06.04.16 Справа № 904/11208/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м. Нікополь, Дніпропетровська область
до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
відповідача-2: Державного підприємства "Іллічівський Морський Торговельний Порт" м. Іллічівськ, Одеська область
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. № 284-4016 від 17.10.13
від відповідача-1: ОСОБА_2 - представник за дов. № 964 від 30.12.15
від відповідача-2: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1: Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський морський рибний порт" про стягнення 6573, 75 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням договору перевезення (залізничні накладні № 41494956, 41312943, 41968397 (досилка № 45712825)), в частині доставки вантажу в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.01.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено у засіданні на 25.01.2016.
22.01.2016 відповідач-2 надіслав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає в повному обсязі та зазначає, що відправником вагонів за договором перевезення (залізничні накладні № 41494956, 41312943, 41968397 (досилка № 45712825) є Державне підприємство "Іллічівський морський торговий порт", а відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський Морський Рибний Порт" не має жодного відношення до справи № 904/11208/15 та просить в задоволенні позовних вимог відносно себе відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні 25.01.2016 представник відповідача-1 висловив клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 розгляд справи було відкладено на 08.02.2016.
08.02.2016 позивач подав заяву про заміну неналежного відповідача-2, в якій зазначає, що позивачем при складанні та направленні позову було помилково зазначено відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський Морський Рибний Порт" замість Державного підприємства "Іллічівський Морський Торговельний Порт" та просить замінити неналежного відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2016 замінено первісного відповідача-2: Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський Морський Рибний Порт" належним відповідачем-2: Державним підприємством "Іллічівський Морський Торговельний Порт" та розгляд справи призначено на 29.02.2016.
29.02.2016 відповідач-1 надіслав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог до ДП "Придніпровська залізниця" відмовити та вважає, що відповідальність за нестачу вантажу повинен нести відправник - відповідач-2 у справі, оскільки перевізником були подані вантажовідправнику справні вагони, які мала нещільне прилягання армувального листа та зазори, дані зазори вантажовідправник бачити міг, про що зазначено у актах про технічний вагонів. А тому, відповідальність за нестачу вантажу, відповідно до статті 31 Статуту залізниць України та пунктів 5, 6 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, несе вантажовідправник.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, 26.02.2016 надіслав заяву про розгляд справи без його участі.
29.02.2016 від відповідача-2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку зі значною завантаженістю юридичної служби.
Ухвалою суду від 29.02.2016 розгляд справи було відкладено на 21.03.2016.
17.03.2016 на електронну пошту Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.
Ухвалою суду від 21.03.2016 розгляд справи було відкладено на 06.04.2016.
Відповідач-2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 06.04.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
21.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Нікопольський завод феросплавів» (далі - позивач, покупець) та «Компанією STALMAG SP. Z. O.O. (далі - продавець) було укладено контракт № 211014SN (далі - контракт, арк. с. 24-27).
Відповідно до розділу 1 контракту, з метою здійснення господарської діяльності, продавець продає, а покупець купує продукцію на умовах, у кількості та строки, зазначені у специфікаціях до цього контракту, що є його невід'ємною частиною.
Згідно специфікації № 1 до контракту, в редакції додатку № 2 до контракту від 01.12.2014 (арк. с. 30), сторони погодили поставку коксового горішку у кількості 50000 тон за ціною 210, 80 доларів США/тону на умовах СРТ ж/д станція порту Іллічевськ, Україна. Загальна вартість специфікації № 1 складає11389400 доларів США (арк. с. 28).
Згідно розділу 4 контракту, з урахуванням додатку № 1 від 23.10.2014 до контракту (арк. с. 29), оплату за товар, що поставляється, сторони допускають у національній валюті України - гривні, по курсу встановленому Національним банком України, який діє на 00:00 годин відповідного дня платежу. Під час оплати у доларах США датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця. При оплаті у гривні датою платежу вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку покупця.
На виконання умов вищевказаного контракту позивач здійснив оплату горішку коксового, що підтверджується
- інвойсом № 3 від 24.12.2014 та № 8 від 24.12.2014 - передплата відповідно меморіального ордера № 8459 від 27.10.2014 (18-19, 31);
- інвойсом № 23 від 26.01.2015 - оплата по факту отримання продукції меморіальний ордер № 8598 від 23.02.2015 (арк. с. 23, 32).
