06 квітня 2016 року Справа № 904/8910/15
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представника позивача В. Квача (дов. від 01.01.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 904/8910/15 за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця" до управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення 2 529 грн 03 коп.,
У жовтні 2015 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська про стягнення 2 404 грн 31 коп. інфляційних втрат і 124 грн 72 коп. річних з підстав несвоєчасного виконання рішення суду у частині відшкодування судового збору.
Відповідач позов не визнав і просив припинити провадження у справі, посилаючись на перерахування з Державного бюджету України на рахунок позивача 3 441 грн. судового збору.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27 листопада 2015 року (суддя І. Мілєва) позов задоволено в частині стягнення 2 404 грн 31 коп. інфляційних втрат і 124 грн 44 коп. річних; у решті позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року рішення скасовано і в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" просить постанову скасувати з підстав порушення апеляційним господарським судом статті 193 Господарського кодексу України, статей 510, 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України та залишити в силі рішення.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що постановою 20 лютого 2014 року Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 203/8124/13-а задоволено позов державного підприємства "Придніпровська залізниця" до Департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради про відшкодування збитків, заподіяних пільговим перевезенням пасажирів у сумі 526 832 грн 96 коп., а також здійснено розподіл судових витрат у розмірі 3 441 грн.
Стягувач направив управлінню Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська виконавчий лист про стягнення 3 441 грн., який був повернутий без виконання, що зумовило звернення стягувача до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська зі скаргою на дії посадових осіб управління і ухвалою від 7 липня 2014 року, яка набрала законної сили, скаргу задоволено частково: визнано незаконними дії начальника управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська щодо повернення державному підприємству "Придніпровська залізниця" без виконання документів з виконання постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська, ухваленої в адміністративній справі № 203/8124/13а, про стягнення компенсації судових витрат у сумі 3 441 грн; зобов'язано управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська прийняти до виконання виконавчий лист, виданий на підставі постанови Кіровського районного суду міста Дніпропетровська по справі № 203/8124/13а.
У травні 2015 року позивач направив відповідачеві вимогу про виконання рішення суду щодо стягнення судового збору в сумі 3 441 грн, а також про сплату компенсації у розмірі 1 690 грн 92 коп., з яких: 114 грн 83 коп. річних та 1 576 грн 09 коп. інфляційних втрат за період з 27 березня 2014 року по 6 травня 2015 року.
Постановою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року у справі № 203/8124/13-а стягнуто з управління Державної казначейської служби України у Кіровському районі міста Дніпропетровська на користь державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2 576 грн 01 коп., з яких: 114 грн 83 коп. річних, 2 278 грн 48 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 182 грн 70 коп.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі № 203/8124/13-а скасовано постанову Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 13 серпня 2015 року та провадження в адміністративній справі закрито з мотивів непідвідомчості справи адміністративним судам, оскільки спір про стягнення річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду не є публічно-правовим.
Рішення адміністративного суду щодо судових витрат у розмірі 3 441 грн відповідач виконав 10 червня 2015 року.
Несвоєчасне виконанням рішення суду спричинило спір про стягнення річних і інфляційних втрат за період з 27 березня 2014 року по 10 червня 2015 року.
Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.
За правилами частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Згідно з пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок), рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу визначаються наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними кредиторові.
Даний спір випливає з відносин стягнення грошових коштів державного бюджету (як виду судових витрат, пов'язаних з розглядом адміністративної справи), обов'язок виконання якого відповідно до закону покладено на органи управління Державної казначейської служби України. Водночас рішення суду про стягнення судових витрат не породжує прав і обов'язків між стягувачем і виконавцем у розумінні зобов'язальних правовідносин. За змістом частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення індексу інфляції і річних, нарахованих на суму судового збору.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10 лютого 2016 року у справі № 904/8910/15 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Придніпровська залізниця" без задоволення.
Головуючий, суддя І. М. Васищак
Суддя Б. М. Грек
Суддя В. І. Студенець