іменем України
04.04.2016 Справа № 905/829/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м.Дніпропетровськ
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк
про стягнення 67835грн72коп.
Суддя Говорун О.В.
Представники:
від позивача - Железнякова І.М., довіреність №3052-К-О від 21.07.2015;
від відповідача - не з'явився.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення 67835грн72коп., з яких сума заборгованості за кредитом - 23700грн11коп., проценти за кредитним договором - 13193грн06коп., пеня - 19466грн05коп. штраф, фіксована частина - 1000грн., штраф, відсоткова частина - 10476грн50коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем був укладений договір № Д-968 від 08.05.2014 про надання кредиту у виді відновлювальної кредитної лінії, кредитний ліміт складає 209564грн. Позивач зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, але відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача, яку позивач просить стягнути.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, тому справу, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розглянуто за наявними в ній матеріалами
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
08.05.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір № Д-968 (далі договір) про надання кредиту у виді відновлювальної кредитної лінії (а.с.12-15).
Відповідно до п.п. А1, А2 кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів надає позичальнику кредит у виді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом у розмірі 209564грн.
Термін повернення кредиту, відповідно до п. А.3 договору, 29.06.2014 року.
Пунктом А.6 договору передбачено, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.17, 2.4.1. позичальник сплачує проценти у розмірі 20% річних.
Відповідно до п.А.7 договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань по погашення кредиту, передбачених п.п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього договору, позичальник сплачує банку проценти у розмірі 40% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Згідно з ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правове регулювання нарахування процентів за кредитним договором визначено ст. 10561 ЦК України.
Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, що підтверджується банківськими виписками по рахункам відповідача (а.с.35-44).
На час прийняття рішення у справі, відповідачем доказів оплати заборгованості позивачу не надано.
В порушення зазначених вимог закону та договору, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, отримані кошти у встановлені строки не повернув, плату за кредит своєчасно та в повному обсязі не сплатив.
Враховуючи вищезазначене, господарський суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 23700грн11коп. та процентів за кредитним договором, нарахованих станом на 09.02.2016, в сумі 13193грн06коп. обґрунтованими та доведеними доказами, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
За містом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року, юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Пунктом 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України", затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до зазначеного розпорядження, до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, включено м.Донецьк.
Виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача про стягненні пені з відповідача починаючи з 14.04.2014. Згідно з розрахунком заборгованості за договором, позивачем, станом на 13.04.2014 року, пеня не нарахована, з огляду на що зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до п.5.8 договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою 1000грн+5% від суми встановленого у п.А.2 договору ліміту на цілі відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Оскільки відповідачем були порушені строки сплати платежів, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав. Отже, нарахування позивачем штрафу в загальному розмірі 11476грн50коп. є обґрунтованим.
Згідно з п.3 ст.83 ГПК України встановлено, що господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Приписами ч.3 ст.551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на надане право суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), враховуючи що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець в м.Донецьку, де проводиться антитерористична операція, приймаючи до уваги складну економічну ситуацію, яка склалась внаслідок проведення антитерористичної операції, як в Донецькій області так і в Україні в цілому, суд вважає за необхідне зменшити розмір штрафу до 100грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, судом зазначається, що, на підставі ст. 38 ГПК України, господарський суд витребовує докази за наявності відповідного клопотання, у разі неможливості самостійно надати докази сторонами.
Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.
Господарські витрати розподілити відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (83064, АДРЕСА_1 ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) 23700грн11коп. заборгованості за кредитом, 13193грн06коп. процентів за кредитним договором, 100грн. штрафу та 982грн.57коп. витрат з оплати судового збору.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, через господарський суд, який розглянув справу.
Повне рішення складено 11 квітня 2016 року.
Суддя О.В. Говорун