Таким чином, визначення вартості імпортного коксу за 1 тону розраховувався з урахуванням курсу долару США до гривні станом на 24.10.2014 (на день здійснення переплати, який передує дню здійснення платежу) у розмірі - 12, 95035 грн., та курсу долару США до гривні станом на 23.01.2015 (на день здійснення оплати).
На виконання контракту, Державне підприємство «Придніпровська залізниця» (далі - відповідач-1, перевізник) прийняло до перевезення від Державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт» (далі - відповідач-2, вантажовідправник) на станції Іллічівськ Одеської залізниці у вагонах №№ 56545957, 56516263, 55113500 вантаж - горішок коксовий, завантажений насипом, вантаж промаркований у загальній кількості 162900 кг (у вагоні № 56545957 - 55500 кг, у вагоні № 56516263 - 55250 кг, у вагоні № 55113500 - 52150 кг) для доставки його одержувачу - ПАТ " Нікопольський завод феросплавів", станція і залізниця призначення - Нікополь Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничними накладними № 41494956, 41312943, 41968397 (арк. с. 14, 17, 22). Вантаж перевозився у відкритому вагоні без охорони. Завантаження вантажу здійснене вантажовідправником.
Вагони №№ 56545957, 56516263, 55113500 з вантажем прибули на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, при комісійній видачі вантажу виявлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у вагонах №№ 56545957, 56516263, 55113500, про що складені комерційні акти АА № 061138/8 від 11.01.2015, АА № 061129/197 від 30.12.2014 та АА № 045973/21 від 31.01.2015 (арк. с. 13, 16, 20).
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В комерційному акті АА № 061138/8 від 11.01.2015 (вантаж прибув 09.01.2015) зазначено, що у доповнення до акту загальної форми 1012 та акту про технічний стан вагону № 56545957 станції Нікополь. При комісійному зважуванні виявлено менше проти документа на 1 900 кг. горішка коксового, який у вагоні вміститися міг. У дійсності, навантаження тотожно акту загальної форми 1012 станції Нікополь, нижче рівня бортів 10-15 см, із-за сніжного покриття, маркування не проглядається у навантаженні лійкоподібні поглиблення над 1-2 люками діаметром 300 см, глибиною 150 см, над 3-4 люками діаметром 250 см, глибиною 150 см. між 1-2 люками нещільне прилягання армувального листа та поперечної балки, зазор довжиною на всю довжину люка, шириною 4 см. між 3-4 люками та поперечної балкою нещільне прилягання армувального листа, зазор довжиною на всю довжину люка, шириною 3 см. На момент прибуття, течі вантажу не було, зазор був ущільнений власним вантажем, вагон бездверний, люка були закриті. Згідно акту про технічний стан вагону 2, вагон технічно справний.
В комерційному акті АА № 061129/197 від 30.12.2014 (вантаж прибув 26.12.2014 зазначено, що у доповнення до актів загальної форми 888 станції Апостолове, 1300 та акту про технічний стан вагону станції Нікополь. При комісійному зважуванні вагону № 56516263 виявлено менше проти документа на 1 500 кг. горішка коксового, який у вагоні вміститися міг. У дійсності, навантаження тотожно актам загальної форми 888 станції Апостолове, 1300 станції Нікополь, нижче бортів на 20-30 см, рівномірне, вантаж маркований, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 3-4 люками з одного боку вагона, довжиною 250 см, шириною 230 см, глибиною 60 см. Між 3,4 люками нещільне прилягання арміровочного листа поперечної балки, зазор довжиною на всю довжину люка, шириною 4 см, на момент прибуття течі вантажу не було, зазор був ущільнений власним вантажем, на візку сліди просипання вантажу. Згідно акту про технічний стан вагону, вагон технічно справний, до навантаження відправник зазор бачити міг, не прийняв мір, втрата вантажу можлива.
