова, передбачена ч. 2 ст. 652 ЦК України, як порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавлення заінтересованої сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Беручи до уваги положення ст. 627 ЦК України, якими передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, апеляційний господарський суд, зважаючи на доводи позивача про одержання ним від відповідача на виконання умов Договору обумовленої ним продукції, дійшов висновку, що позивач отримав те, на що він розраховував при укладенні Договору.
Відповідно до частини другої ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Наявність такої обставини, як проведення антитерористичної операції на території місцезнаходження позивача та погіршення у зв'язку з цим умов ведення господарської діяльності та фінансового стану позивача, на які послався останній в обґрунтування позовних вимог, не звільняє позивача від обов'язку виконувати свої зобов'язання за спірним Договором.
Доводи позивача щодо погіршення його фінансового стану та відсутності у нього грошових коштів через зміну економічної ситуації в Україні, в тому числі, через невиконання контрагентами позивача своїх зобов'язань, наявність великої дебіторської заборгованості, відсутність відшкодувань з боку держави заборгованості з компенсації виплат середнього заробітку є комерційними ризиками сторін договору та не можуть бути підставами для зміни чи розірвання договору, оскільки не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 ст. 652 ЦК України.
Обставини, на які посилався позивач, мають загальний характер, є комерційними ризиками сторін та у повній мірі стосуються обох сторін договору, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору і виходили з того, що вони не настануть, у зв'язку з якими виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Позивач, як учасник господарських відносин, на власний ризик укладає господарські договори та проводить господарську діяльність, тому його скрутне фінансове становище не є підставою для зміни порядку розрахунку за поставлену за Договором продукцію в примусовому (судовому) порядку.
Ризики ведення підприємницької діяльності, зокрема, ненадходження коштів від такої діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось, покладаються виключно на суб'єкта такої діяльності.
Окрім того, позивач у позовній заяві навів редакцію п. 5.3. Договору, визначивши строк розрахунків за поставлений по Специфікаціям товар до 31.03.2016 року, проте така дата на момент перегляду апеляційним судом рішення у справі вже спливла.
Також, зміни до Договору, які позивач просить внести у судовому порядку, стосуються не лише зміни строку розрахунку за поставлену продукцію, але і підстав для проведення такого розрахунку: отримання Покупцем рахунку та за умови надання Постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього Договору. Однак, обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, жодним чином не пов'язані з визначеними умовами Договору підставами для проведення розрахунку.
Щодо доповнення п. 5.3. Договору в частині: "Остаточні взаєморозрахунки між Покупцем і Постачальником здійснюються на підставі даних якості, кількості, асортименту та комплектності Продукції, визначених відповідно до розділу 2 цього Договору", то такі умови повністю тотожні умовам пункту 5.5. Договору.
Згідно з частиною третьою ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Норми законодавства, що регулюють правовідносини, які виникли у зв'язку з укладенням Договору (правовідносини поставки), а також умови Договору не містять вказівки щодо обов'язковості укладення запропонованої позивачем редакції п. 5.3. Договору.
Знаходження позивача на території проведення антитерористичної операції та його скрутний фінансовий стан не свідчать про наявність підстав для звільнення позивача від виконання умов Договору; неможливість виконання позивачем умов Договору та обставини непереборної сили (форс-мажору) підлягають доказуванню на загальних підставах.
Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Отже, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно, апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача щодо недотримання позивачем досудового врегулювання спору, як це передбачено ч. 2 ст. 188 ГК України.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, тому недотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозиції про зміну умов договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про внесення змін до договору за наявності спору.
Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на позивача.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року у справі № 904/10746/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2016 року у справі № 904/10746/15 залишити без змін.
Повна постанова складена 11.04.2016 року
Головуючий суддя Л.А. Коваль
Суддя Н.В. Пархоменко
Суддя А.Є. Чередко