05 квітня 2016 року Справа № 910/4512/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Борденюк Є.М., Кривда Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/4512/15-г господарського суду міста Києва
за позовомпублічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
допублічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"
простягнення 219 742, 48 грн.,
за участю представників
позивача: Литвинова С.І.,
відповідача: Перехрестенка С.Д.,
У лютому 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" про стягнення 219 742, 48 грн. винагороди за договором доручення № 15/0110/2012 від 01.10.2012.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015, позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 219 742, 48 грн. винагороди.
Не погоджуючись з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (повірений) та публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "Універсальна" (довіритель) 01.10.2012 укладено договір доручення № 15/0110/2012, умовами якого передбачено, що повірений та довіритель, включаючи їх структурні підрозділи, з метою сприяння реалізації статутних задач, розширення спектру послуг у галузях страхової та банківської діяльності на взаємовигідних засадах домовились надавати одна одній властиві для себе послуги та надавати організаційну допомогу та підтримку, здійснювати взаємні послуги, обмінюватися відповідною інформацією, брати участь у спільних практичних проектах і інших видах діяльності, що не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до п. 1.2 договору довіритель доручає, а повірений на умовах, визначених у договорі, приймає на себе зобов'язання здійснювати посередницьку діяльність у сфері страхування, а саме: інформувати своїх клієнтів щодо умов надання страхових послуг довірителем, а також виконувати інші дії, передбачені п. 2.1.1 договору.
Згідно з п. 2.3.7 договору довіритель зобов'язався сплачувати щомісячну винагороду повіреному у порядку та на умовах, визначених у розділі 4 договору на рахунок повіреного.
Пунктом 4.1 договору визначено, що винагорода повіреного, що виступає у якості страхового посередника довірителя в рамках та на підставі договору, встановлюється як певний відсоток від страхової суми або суми страхових платежів, сплачених довірителю страхувальниками за договорами страхування, укладеними за сприянням повіреного. Розмір винагороди повіреного визначається у додатку № 1 до договору.
Відповідно до п. 4.2 договору, виплата винагороди здійснюється на підставі акта наданих послуг.
Як передбачено п. 4.6 договору, винагорода повіреному сплачується протягом 3 робочих днів після отримання від повіреного підписаного акта наданих послуг.
Позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 219 742, 48 грн., що підтверджується актами наданих послуг від 30.09.2014 на суму 86 769, 68 грн., від 24.10.2014 на суму 109 334, 46 грн., від 24.11.2014 на суму 22 888, 34 грн., від 12.01.2015 на суму 750, 00 грн. підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, у яких вказано, що відповідач не має претензій до позивача щодо наданих послуг.
Проте відповідач у порушення умов договору не сплатив позивачу винагороду за надані послуги у розмірі 219 742, 48 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
Статтею 1002 Цивільного кодексу України передбачено право повіреного на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами ч. 4 ст. 1007 Цивільного кодексу України, довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач зобов'язання з оплати винагороди у передбачені договором строки не виконав, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 219 742, 48 грн. винагороди.
Посилання скаржника на те, що заборгованість, яка є предметом позову, не є простроченою, оскільки строк виконання зобов'язань з оплати наданих послуг не настав, обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки сторонами підписано акти наданих послуг без зауважень та скріплено останні печатками підприємств, що свідчить про те, що відповідачем акти були отримані.
Доводи заявника касаційної скарги про припинення дії договору, та як наслідок відсутності обов'язку оплачувати надані послуги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки підписавши акти наданих послуг відповідач погодився з їх наданням та взяв на себе обов'язок їх оплатити.
Інші доводи скаржника спростовані судами попередніх інстанцій.
Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки місцевого та апеляційного господарських судів.
Керуючись ст.ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 - без змін.
Головуючий суддяМогил С.К.
Судді:Борденюк Є.М.
Кривда Д.С.