В комерційному акті АА № 045973/21 від 31.01.2015 (вантаж прибув 30.01.2015) зазначено, що у доповнення до акту загальної форми № 0601 станції П'ятихатки Стикова, акту загальної форми № 1037 та акту про технічний стан № 3 станції Нікополь. При комісійному зважуванні вагону № 55113500 виявлено менше проти документа на 1950 кг. горішка коксового, який у виявлене поглиблення вміститись міг. У дійсності, навантаження тотожно акту загальної форми № 0601 станції П'ятихатки Стикова, нерівномірне, нижче бортів 10-50 см, вантаж маркований, крім наявного поглиблення над 4,5 люками по центру вагона, діаметром 200 см, глибиною 50 см. Згідно акту про технічний стан вагону З З та акту загальної форми № 1037 станції Нікополь, з одного та другого боків вагона у 5-тих люках нещільне прилягання армувальних листів до поперечної балки, зазори довжиною 80-100 см, шириною 3-4 см. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазори були ущільнені власним вантажем, вагон технічно справний, до навантаження вантажовідправник зазори бачити міг, не прийняв мір, втрата вантажу можлива.
Таким чином, загальна нестача вантажу у вагонах №№ 56545957, 56516263, 55113500 - горішку коксового склала 5350 кг.
За підрахунком позивача (арк. с. 7), здійсненим з урахуванням 2% норми недостачі (суми норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нето) загальна сума збитків завдана нестачею вантажу у вагонах №№ 56545957, 56516263, 55113500 склала 6573, 75 грн., яку позивач просить суд стягнути з належного відповідача.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно із статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини перша, друга, третя статті 909 Цивільного кодексу України).
Перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частини перша, друга статті 306 Господарського кодексу України).
Пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажу залізницею, тому мають регулюватися, зокрема, Статутом залізниць України (далі Статут), який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 року № 457 та визначає обовязки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача.
Згідно зі ст. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту).
Відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, п. 3.9 Роз'яснень Вищого господарського суду № 04-5/225 від 29.09.2008, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні).
Придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням технічних умов.
Відповідно до п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 № 542, можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.
Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.
Згідно зі ст. 917 Цивільного кодексу України, відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.
По спірній відправці відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні повинен був визначити відповідач-2, однак у технічному відношенні саме відповідач-1 повинен був надати придатний для перевезення вантажу рухомий склад.
Як встановлено судом вище та підтверджується комерційними актами АА № 061138/8 від 11.01.2015, АА № 061129/197 від 30.12.2014 та АА № 045973/21 від 31.01.2015, вагони №№ 56545957, 56516263, 55113500 технічно справні, про що складено акти про технічний стан вагонів № 2 від 09.01.2015, № 24 від 26.12.2014 та № 3 від 30.01.2015, разом з тим вищевказані вагони були непридатними для перевезення вантажу дрібних фракцій, вантажовідправник міг бачити непридатність вагону в комерційному відношенні, а залізниця у технічному відношенні для перевезення цього вантажу, однак від завантаження вагону відповідач-2 не відмовився, заходів, які б унеможливлювали втрату вантажу не здійснив (арк. с. 147-149).
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд дійшов висновку, що нестача вантажу мала місце з вини як перевізника, який подав під завантаження вагони, які не були придатні для перевезення спірного вантажу, так і вантажовідправника, який не прийняв необхідних заходів для запобігання видуванню, або просипанню вантажу, не відмовився від завантаження вагонів, які не були придатні для перевезення вантажу у комерційному відношенні.
За викладеного заявлена позивачем до стягнення сума вартості нестачі вантажу підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 6573, 75 грн. у рівних частинах із кожного з відповідачів: із Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у сумі 3286, 88 грн. та з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" у сумі 3286, 88 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідачів - 1, 2 пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" у сумі 609 грн. та на Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" у сумі 609 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) вартість недостачі вантажу у сумі 3286, 88 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 609 грн.
Стягнути з Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електометалургів, 310; ідентифікаційний код 00186520) вартість недостачі вантажу у сумі вартість недостачі вантажу у сумі 3286, 88 грн., витрати зі сплати судового збору у сумі 609 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 11.04.2016
Суддя ОСОБА_3